Рішення № 55286203, 26.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016р. Справа№ 914/4126/15

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз, м. Львів

до відповідача: 11 окремий колійний загін 1 обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200, м. Червоноград,

про: стягнення заборгованості 114 542,71 грн

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Львівгаз звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до 11 окремого колійного загону 1 обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200 про стягнення заборгованості 220 986,59 грн

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами договору на газ природній, скраплений або в газоподібному стані позивач поставив відповідачу газ в обсягах і порядку, визначених в договорі. Згідно п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами у розрахунковому місяці в розмірі 100%. Позивач свої зобовязання за договором виконав, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень-червень 2015 року. Відповідач взяті на себе зобовязання не виконав, внаслідок чого станом на 27.11.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 127 750,86 грн. За неналежне виконання зобовязань щодо оплати поставленого газу позивач нарахував відповідачу46 942,13 грн інфляційних втрат, 3 643,03 грн -3% річних та 42 650,57 грн пені.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 03.12.2015 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 15.12.2015року.

В судове засідання 15.12.2015 року зявилися представники сторін. Позивач на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2015р. подав витребовувані судом документи. Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 26 150,86 грн основного боргу, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат зважаючи на важке матеріальне становище та недофінансування військової частини. Також, зазначив, що частково заборгованість відповідачем було погашено в сумі 101 600,00 грн.

В судовому засіданні 15.12.2015 року оголошувалась перерва до 12.01.2016р. для надання можливості позивачу перевірити чи мало місце часткове погашення боргу відповідачем та для уточнення позовних вимог.

В судове засідання 12.01.2016р. зявилися представники сторін. Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 26 150,86 грн основного боргу, 46 942,13 грн інфляційних втрат, 3 643,03 грн 3% річних, 37 806,69 грн пені. Також, позивач долучив до матеріалів справи платіжне доручення №691 від 09.12.2015р. про часткову сплату основного боргу в сумі 101 600,00 грн.

Відповідач через канцелярію суду подав доповнення до відзиву на позов, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що постачальником всупереч умов договору поставлено природній газ понад визначену та погоджену обома сторонами норму. За поставлений понад норму газ позивач нараховує відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Також, відповідач зазначає, що згідно розділу 8 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобовязань, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили. Зокрема, з 17.03.2014р. з моменту введення в дію Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в державі діє особливий період, що вплинуло на стан виконання своїх зобовязань військовою частиною.

В судовому засіданні 12.01.2016р. оголошувалась перерва до 26.01.2016 року.

В судове засідання 26.01.2016 року зявилися представники сторін. Позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, просив суд припинити провадження в частині стягнення 46 942,13 грн інфляційних втрат, 3 643,03 грн 3% річних, 37806,69 грн пені, просив суд стягнути з відповідача 26 150,86 грн основного боргу. Відповідач суму боргу в розмірі 26 150,86 грн визнав.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

10 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (далі - Постачальник) та 11 окремим колійним загоном 1 обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 (далі - Споживач) укладено договір №2015/ТП-Б-17-250 на газ природній, скраплений або в газоподібному стані.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.6-2.9 Договору послуги з газопостачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених в додатку 1 до Договору. Постачальник до 05-го числа , наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника. Споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Відповідно до п. 5.3 Договору Споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Відповідно до п. 4.5.2 Договору загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами у розрахунковому місяці в розмірі 100% розрахунку договірного обсягу постачання газу . Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з цін газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акти прийому-передачі природного газу, а саме:

акт №ЧРВ00000349 від 31.01.2015р. на загальну суму 80 678,01 грн;

акт № ЧРВ00003855 від 28.02.2015р. на загальну суму 90177,92 грн;

акт № ЧРВ00027616 від 31.03.2015р. на загальну суму 50 040,06 грн;

акт № ЧРВ00057348 від 30.04.2015р. на загальну суму 3 798,44 грн;

акт № ЧРВ00062758 від 31.05.2015р. на загальну суму 92,86 грн;

акт № ЧРВ00063725 від 30.06.2015р. на загальну суму 1363,57 грн.

Таким чином, станом на 27.11.2015р. заборгованість відповідача за поставлений газ становила 127 750,86 грн.

В процесі судового розгляду позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 26 150,86 грн основного боргу, оскільки відповідачем частково заборгованість було погашено в сумі 101 600,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №691 від 09.12.2015р.

Як вбачається з поданого відзиву на позов, відповідач визнав основну заборгованість

в сумі 26 150,86 грн.

Отже, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 26 150,86 грн основного боргу.

За неналежне виконання зобовязань щодо оплати поставленого газу позивач нарахував відповідачу 46 942,13 грн інфляційних втрат, 3 643,03 грн -3% річних та 37 806,69 грн пені.

В ході судового розгляду позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, просив суд припинити провадження в частині стягнення 46 942,13 грн інфляційних втрат, 3 643,03 грн 3% річних, 37806,69 грн пені.

Відповідно до п. 4 ст 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 N 18 у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд приймає відмову від позову, так як така не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 46 942,13 грн інфляційних втрат, 3 643,03 грн 3% річних, 37806,69 грн пені слід припинити, так як позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково в сумі 26 150,86 грн основного боргу, в частині стягнення 46 942,13 грн інфляційних втрат, 3 643,03 грн 3% річних, 37806,69 грн пені провадження припинити.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору №13881 від 20.11.2015р. позивачем за подання даного позову сплачено 3563,59 грн судового збору. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Таким чином сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання даної позовної заяви 3314,79 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 5.2 Постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України про повернення судового збору суд зазначає, зокрема, і в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Таким чином судовий збір в сумі 248,80 грн підлягає поверненню позивачу як зайво сплачений.

Окрім цього, суд звертає увагу на наступне. В процесі розгляду справи позивачем було подану заяву про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 26 150,86 грн основного боргу, 46 942,13 грн інфляційних втрат, 3 643,03 грн 3% річних, 37 806,69 грн пені. Сума судового збору з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить 1718,13 грн.

Таким чином, судовий збір в розмірі 1596,66 підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у звязку зі зменшенням позовних вимог.

Отже, загальна сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України становить 1845,46 грн.

Решту витрат позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача в розмірі 1718,13 грн.

Керуючись ст. 526, 530 ЦК України, ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з 11 окремого колійного загону 1 обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200 (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ: 33158337) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз (79039, м. Львів, вул Золота, 42, код ЄДРПОУ:03349039) 26 150,86 грн основного боргу та 1718,13 судового збору.

3. В частині стягнення 46 942,13 грн інфляційних втрат, 3 643,03 грн 3% річних, 37806,69 грн пені провадження припинити.

4. Видати ухвалу на повернення Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації Львівгаз (79039, м. Львів, вул Золота, 42, код ЄДРПОУ:03349039) з Державного бюджету України судового збору.

5. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

6. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.01.2016р.

Суддя Запотічняк О.Д.