Постанова № 55286812, 20.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа№ 911/2537/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Коцупатрий О.М. - за оформленою належним чином довіреністю;

від відповідача: Пархомчук Р.І. - за оформленою належним чином довіреністю; Соколов А.О. - за оформленою належним чином довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Приватно-орендної агрофірми „Україна"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2015р.

у справі №911/2537/15 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Державного сільськогосподарського підприємства „Головний селекційний центр України"

до відповідача Приватно-орендної агрофірми „Україна"

про стягнення 221495,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне сільськогосподарське підприємство „Головний селекційний центр України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Приватно-орендної агрофірми „Україна" про стягнення 169121,02 грн. основної заборгованості, 42749,09 грн. інфляційних збитків та 9625,24 грн. 3 % річних.

29.07.2015р. позивач заявою уточнив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 146815,12 грн. основної заборгованості, 37028,85 грн. інфляційних збитків, 8043,30 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовувався тим, що надані позивачем послуги по утриманню великої рогатої худоби, не оплачені відповідачем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2015р. у справі №911/2537/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватно-орендної агрофірми „Україна" на користь Державного сільськогосподарського підприємства „Головний селекційний центр України" 146815,12 грн. основної заборгованості. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із мотивами та висновками суду першої інстанції Приватно-орендна агрофірма „Україна" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2015р. у справі №911/2537/15 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У доводах апеляційного оскарження апелянт посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та згідно положень 104 Господарського процесуального кодексу вважає, що оскаржуване рішення повинно бути скасовано.

Зокрема, скаржник заперечує, що здійснення діяльності працівниками позивача надавались послуги у період з вересня 2012р. по серпень 2013р. по утриманню великої рогатої худоби і вказує, що така діяльність виконувалась ним самостійно, акти приймання-передачі, за якими заявлено до стягнення борг, відповідачем не підписані, а розрахунки витрат позивача засновані на оплаті отоплення, водопостачання, освітлення, прямі виробничі витрати, заробітну плату, амортизацію, тощо.

Апелянт також зазначав, що з моменту набрання законної сили рішення Господарського суду Київської області по справі № 7/070-12 взаємні зобов'язання сторін за договором № 56/2010 про надання послуг по утриманню великої рогатої худоби припинились та подальші відносини між сторонами не регулюються умовами договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.11.2015р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Жук Г.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. апеляційну скаргу Приватно-орендної агрофірми „Україна" у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Чорна Л.В., прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.12.2015 року.

25.11.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить апеляційний суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р. у зв'язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №911/2537/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

02.12.2015р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 09.12.2015р.

09.12.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких представник просить апеляційний суд у задоволенні скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

09.12.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.12.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких представник просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

09.12.2015р. у судовому засіданні колегією суддів розгляд справи відкладено на 20.01.2016р.

20.01.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому представник зазначає, що апелянт сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у меншому розмірі ніж передбачено законодавством, таким чином просить суд повернути апеляційну скаргу без розгляду.

Згідно п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої-четвертої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.01.2016р., представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представники відповідача підтримали доводи апеляційного оскарження, просили скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2015р. та задовольнити апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 24.11.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №56/2010 про надання послуг по утриманню великої рогатої худоби (ВРХ), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника надавати послуги, перелічені в п. 2.1. цього договору, що іменуються надалі „послуги", в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язувався провести розрахунок за надані послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначався характер діяльності виконавця утримання та технологічне обслуговування поголів'я великої рогатої худоби.

Згідно п. 2.2. договору за результатами фактичних робіт виконавця складається Акт прийому-передачі наданих послуг, у якому вказується об'єм, якість та сума виконаних робіт, за цінами погодженими з замовником. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 3.1. договору передбачено, що вартість послуг, згідно п. 3.1. договору, обумовлена сторонами, та зафіксована в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що акт про надані послуги підписується сторонами до 15 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надані послуги.

Згідно до п. 3.3. договору замовник зобов'язується перераховувати суму, зазначену в Акті про надані послуги протягом трьох банківських днів з моменту підписання такого акту.

Зі змісту п. 3.4 договору випливає, що розрахунок за надані послуги проводиться в грошовій або натуральних формах. Розрахунок у натуральній формі здійснюється продукцією рослинництва або тваринництва.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.1. договору).

У відповідності п. 6.3 договору він може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороннє розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених цим договором та законодавством України. Кожна із сторін, згідно п. 6.4. договору, має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередньо письмово попередивши про це другу сторону за 15 днів (п. 6.4 договору).

Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.2012р. (суддя Антонова В.М.) у справі №7/070-12 за позовом ДСП „Головний селекційний центр України" до ПОА „Україна" про стягнення 474976,56 грн. позов задоволено частково та стягнуто з ПОА „Україна" на користь ДСП „Головний селекційний центр України" 241186,13 грн. основного боргу, 490,18 грн. 3% річних, а також вирішено розірвати договір № 56/2010 від 24.11.2010р. про надання послуг по утриманню ВРХ, що укладений між Державним сільськогосподарським підприємством „Головний селекційний центр України" та Приватно-орендною агрофірмою „Україна"; зобов'язано Приватно-орендну агрофірму „Україна" звільнити приміщення та територію Державного сільськогосподарського підприємства „Головний селекційний центр України".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р. рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2012р. у справі № 7/070-12 скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р., а рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2012р. у справі № 7/070-12 залишено в силі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2012р. у справі № 7/070-12 стягнуто з ПОА „Україна" на користь ДСП „Головний селекційний центр України" 241186,13 грн. основного боргу за надані послуги у період з 23.11.2010р. по 31.08.2012р., а договір № 56/2010 від 24.11.2010р. про надання послуг по утриманню ВРХ, що укладений між Державним сільськогосподарським підприємством „Головний селекційний центр України" та Приватно-орендною агрофірмою „Україна" розірваний з 25.02.2013р. - з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2012р. у справі № 7/070-12 за позовом ДСП „Головний селекційний центр України" до ПОА „Україна" у відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2013р.

Таким чином, вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2012р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013р., у справі №7/070-12 за позовом ДСП „Головний селекційний центр України" до ПОА „Україна" про стягнення 474976,56 грн.

Отже, вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання умов договору позивачем у період з вересня 2012р. по серпень 2013р. було надано відповідачу послуги по утриманню великої рогатої худоби та інші на загальну суму 353326,11 грн., що підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) № 97 від 17.10.2012р. на суму 24935,46 грн, рахунком № 121 від 17.10.2012р. на суму 24935,46 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за вересень 2012р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 120 від 17.11.2012р. на суму 31213,36 грн., рахунком № 131 від 17.11.2012р. на суму 31213,36 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за жовтень 2012р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 121 від 18.12.2012р. на суму 35295,74 грн., рахунком № 152 від 18.12.2012р. на суму 35295,74 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за листопад 2012р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 74 від 22.01.2013р. на суму 36165,30 грн., рахунком № 3 від 22.01.2013р. на суму 36165,30 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за грудень 2012р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 73 від 18.02.2013р. на суму 37260,14 грн., рахунком № 11 від 18.02.2013р. на суму 37260,14 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за січень 2013р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 15 від 19.03.2013р. на суму 34570,96 грн., рахунком № 20 від 19.03.2013р. на суму 34570,96 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за лютий 2013р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 22 від 16.04.2013р. на суму 37736,56 грн., рахунком № 30 від 16.04.2013р. на суму 37736,56 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за березень 2013р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 31 від 16.05.2013р. на суму 28619,48 грн., рахунком № 50 від 16.05.2013р. на суму 28619,48 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за квітень 2013р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 39 від 19.06.2013р. на суму 28419,76 грн., рахунком № 59 від 19.06.2013р. на суму 28419,76 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за травень 2013р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 50 від 16.07.2013р. на суму 26563,91 грн., рахунком № 67 від 16.07.2013р. на суму 26563,91 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за червень 2013р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 71 від 15.08.2013р. на суму 27610,84 грн., рахунком № 73 від 15.08.2013р. на суму 27610, 84 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за липень 2013р.; актом виконання робіт (надання послуг) № 76 від 30.08.2013р. на суму 4934,60 грн., рахунком № 78 від 30.08.2013р. на суму 4934,60 грн., розрахунком витрат по утриманню ВРХ за серпень 2013р., наявними у матеріалах справи.

До моменту розірвання за рішенням суду відповідач частково оплатив надані послуги та перерахував у безготівковому порядку позивачу грошові кошти у розмірі 206510,99 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача та квитанціями, які наявні у матеріалах справи.

29.01.2015р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 27/01-15 від 27.01.2015р., погасити заборгованість за надані послуги по утриманню великої рогатої худоби у період з червня 2012р. по вересень 2013р. у загальному розмірі 221495,35 грн., з доданими рахунками на оплату та актами виконаних робіт (наданих послуг). Факт направлення позивачем і отримання відповідачем вимоги і доданих до неї документів підтверджується описом вкладення до цінного листа від 27.01.2015р. та повідомленням про вручення цінного листа.

Судова колегія, оцінюючи наявні у справі докази погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між Державним сільськогосподарським підприємством „Головний селекційний центр України" та Приватно-орендною агрофірмою „Україна" договір № 56/2010 від 24.11.2010р. про надання послуг по утриманню ВРХ, був розірваний у судовому порядку з 25.02.2013р., тому у період з вересня 2012р. по лютий 2013р. правовідносини між сторонами з приводу оплатного утримання великої рогатої худоби регулювались умовами вимог договору № 56/2010.

Натомість у період з березня 2013р. по серпень 2013р. послуги по утриманню позивачем великої рогатої худоби повинні бути оплаченими відповідачем за правилами ст.1212 Цивільного кодексу України. При цьому судова колегія виходить з того, що суб'єкт господарювання не вправі отримати перевагу перед позивачем суб'єктом господарювання і не вправі отримувати дохід від своєї неправомірної поведінки за рахунки позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звільнив приміщення позивача і вивіз велику рогату худобу у кількості 252 голови 01.09.2013р. (зазначене підтверджується актом державного виконавця від 01.09.2013р. (а.с. 205-209, т.1).

З наданих позивачем документів вбачається, що відповідач зберіг за рахунки позивача кошти на утримання поголів'я ВРХ у кількості 252 голів за час з 25.02.2013р. по 01.09.2013р., вимагаючи плату за опалення, електропостачання, корми, витрати на заробітну плату спеціалістів, які обслуговують процес утримання поголів'я ВРХ у належному стані.

Таким чином, до моменту вивезення поголів'я ВРХ з території та приміщень позивача, всі витрати, пов'язані з процесом утримання у належному стані поголів'я худоби здійснювались без належних для цього правових підстав позивачем.

Водночас відповідач не витрачаючи зусиль та коштів по утриманню належної йому худоби, зберіг власне майно (кошти) за рахунок позивача. В силу ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлені, загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Подані відповідачем документи про утриманню ним поголів`я ВРХ у період з 25.02.2013р. по 01.09.2013р. за власний рахунок, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки достовірність по утриманю худоби без доступу до неї є фікцією.

З наявних у справі документів, у тому числі тих,що свідчать про часткову оплату на користь позивача місцевий суд зробив вірний висновок, що відповідач зобов'язаний сплатити 146815,12 грн.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 146815,12 грн. за договором № 56/2010 від 24.11.2010р. про надання послуг по утриманню ВРХ та актами виконання робіт (надання послуг) є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті послуг по утриманню великої рогатої худоби в період з 30.10.2012р. по 23.01.2015р. на загальну суму 37028,85 грн. та в період з 30.10.2012р. по 23.01.2015р. на загальну суму 8043,30 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось і встановлено колегією суддів у процесі розгляду справи, обов'язок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг по утриманню великої рогатої худоби у період з вересня 2012р. по серпень 2013р. виник від дня пред'явлення позивачем вимоги, а саме з 29.01.2015р., а прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати наданих позивачем послуг по утриманню великої рогатої худоби у період з вересня 2012р. по лютий 2013р. за договором № 56/2010 про надання послуг по утриманню ВРХ від 24.11.2010р. виникло після направлення позивачем і отримання відповідачем 29.01.2015р. актів виконання робіт (надання послуг) за вказаний період, так як такі акти виконання робіт (надання послуг) не були підписані обома сторонами та спливу трьох банківських днів з моменту їх отримання і прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати наданих позивачем послуг по утриманню великої рогатої худоби у період з березня 2013р. по серпень 2013р. (без будь-якого договору) виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 06.02.2015р., то безпідставним є нарахування позивачем інфляційних збитків та 3% річних від суми основної заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг у заявлений період, а саме з 30.10.2012р. по 23.01.2015р., до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання такого обов'язку, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 37028,85 грн. інфляційних збитків, 8043,30 грн. 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у заявлений період, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі та задоволення апеляційної скарги Приватно-орендної агрофірми „Україна" у справі №911/2537/15, а оскаржуваний судовий акт - без змін, адже доводи апелянта законності висновків суду першої інстанції не спростували.

Також, судом при прийнятті апеляційної скарги помилково було визначено розмір судового збору у сумі 2422,45 грн., в той час як вірний розмір судового збору повинен становити 4221,51 грн. (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 29.07.2015р.).

Таким чином, на підставі п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та з урахуванням приписів частин першої - четвертої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе достягнути в рахунок Державного бюджету України з Приватно-орендної агрофірми „Україна" (08440, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Велика Каратуль, вул. Перемоги, буд. 2А, ЄДРПОУ 03756327) судовий збір за розгляд судом апеляційної скарги у розмірі 1799 (тисяча сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 06 коп.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Приватно-орендної агрофірми „Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2015р. у справі №911/2537/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2015р. у справі №911/2537/15 - без змін.

3. Стягнути з Приватно-орендної агрофірми „Україна" (08440, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Велика Каратуль, вул. Перемоги, буд. 2А, ЄДРПОУ 03756327) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1799 (тисяча сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 06 коп.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

5. Матеріали справи № 911/2537/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна