Постанова № 55286677, 28.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016 року Справа № 904/8128/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідача),

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: представник в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №15 від 01.10.2015 р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 р. ,

прийнятого за результатами розгляду справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудметиз",

м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 36 940, 53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробудметиз" звернулося до господарського суду із позовом, яким з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ( вх. № 66405/15 від 12.10.2015 р. а. с. 32 ) просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина" заборгованість у розмірі 36 940,53 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 19 728,88 грн.; 3 % річних у розмірі 2 064,41 грн.; інфляційні збитки у розмірі 15 147,24 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 р. ( суддя Євстигнеєва Н. М. ) позов задоволено частково стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудметиз" - заборгованість у сумі 19 728 грн. 88 коп. три відсотки річних у сумі 1 396 грн. 22 коп., втрати від інфляції у сумі 15 046 грн. 88 коп., витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 1 192 грн. 66 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина " звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що строк оплати безпосередньо заборгованості не настав. У відповідності до п. 4.1. Договору оплата за товар повинна була бути здійснена на умовах 100 % передплати, але сторонами було по факту змінені умови договору поставки і товар поставлений без передплати. А відповідно, якщо у Відповідача не було обов'язку оплачувати Товар з моменту поставки, то Позивач безпідставно нараховував штрафні санкції з цього моменту. Посилання на ст. 530 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з тим, що на вимогу Позивача було надано лист у якому Відповідач і не заперечував про наявність заборгованості та зобов'язався її виплати після підписання Акту звірки. Але сторонами не було погоджено нові строки оплати та відповідно не було пред'явлено Позивачем вимоги по сплаті заборгованості, а від так відсутнє право вимоги так як не настав строк оплати. Штрафні санкції, нараховані та пред'явлені до сплати в порушення законодавства, оскільки з розрахунку Позивача видно, що штрафні санкції нараховані з моменту поставки, що більш ніж 2 років, що не відповідає приписам ст. 258 ЦК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 р. у справі № 904/8128/15 колегією суддів у складі : головуючого судді Кощеєва І.М., суддів: Євстигнеєва О.С., Вечірка І.О. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, який було призначено на 28.01.2016 р.

Розпорядженням Секретаря судової палати № 30 від 27.01.2016 р. у звязку з перебуванням судді Євстигнеєва О.С. члена постійно діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду у відрядженні, визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Вечірка І.О., Кузнецова В.О.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився. Причини неявки представника Позивача суду не відомі, про час та місце розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробудметиз" повідомлене належним чином.

Клопотання про відкладення розгляду справи від сторін до суду не надходило.

Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника Позивача, який не скористався своїм правом зявитись в судове засідання.

У судовому засіданні 28.01.2016 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробудметиз" ( Продавець ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Валентина" ( Покупець ) укладений Договір № 12/8-21, відповідно до умов якого ( п. 1.1 ) Продавець зобовязується поставити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію, кількість, найменування, асортимент якої вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 9.1. договору, строк дії цього договору з 22.08.2011 р. по 31.12.2011 р., фінансові зобовязання сторін до повного їх виконання.

Загальна сума даного договору визначається шляхом підсумовування вартості продукції, зазначеної у специфікаціях до цього договору. Ціна одиниці продукції вказана на умовах EWX - склад продавця. Зміна ціни продукції продавцем в односторонньому порядку може здійснюватися відповідно до коливання ціни на сировину та енергоресурси та узгоджуватися з покупцем протягом п'яти календарних днів (п. п. 2.1.-2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, Продавець на підставі заявки Покупця складає рахунок на партію продукції. Вказаний рахунок направляється Покупцеві для оплати на умовах, передбачених договором.

Оплата рахунку є підтвердженням згоди покупця на умови та ціни обумовлені в рахунку ( п. 3.2 договору ).

Згідно з п. 3.3 договору, разом з продукцією Продавець зобов'язаний надати Покупцю документи, передбачені чинним законодавством України.

Право власності і ризик випадкової загибелі продукції, відповідно до п. 3.4 договору переходить до Покупця в момент прийому продукції від Продавця.

Оплата узгодженої сторонами партії продукції, що поставляється за цим договором, проводиться покупцем на умовах 100% передоплати. Всі інші умови оплати продукції обумовлюються в додаткових угодах або специфікаціях до цього договору ( п. 4.1. договору).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору Постачальник поставив Покупцю товар на суму 26 406,66 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000203 від 17.10.2012 р. на суму 13 784,65 грн.; № РН-0000204 від 18.10.2012 р. на суму 5 684,81 грн.; № РН-0000205 від 18.10.2012 р. на суму 6 937,20 грн.

Відповідачем - 30.07.2014 р. було відвантажено Позивачу продукцію на суму 22 260,00 грн., частина з якої була зарахована в рахунок погашення боргу за видатковою накладною № РН-000203 від 17.10.2012 року у сумі 6 677,81 грн. Залишкова сума боргу за видатковою накладною № РН-000203 від 17.10.2012 року становить 7 106,84 грн.

Таким чином, залишок несплаченої суми за поставлений товар, становить 19 728,85 грн. ( 26 406,66 грн. 6 677,81 грн. ).

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 530 ЦК України ).

08.08.2015 р. Позивач направив Відповідачу вимогу № 08\08-13, якою просив в строк до 15.08.2013 р. здійснити оплату за отриману продукцію. Вимога отримана Відповідачем 12.08.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а. с. 15-16 ).

Враховуючи умови договору, наведені положення чинного законодавства, місцевий суд дійшов правильного висновку, що строк оплати товару, поставленого Позивачем Відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав 19.08.2013 р.

Доказів оплати вартості поставленого товару у заявленій до стягнення сумі Відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача крім суми основного боргу, втрати від інфляції у сумі 15 147,24 грн. та три відсотки річних у сумі 2 064,41 грн. за загальний період прострочки з 17.10.2012 р. по 07.09.2015 р.

Дійшовши висновку, що Позивачем невірно визначений період прострочення виконання зобовязання, місцевий суд здійснив перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суми яких відповідно склали: 1 396,22 грн. ( три відсотки річних ); 15 046,88 грн. ( втрати від інфляції ).

Розрахунок трьох відсотків річних: За видатковою накладною №РН-0000203 від 17 жовтня 2012 року: - за період прострочки з 20.08.2013 по 16.07.2014 три відсотки річних складають: 13784,65грн. х 3%/365 х 331 (день прострочки) = 375,02 грн.; - за період з 17.07.2014 по 07.09.2015: 7 106,86 грн. х 3%/365 х 418 (днів прострочки) = 244,16 грн., а всього за цією накладною 619,18грн. За видатковою накладною №РН-0000204 від 18 жовтня 2012 року на суму 5 684,81 грн. за період з 20.08.2013 по 07.092015 три відсотки річних складають: 5 684,81 грн. х 3%/365 х 749 (днів прострочки) = 349,97 грн. За видатковою накладною №РН-0000205 від 18 жовтня 2012 року на суму 6 937,20 грн. за період з 20.08.2013 по 07.09.2015 три відсотки річних складають: 6 937,20 грн. х 3%/365 х 749 (днів прострочки) = 427,07 грн. Таким чином, сума трьох відсотків річних складає 1 396,22 грн. ( 619,18грн. +349,97грн. + 427,07грн. ).

Розрахунок суми втрат від інфляції, здійснений з урахуванням приписів листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ": За видатковою накладною №РН-0000203 від 17 жовтня 2012 року: на суму 13 784,65 грн. за період з вересня 2013 року по червень 2014 року: 13 784,65грн. х 112,79845287% (сукупний індекс інфляції за період з вересня 2013 року по червень 2014 року) = 1 764,22 грн.; на суму 7 106,84 грн. за період з липня 2014 року по серпень 2015 року: 7 106,84грн. х 154,66217331% (сукупний індекс інфляції за період з липня 2014 року по серпень 2015 року) = 3 884,75 грн., а всього за цією накладною 5648,97грн. За видатковою накладною №РН-0000204 від 18 жовтня 2012 року на суму 5 684,81 грн. за період з вересня 2013 року по серпень 2015 року: 5 684,81 грн. х 174,45653867% = 4 232,71 грн. За видатковою накладною №РН-0000205 від 18 жовтня 2012 року на суму 6 937,20 грн. за період з вересня 2013 року по серпень 2015 року: 6 937,20 грн. х 174,45653867% = 5 165,20 грн. Таким чином, сума втрат від інфляції склала 15 046,88 грн. (5 648,97грн. + 4 232,71грн. + 5 165,20грн.).

Враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов"язань за Договором № 12/8-21 від 22.08.2011 р. щодо оплати вартості отриманого товару, приписи ст.ст. 525, 526, 530, 693 ЦК України та п. 4.1. договору, колегія суддів погоджується з висновком попередньої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача і стягнення з Відповідача: 19 728,88 грн. основна заборгованість, 1 396,22 грн. три відсотки річних, 15 046,88 грн. втрат від інфляції.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють доводи викладені ним у відзиві на позов і яким місцевий суд дав належну оцінку, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 р. у справі № 904/8128/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 29.01.2016 року

Головуючий суддяІ.М.Кощеєв

СуддяІ.О. Вечірко

СуддяВ.О. Кузнецов