Ухвала суду № 55287385, 26.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26.01.2016Справа № 910/15036/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» та Приватного підприємства «Арніка-2»

про затвердження мирової угоди, укладеної в процесі виконання рішення

господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 910/15036/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ»

до Приватного підприємства «АРНІКА-2»

про стягнення 913 864, 23 грн.»

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Григорєва К.С. за довіреністю № 17 від 17.04.2015 р.;

від відповідача: Гайдамаченко В.Г. за довіреністю б/н від 18.08.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «АРНІКА-2» (далі - відповідач) про стягнення 922 072, 22 грн., з яких 650 328, 41 грн. основного боргу, 178 583, 10 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 85 800, 26 грн. пені, 7 360, 45 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 910/15036/15, позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Приватного підприємства «АРНІКА-2» (03151, місто Київ, вулиця Михайла Мішина, будинок 25; код ЄДРПОУ 21555729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (04074, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 621; код ЄДРПОУ 38443713) 607 325 (шістсот сім тисяч триста двадцять п'ять) грн. 93 коп. основного боргу, 120 594 (сто двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 75 коп. пені, 7 360 (сім тисяч триста шістдесят) грн. 45 коп. 3 % річних та 14 705 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ять) грн. 62 коп. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

14.08.2015 р. на виконання вищевказаного рішення господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано відповідний наказ.

13.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» та Приватного підприємства «Арніка-2» надійшла заява про затвердження мирової угоди, укладеної в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 910/15036/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2016 р. розгляд вищевказаної заяви призначено на 26.01.2016 р.

В судовому засіданні 26.01.2016 р. сторони просили суд затвердити мирову угоду від 19.11.2015 р., укладену в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва

Заслухавши в судовому засіданні 26.01.2016 р. пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» та Приватного підприємства «Арніка-2» про затвердження мирової угоди, укладеної в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 910/15036/15 у справі № 910/19508/15 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до частини 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Зі змісту наведеного вбачається, що умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є об'єктом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.

Укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 10.02.2015 р. у справі № 904/4634/14, досліджуючи умови мирової угоди, суд повинен виходити з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Суд відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо:

а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод;

б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень;

в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору;

г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін;

д) мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 910/15036/15, вирішено стягнути з Приватного підприємства «АРНІКА-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» 607 325, 93 грн. основного боргу, 120 594, 75 грн. пені, 7 360, 45 грн. 3 % річних та 14 705, 62 грн. витрат зі сплати судового збору, а всього 749 986, 75 грн.

Пунктом 2 мирової угоди також передбачено, що загальна сума заборгованості боржника, встановлена рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/15036/15 складає 749 986, 75 грн.

При цьому, у пункті 4 мирової угоди сторони визначили, що з огляду на доцільність продовження взаємних господарських відносин ПП «Арніка-2» та ТОВ «Торговий дім «Полімерконсалтінг» домовилися, що ТОВ «Торговий дім «Полімерконсалтінг» зменшує суму заборгованості ПП «Арніка-2», яка була встановлена рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/15036/15 від 28.07.2015 р. з 749 986, 75 грн. до рівня, еквівалентного 20 000 доларів США згідно міжбанківського курсу продажу долара США +1,5% на дату зарахування коштів на рахунок стягувача.

Згідно з п. 5 мирової угоди, ПП «Арніка-2» зобов'язується неухильно погашати свою заборгованість в гривнях, що еквівалентна 20 000 доларів США згідно міжбанківського курсу продажу долара США +1,5% на дату зарахування коштів на рахунок стягувача згідно погодженого сторонами графіку платежів, а саме:

до 19.11.2015 р. - заборгованість, що еквівалентна 5 000 доларів США;

до 30.12.2015 р. - заборгованість, що еквівалентна 3 000 доларів США;

до 30.01.2016 р. - заборгованість, що еквівалентна 3 000 доларів США;

до 29.02.2016 р. - заборгованість, що еквівалентна 3 000 доларів США;

до 30.03.2016 р. - заборгованість, що еквівалентна 3 000 доларів США;

до 30.04.2016 р. - заборгованість, що еквівалентна 3 000 доларів США.

Аналізуючи вказані положення, суд відзначає, що сторони мирової угоди, визначивши еквівалент заборгованості в доларах США згідно міжбанківського курсу продажу долара США +1,5% на дату зарахування коштів на рахунок стягувача, фактично передбачили можливість збільшення суми боргу понад суму, присуджену прийнятим у даній справі рішенням суду.

Так, оскільки міжбанківський курс продажу долара США не є сталою величиною та постійно змінюється, як у бік зменшення, так і у бік збільшення, з урахуванням нестабільної економічної ситуації в країні, у суду відсутні підстави вважати, що сума боргу в гривні, яка дорівнюватиме еквіваленту в 20 000 доларів США, з урахуванням ставок міжбанківського курсу продажу долара США в період січня - квітня 2016 року включно, не перевищить присуджений до стягнення з боржника борг в сумі 749 986, 75 грн.

Разом з тим покладення мировою угодою на боржника зобов'язання сплатити більшу суму грошових коштів, ніж присуджено судовим рішенням, чинним законодавством не дозволяється.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з вказаного у п. 5 мирової угоди графіку погашення заборгованості сплата боржником відповідних частин заборгованості визначена зокрема до 19.11.2015 р. та 30.12.2015 р., проте як заява про затвердження мирової угоди подана до господарського суду міста Києва 13.01.2016 р., тобто станом на момент звернення до господарського суду міста Києва строк виконання окремих зобов'язань за мировою угодою є таким, що настав.

Таким чином, зазначені умови мирової угоди суперечать чинному законодавству, оскільки законом не передбачено можливості встановлення строків погашення заборгованості боржником раніше від моменту подання заяви про затвердження мирової угоди та самої мирової угоди на затвердження до господарського суду, а також її затвердження ухвалою суду.

При цьому, у заяві про затвердження мирової угоди сторони зазначили, що станом на 13.01.2016 р. з боку відповідача поточні зобов'язання виконано, погоджені сторонами платежі до 19.11.2015 р. та до 30.12.2015 р. на загальну суму, що еквівалентна 8 000 доларів США на дату зарахування грошових коштів, здійснено в повному обсязі.

Таким чином, на час звернення до суду із заявою про затвердження мирової угоди частина зобов'язань відповідача (боржника), зазначених в п. 5 мирової угоди, за твердженням сторін вже виконана, і затвердження в цій частині мирової угоди фактично є погодженням дій відповідача (боржника) щодо погашення суми заборгованості у визначеному сторонами порядку, а не вчинення ним цих дій в майбутньому після затвердження мирової угоди судом.

Поряд з наведеним, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до п. 7.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» судом може бути затверджено мирову угоду на підставі статті 121 ГПК лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України «Про виконавче провадження». Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2016 р. було зобов'язано сторони надати докази в підтвердження наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 910/15036/15 згідно з Законом України «Про виконавче провадження» на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди.

Проте, таких доказів сторонами надано не було, що позбавляє суд можливості достеменно встановити наявність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 910/15036/15 на момент звернення до суду з заявою про затвердження мирової угоди.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки умови поданої на затвердження господарському суду міста Києва мирової угоди від 19.11.2015 р. не відповідають вимогам чинного законодавства та фактично порушують права сторін, суд відмовляє у задоволенні заяви про її затвердження.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» та Приватного підприємства «Арніка-2» про затвердження мирової угоди, укладеної в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі № 910/15036/15.

Суддя В.С. Ломака