Рішення № 55287199, 13.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2016Справа №910/29340/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інвестиційна компанія «Міогаз»доПублічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»пророзірвання договору та зобов'язання вчинити діїСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Сорокіна А.В.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інвестиційна компанія «Міогаз» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (надалі - «Банк») про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання з перерахування грошових коштів за договором банківського рахунку №26000002205001 від 01.02.2012 р., а тому позивачем заявлено вимогу про розірвання такого договору та зобов'язання відповідача перерахувати залишок грошових коштів у розмірі 49 478,78 гр. на поточний рахунок позивача, відкритий в іншій банківській установі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.12.2015 р.

20.11.2015 р. представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про припинення провадження у справі, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у такому клопотанні.

Присутній в судовому засіданні 14.12.2015 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що спірні грошові кошти були перераховані на рахунок позивача до порушення провадження у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 14.12.2015 р. судом оголошувалась перерва на 13.01.2015 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд зменшити позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перерахувати залишок коштів до 138,78 грн. та розірвати договір банківського рахунку №26000002205001 від 01.02.2012 р. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав додаткове пояснення до відзиву на позовну заяву,в яком вказав про запровадження в установі Банку тимчасової адміністрації з 25.12.2015 р.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 р. між Банком та Товариством (клієнт) був укладений договір банківського рахунку №26000002205001 (надалі - «Договір»), за змістом п. 1.1 якого банк відкриває клієнту рахунок та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок №26000002205001, в національній валюті України/іноземній валюті, а також інші поточні рахунки, відкриті згідно з заявою клієнта встановленої Національним банком України форми, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що платежі з рахунків клієнта банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк має право здійснювати платежі з рахунків з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнта згідно тарифів банку, які встановлюються банком.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, за винятком випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За змістом п. 6.1 Договору він набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом необмеженого строку. Дія цього договору може бути припинена за згодою сторін у разі подання від клієнта заяви про закриття рахунку.

13.11.2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку, відкритого на виконання умов Договору.

Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача від виконання умов Договору в частині перерахування залишку грошових коштів на поточному рахунку внаслідок закриття рахунку.

Договір є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 72 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

За змістом п. 6.1 Договору він набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом необмеженого строку. Дія цього договору може бути припинена за згодою сторін у разі подання від клієнта заяви про закриття рахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.11.2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку, відкритого на виконання умов Договору.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів ст. 1075 Цивільного кодексу України та п. 6.1 Договору, Договір вважається розірваним внаслідок подання позивачем заяви про закриття рахунку з 13.11.2015 р.

В той же час, із позовною заявою від 17.11.2015 р. про розірвання Договору позивач звернувся до суду 17.11.2015 р., що підтверджується штампом канцелярії суду.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог в частині розірвання Договору необхідно відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача перерахувати залишок грошових коштів у розмірі 138,78 грн. на поточний рахунок позивача, відкритий в іншій банківській установі.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 р. № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2015 р. № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 25 грудня 2015 р. до 24 березня 2016 р. включно.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Відповідно до статті 2 Закону кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

На підставі положень Цивільного кодексу України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і «Про банки і банківську діяльність» між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 р. у справі №910/9232/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відтак, оскільки станом на момент винесення рішення у даній справі в установі відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію, тому виконання операції з перерахування грошових коштів обмежується повноваженнями Банку, передбаченими п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на викладене та враховуючи, що вимоги позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача, є саме вимогами кредитора Банку, - вони не можуть бути задоволені в силу імперативних приписів ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Підприємства до Банку з викладених в позові правових підстав необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інвестиційна компанія «Міогаз» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2016 р.

Суддя В.П. Босий