Постанова № 55287094, 25.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 січня 2016 року Справа № 5019/398/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост. дов. № 111/16 від 12.11.2015 р.)

відповідача - не з'явився

скаржника товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" - пред-ка ОСОБА_2 (пост. дов. № 03-05/46146 від 04.01.2016 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

на ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.12.15 р. про заміну сторони правонаступником

у справі № 5019/398/11 (суддя Романюк Р.В. )

за позовом дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

про стягнення коштів

в с т а н о в и в :

Відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. у справі № 5019/398/11 задоволено заяву дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони її правонаступником та замінено сторону (відповідача) у справі № 5019/398/11 комунальне підприємство "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. у справі № 5019/398/11 та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні заяви дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони (відповідача) комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго".

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснює, що ухвала господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. підлягає скасуванню, оскільки прийнята за неповного зясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оскільки однією з підстав для заміни сторони у справі правонаступником є припинення субєкта господарювання, який був стороною у цій справі, а комунальне підприємство "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради перебуває в стані ліквідаційної процедури, то останнє не вважається припиненим в розумінні статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній відповідний запис. Відтак, на думку скаржника, застосування ст.25 ГПК України в частині процесуального правонаступництва у звязку з припиненням сторони субєкта господарювання не відповідає нормам законодавства. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на такі доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" з посиланням на докази та не дав їм оцінку у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

Посилаючись на ст.ст.512, 513, 520, 521 ЦК України та ч.3 ст.22 Закону України "Про теплопостачання", скаржник доводить, що договір про оренду обєкта централізованого теплопостачання від 25.07.2015 р., укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Рівненською міською радою, та акт приймання-передачі до нього, не можуть вважатися правочином про переведення боргу, оскільки боржник у зобовязанні може бути замінений лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, і правочин щодо заміни кредитора має бути вчинений у такій самій формі, що і право чин, на підставі якого виникло зобовязання.

Крім того, скаржник зазначає, що як вбачається з постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_3 від 06.04.2015 р. /а.с.35/, виконавче провадження ВП № 31345201 щодо примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області від 14.09.2011 р. у справі № 5019/398/11 закінчено. Тому, на думку скаржника, всі стадії судового процесу в межах згаданої справи вичерпані, а отже і процесуальне правонаступництво у цій справі в порядку ст. 25 ГПК України є неможливим. У звязку із закінченням виконавчого провадження, неможливо також здійснити заміну сторони у виконавчому провадженні в порядку ст.8 Закону України "Про виконавче провадження".

В судове засідання 11.01.2016 р. представники відповідача та скаржника не зявилися. Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення по суті спору та подали заяву про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів /а.с.105/.

Позивач дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заперечив проти задоволення апеляційної скарги і зазначив, що суд першої інстанції повністю зясував обставини справи, які мають значення для вирішення питання про заміну сторони правонаступником, обєктивно, обґрунтовано та з дотриманням норм матеріального і процесуального права прийняв вказану ухвалу, відтак, апеляційна скарга не підлягає задоволенню /а.с.91-96/. Стверджує, що підставою для заміни сторони у справі в порядку ст.25 ГПК України стали висновки суду про заміну боржника у зобовязанні на підставах та в порядку ч.3 ст.22 Закону України "Про теплопостачання", тобто - не повязаних з припиненням діяльності КП РМР «Теплотранссервіс» в порядку ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Посилаючись на норми статті 25 ГПК України та пункт 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" звертає увагу суду на те, що процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Однак твердження правонаступника, що стадія виконання судового рішення закінчується з моменту винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, на думку позивача, є хибною, оскільки, відповідно до ч.ч.2-3 ст.67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Позивач звертає увагу суду на те, що постановою про закінчення виконавчого провадження, прийнятою на підставі ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження щодо юридичної особи, яка ліквідовується (ліквідована) зупиняється лише у випадку якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Таким чином, в разі наявності правонаступника, навіть після ліквідації первісного боржника, його зобовязання виконуються правонаступником.

Позивач доводить, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. у справі № 5019/398/11 не виконане, первісного боржника не ліквідовано, а тому наявність чи відсутність постанови про закриття виконавчого провадження, жодним чином не впливає на можливість процесуального правонаступництва у вказаній справі.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилися, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. У відповідності до ч.5 ст.111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Однак, ні на момент винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, ні на час розгляду апеляційної скарги у даній справі, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не містить відомостей про ліквідацію комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не погоджується з твердженням скаржника, що заміна сторони у справі повинна відбуватись виключно шляхом укладення правочину з ДК "Газ України" в порядку ст.ст.513, 521 ЦК України, враховуючи той факт, що відповідно до п.5.10 договору оренди об'єкта централізованого теплопостачання /а.с.7-12/ та додатку № 9 до акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу КП РМР "Теплотранссервіс" /а.с.45/ орендар (ТОВ "Рівнетеплоенерго") є правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у КП РМР "Теплотранссервіс". ДК "Газ України", враховуючи вимоги ст.ст.513, 520, 521 ЦК України надала згоду на переведення боргу, звернувшись 17.08.2015 р. з повідомленням-вимогою до ТОВ "Рівнетеплоенерго" /а.с.43-44/ та 04.12.2015 р. з листом /а.с.54-55/ про згоду (погодження) на переведення усіх договірних прав та обовязків в порядку правонаступництва до ТОВ "Рівнетеплоенерго". Укладення будь-яких інших правочинів спрямованих на переведення боргу, про що зазначав правонаступник відповідача, чинним законодавством не вимагається.

Окрім того, позивач стверджує, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" прийняло у користування цілісний майновий комплекс КП РМР "Теплотранссервіс", користується усіма правами первісного боржника, в тому числі стягує з населення та підприємств боргові зобовязання, визнає боргові зобовязання відповідно до додатку № 9 до акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу КП РМР "Теплотранссервіс", однак не виконує боргові зобовязання перед ДК "Газ України".

Враховуючи наведене, позивач просить залишити ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. без змін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.110-113/.

Відповідач комунальне підприємство "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради не забезпечило явку представника у судове засідання та не подав відзив на апеляційну скаргу. З матеріалів справи вбачається, що ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та відкладення розгляду від 11.01.2016 р., які направлені судом відповідачу за юридичною адресою 33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького,27, повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" /а.с.85-86,112-113/.

Така адреса відповідача (33027 м.Рівне вул.Д.Галицького, 27) підтверджена наявним у справі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.11.2015 р. /а.с.29/, а також іншими матеріалами справи, зокрема, надана суду скаржником (в апеляційній скарзі) та заявником (у заяві про заміну сторони правонаступником).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. У п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. розяснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, апеляційний суд повідомив відповідача комунальне підприємство "Теплотранссервіс" про час і дату розгляду апеляційної скарги за адресою, підтвердженою матеріалами справи та даними ЄДР, тому невручення процесуального документа, направленого судом відповідачу за належною адресою, та повернення рекомендованої кореспонденції поштою за закінченням терміну зберігання не свідчить про невиконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення процесуальних дій, оскільки матеріали справи містять докази вчинення судом необхідних дій, направлених на завчасне повідомлення сторін, зокрема, відповідача про час і місце розгляду справи.

Таким чином, судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача комунального підприємства "Теплотранссервіс" за наявними у справі матеріалами.

25.01.2016 р. в судовому засіданні представники скаржника та позивача підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача в судових засіданнях, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією інших сторін і перевіряє законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. у справі № 5019/398/11 задоволено позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради про стягнення з комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради 9 142 196,68 грн. боргу, 713 001,09 грн. пені, 853 071,65 грн. інфляційних нарахувань, 287 012,55 грн. трьох відсотків річних. Стягненню також підлягають 25 500,00 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу /а.с.1-3/. На виконання вказаного рішення 14.09.2011 р. господарським судом виданий наказ № 5019/398/11 /а.с.4/.

Відповідно до зазначеного рішення господарський суд Рівненської області встановив, що грошові зобовязання, які були предметом спору, виникли на підставі договору № 06/09-1330 БО-28 від 23.09.2009 р.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Рівненської міської ради № 3159 від 04.07.2013 р. Рівненською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 25 липня 2013 року укладений договір оренди обєкта централізованого теплопостачання /а.с.7-12/, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" отримало в оренду об'єкт централізованого теплопостачання - цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради.

Обєкт централізованого теплопостачання - цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Теплотранссервіс" належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Рівного, що підтверджено свідоцтвом про право власності № 6782826 від 24.07.2013 р.; право власності зареєстровано за № 1732833 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, про що зазначено у п.1.2 договору.

Згідно з п.5.10 договору оренди орендар товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" зобовязаний виступати правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (відповідача у даній справі).

Договір підписаний представниками сторін, скріплений їх печатками, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1040.

21.08.2013 р. сторонами підписаний акт приймання-передачі до цього договору з додатками /а.с.135-136/. Зокрема, за додатком № 9 у складі цілісного майнового комплексу орендарем отримані сукупні поточні зобовязання на суму 115475212,97 грн./а.с.45, 137/, в т.ч. - передана-прийнята заборгованість перед ДК "Газ України" на загальну суму 36136482,13 грн., до складу якої без застережень включена сума 11021017,98 грн., яка виникла на підставі договору № 06/09-1330-БО-28 від 23.09.2009 р.

Додаток № 9 до акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Теплотранссервіс" затверджений міським головою м.Рівне ОСОБА_5 21.08.2013 р., підписаний комісіями сторін та скріплений їх печатками.

Договір є чинним і його умови, зокрема, в частині правонаступництва за борговими зобовязаннями, відповідають нормам чинного законодавства.

Так, відповідно до ст.22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Актами підтверджено факт передачі-прийняття грошових зобовязань.

Таким чином, уклавши договір оренди обєкту централізованого теплопостачання орендар ТОВ "Рівнетеплоенерго" став правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно, - комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради на підставі договору № 06/09-1330 БО-28 від 23.09.2009 р. та заборгованість за якими стягнута з цього відповідача господарським судом Рівненської області згідно з рішенням від 12.04.2011р. у справі № 5019/398/11.

Відповідно ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Одним з видів заміни особи у зобов'язанні є переведення боргу, наслідком якого є вибуття первісного боржника із зобов'язання і вступ у зобов'язання нового боржника, тобто відбувається заміна суб'єктного складу зобов'язання із збереженням первісного змісту такого зобов'язання.

10 листопада 2015 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Рівненської області із заявою про заміну сторони у справі № 5019/398/11 її правонаступником в порядку ст.25 ГПК України /а.с.5-6/.

Згідно з ч.1 ст.25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто у ст.25 ГПК України в редакції Закону України від 12.05.2011 р. № 3329-VI розширено підстави процесуального правонаступництва та допускається залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, і у випадку заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, а не тільки у разі припинення діяльності підприємства (ліквідації тощо).

За наведених вище обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для процесуального правонаступництва та заміни заміну первісного відповідача/боржника правонаступником внаслідок заміни кредитора у зобовязанні.

Враховано при цьому, що на підставі статті 25 ГПК України процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження відповідно до норм розд.Х1У ГПК України та з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «ОСОБА_3 ненко проти України» від 06.09.2007 р., де зазначено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес. При цьому реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Стадія виконання судового рішення в судовому процесі в даному випадку не завершена, оскільки відповідно до постанови державного виконавця від 06.04.2015 р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення/наказу суду, оскільки виконавчий документ (наказ суду) згідно зі ст.67 Закону України "Про виконавче провадження" надісланий ліквідаційній комісії для подальшого виконання у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що рішення/наказ господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. у справі № 5019/398/11 на час розгляду заяви не виконано, кошти не сплачені.

Також безпідставними є доводи скаржника про порушення норм чинного законодавства щодо форми та порядку заміни боржника. Так, договір оренди обєкта централізованого теплопостачання від 05.07.2013 р., на умовах якого відбулось переведення боргу, є укладеним у письмовій формі з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією, що відповідає нормам ст.ст.513, 521 ЦК України, оскільки договір № 06/09-1330-БО-28 про закупівлю природного газу за державні кошти від 23.09.2009 р. укладений у письмовій формі /а.с.21-31 у т.1 справи № 5019/398/11/.

Доводи скаржника про те, що всупереч вимогам ст.520 ЦК України відсутня згода кредитора на заміну боржника іншою особою (переведення боргу) також спростовані матеріалами справи.

Так, 17.08.2015 р. позивач ДК "Газ України" повідомленням-вимогою № 31/13-3129 /а.с.43-44/, яке надіслано ТОВ "Рівнетеплоенерго" 17.08.2015 р., повідомив останньому про надання згоди на правонаступництво (заміну боржника) за зобовязаннями комунального підприємства "Теплотранссервіс", зокрема, погашення заборгованості в сумі 36136482,13 грн. на підставі договору оренди, укладеного 25.07.2013 р. Рівненською міською радою та ТОВ "Рівнетеплоенерго", актів приймання-передачі від 21.08.2013 р. до цього договору та ст.22 Закону України "Про теплопостачання". У цьому повідомленні-вимозі позивач/кредитор ДК "Газ України" просив ТОВ "Рівнетеплоенерго" у семиденний строк з дня предявлення цієї вимоги сплатити зазначені кошти. Докази реагування ТОВ "Рівнетеплоенерго" на повідомлення-вимогу суду не надані.

Аналогічного змісту лист за № 31/13-4516 був направлений дочірньою компанією "Газ України" товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 04.12.2015 р./а.с.54-55/ - після звернення позивача до суду із заявою про заміну сторони у даній справі.

Як зазначено вище, заборгованість перед ДК "Газ України" на загальну суму 36136482,13 грн. передана-прийнята за додатком № 9 до акту приймання-передачі від 21.08.2013 р. до договору оренди і до складу цього боргу без застережень включена сума 11021017,98 грн., яка виникла на підставі договору № 06/09-1330-БО-28 від 23.09.2009 р.

Суд звертає увагу, що ні наведеними нормами чинного законодавства, ні умовами п.10.6 договору поставки природного газу за державні кошти № 06/09-1330-БО-28 від 23.09.2009 р. не передбачено обовязкове попереднє погодження кредитора на передачу боржником (покупцем за договором поставки) зобовязань.

Отже, письмове погодження постачальника/кредитора на передачу зобовязань (переведення боргу) за договором № 06/09-1330-БО-28 про закупівлю природного газу від 23.09.2009 р. підтверджено матеріалами справи, і невиконання прийнятих грошових зобовязань ні комунальним підприємством «Теплотранссервіс», ні товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" обумовлює задоволення заяви про заміну сторони/відповідача у даній справі правонаступником.

Відповідно до ст.25 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. у справі № 5019/398/11 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для її скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. у справі № 5019/398/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.