Постанова № 55286745, 27.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.01.2016 справа №905/2243/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_6 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від30.11.2015р.по справі№905/2243/15 (суддя О.О. Кучерява)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастини» м. Макіївка, Донецька областьдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька областьпростягнення основної суми боргу у розмірі 46 582,98грн., 18 800,43 грн. пені, 1 239,88грн. 3% річних, 22 011,94 грн. інфляційних витрат

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастини» м. Макіївка, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля, м. Білицьке, Донецька область про стягнення основної суми боргу у розмірі 46 582,98грн., 18 800,43 грн. пені, 1 239,88грн. 3% річних, 22 011,94 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2015р. у справі №905/2243/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Схід-запчастини основну суму боргу у розмірі 46 582,98грн., 15 784,86грн. пені, 960,40грн. 3% річних, 16 898,67грн. інфляційних витрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 203,41грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 30.11.2015р. по справі №905/2243/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне зясування обставин справи та визнання встановленими недоведених обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано укладені між сторонами Специфікації та товаросупровідні документи, згідно яких була поставлена продукція за видатковими накладними, за відсутністю яких неможливо встановити точний строк виникнення зобовязання по оплаті за продукцію.

Відповідач також зазначає, що ним до господарського суду було надано клопотання №2398 від 20.10.2015р. про витребування документів, які підтверджують право власності позивача на поставлену продукцію, що має суттєве значення для розгляду справи, яке судом безпідставно відхилено.

Скаржник також посилається на те, що на видаткових накладних, наданих позивачем, відсутня дата, вказана представником покупця, що свідчить про те, що у відповідності до умов Договору та положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, строк оплати продукції з боку відповідача не наступив.

Відповідач зазначає, що він не перерахував грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастини» м. Макіївка, Донецька область, оскільки позивач зареєстрований на території, непідконтрольній українській владі, посилаючись на лист Національного Банку України від 24.11.2014р. №25-112/69267, Указ Президента України від 14.11.2014р. №875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», постанову Правління Національного Банку України від 06.08.2014р. №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій».

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи в апеляційній скарзі. Заявив клопотання про зменшення стягуваної пені.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги та заявленого клопотання про зменшення розміру стягуваної пені.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Схід-Запчастина (постачальник) підписано договір №ДУ-2014/383-КП (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному Договорі і Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору (п. 1.1 Договору).

Сторонами підписані Специфікації, в яких сторони обумовили найменування товару, умови поставки, оплати та кількість продукції, які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Згідно з п. 4.4 Договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Відповідно до п. 4.11 Договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем всіх необхідних процедур по прийманню продукції за кількістю, якістю і комплектністю і після підписання видаткової накладної.

Згідно до п. 5.1 Договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до договору, проте не повинна перевищувати 999000,00грн, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір набирає чинність з моменту його підписання обома сторонами. Сторони узгодили, що в разі неналежного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору визначається до 31.12.2014р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобовязань за договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе за договором зобовязань.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного, позивачем виставлені рахунки-фактури на оплату продукції №ВЗ-0002282 від 30.07.2014р. на суму 8544,00грн., №ВЗ-0002295 від 30.07.2014р. на суму 12816,00грн., №ВЗ-0002284 від 30.07.2014р. на суму 5340,00грн., №ВЗ-0002327 від 11.08.2014р. на суму 441,60грн., №ВЗ-0002374 від 27.08.2014р. на суму 460,80грн., №ВЗ-0002705 від 21.10.2014р. на суму 2700,00грн., №ЗП-0000053 від 12.11.2014р. на суму 4308,90грн., №ЗП-000064 від 14.11.2014р. на суму 5040,00грн., №ЗП-0000065 від 14.11.2014р. на суму 2760,00грн., №ЗП-0000063 від 14.11.2014р. на суму 6840,00грн., №ВЗ-0002841 від 18.11.2014р. на суму 6840,00грн., №ВЗ-0002842 від 18.11.2014р. на суму 1200,00грн., №ЗП-0000078 від 19.11.2014р. на суму 17904,00грн., №ЗП-0000087 від 25.11.2014р. на суму 24658,08грн., №ЗП-00000122 від 04.12.2014р. на суму 7440,00грн., №ЗП-00000123 від 04.12.2014р. на суму 10176,00грн. (на загальну суму 117469,38грн.), які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлений товар, що підтверджується видатковим накладними №ВЗ-0002739 від 30.07.2014р. на суму 8544,00грн., №ВЗ-0002756 від 30.07.2014р. на суму 12816,00грн., №ВЗ-0002740 від 30.07.2014р. на суму 5340,00грн., №ВЗ-0002825 від 13.08.2014р. на суму 441,60грн., №ВЗ-0002920 від 28.08.2014р. на суму 460,80грн., №ЗП-0000083 від 14.11.2014р. на суму 6840,00грн., №ЗП-0000084 від 14.11.2014р. на суму 2760,00грн., №ЗП-000082 від 14.11.2014р. на суму 5040,00грн., №ВЗ-0003567 від 18.11.2014р. на суму 2700,00грн., №ВЗ-0003580 від 18.11.2014р. на суму 1200,00грн., №ВЗ-0003569 від 18.11.2014р. на суму 6840,00грн., №ЗП-0000098 від 19.11.2014р. на суму 17904,00грн., №ЗП-00000122 від 25.11.2014р. на суму 24658,08грн., №ЗП-0000123 від 25.11.2014р. на суму 4308,90грн., №ЗП-0000167 від 05.12.2014р. на суму 7440,00грн., №ЗП-0000168 від 05.12.2014р. на суму 10176,00грн., загальна сума складає 117 469,38грн. без зауважень. Товар прийнятий з боку відповідача уповноваженими особами на підставі довіреностей.

Вищезазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін.

Окрім цього, факт поставки позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій між сторонами.

Відповідно до специфікацій підписаних сторонами, розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки партії продукції.

Зазначене спростовує довод апелянта про відсутність специфікацій до спірного договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що якщо строк оплати випадає на неплатіжний день, оплата здійснюється наступного банківського дня .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані докази, що підтверджують часткову оплату отриманого товару відповідачем згідно договору, а саме, платіжне доручення №2111526603 від 04.03.2015р. на суму 26 700грн., №2111531968 від 13.03.2015 на суму 44 186,40грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 46 582,98грн. підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, за поставлений товар вчасно не розраховувався, позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 18 800,43грн., 3% річних в 1239,88грн. та інфляційні витрати в сумі 22 011,94грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даної вимоги частково та стягнення з відповідача 960,40грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за період з 29.10.2014р. по 30.07.2015р. та 16 898,67грн. інфляційних втрат за період з 29.10.2014р. по 31.07.2015р., оскільки позивач здійснив розрахунок прострочення зобовязань відповідно до договору на 60 календарний день з моменту поставки партії продукції, тоді як, відповідно до специфікацій які містяться в матеріалах справи, розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки партії продукції.

Крім того, позивач просить стягнути пеню у розмірі 18 800,43грн..

За змістом п. 6.7. Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, приймаючи до уваги вищевикладені обставини щодо моменту виникнення строку оплати продукції, які зазначені в специфікації, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо правомірності нарахування пені в розмірі 15 784,86грн.

Довод апелянта, що обовязок оплатити за поставлену продукцію за договором від 25.06.2014р. №ДУ-2014/383-КП у нього не виник, спростовується наступними обставинами.

Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та на умовах передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (надалі - продукцію), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому договорі та в специфікації, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені сторонами у специфікації до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, що супроводжується одним документом про якість, і одним товаросупровідним документом.

Як вбачається з умов договору предметом поставки є продукція та/або обладнання виробничо-технічного призначення, яка визначена у специфікаціях. Видаткові накладні, які підписані обома сторонами визначають, що саме за цим договором відповідач отримав певне обладнання.

Пункт 4.3. Договору визначає право покупця відмовитися від приймання продукції або прийняти її на зберігання у разі надходження продукції без товаросупровідної документації. Від її прийняття відповідач не відмовився в установленому порядку та не прийняв на відповідальне зберігання. При цьому, згідно з п.4.5. Договору зобовязання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції. Продукція прийнята відповідачем саме за накладними.

При таких обставинах, відповідач не довів, в порядку ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, належними та допустимими доказами іншу дату поставки, ніж визначену в видатковій накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З наведеного вбачається, що товар за договором №ДУ-2014/383-КП від 25.06.2014р. передано позивачем відповідачу саме за накладними, які містяться в матеріалах справи та в дати, визначені в цих накладних.

Окрім того, відповідачем залишено поза увагою, що згідно умов ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Є безпідставним довод відповідача, що позивач не є власником поставленої продукції, що позбавляє його права вимагати оплату за товар.

Згідно з ст. 659 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Відповідач не довів, що на товар претендують права третіх осіб.

Крім того, пунктом 1.3. Договору передбачено, що постачальник гарантує, що продукція, поставлена за цим договором, належить постачальникові на правах власності, звільнена від зобов'язань перед третіми особами, треті особи не мають якихось прав на зазначену продукцію. Продукція в заставі, іпотеки, податковій заставі не перебуває.

Таким чином, доводи скаржника щодо необхідності встановлення судом першої інстанції права власності позивача на спірну продукцію, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки дослідження питання щодо права власності позивача на спірну продукцію не входить до обставин, які впливають на вирішення даної справи по суті.

В даній справі право власності на спірний товар ніким не оспорюється, спір стосується належного виконання сторонами умов Договору, зокрема, щодо оплати отриманого товару.

При таких обставинах господарський суд правомірно не витребував у позивача зазначені докази як такі, що не впливають на розгляд справи по суті.

Посилання, як на підставу невиконання грошових зобовязань обмеженням здійснення фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, господарський суд не приймає, оскільки як вбачається з умов договору банківські реквізити позивача визначають рахунок, розміщений в ПАТ «ОСОБА_7 Дніпро», який переміщений на територію підконтрольну українській владі.

Апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду щодо незадоволення клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої господарської справи, оскільки в його обґрунтування не надано доказів розгляду такої справи судом, а подано лише позовну заяву.

Таким чином, зазначене не може бути підставою зупинення провадження у справі відповідно до приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення.

Апелянт, в якості підстав для зменшення розміру пені, посилається на тяжке фінансове становище, погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні свого місцезнаходження у звязку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України, проведенням антитерористичної операції та надає звіт про фінансові результати за 2 півріччя 2015р.

Натомість, фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв'язку з несприятливими тенденціями в виробництві тощо.

Приписами Цивільного кодексу визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що, як наслідок, покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

Крім того, зазначене клопотання не було заявлено відповідачем у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що клопотання відповідача про зменшення стягуваної пені задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно зясовано фактичні обставини справи, тому рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2015р. у справі №905/2243/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2015р. у справі №905/2243/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2015р. у справі №905/2243/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.