Рішення № 55285485, 20.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.01.2016 Справа № 905/3379/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

до Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область

Донецького державного нотаріального архіву, м. Красноармійськ, Донецька область

про визнання права власності.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 30.12.2014;

від відповідача 1 не зявився;

від відповідача 2 не зявився.

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (далі відповідач 1) та Донецького державного нотаріального архіву (далі відповідач 2) про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.09.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-Плюс» (далі - ТОВ «Центр-Плюс») та позивачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу. Вказаний договір було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів та 20.12.2006 за позивачем було зареєстровано право власності. Як зазначено позивачем, оригінал договору було втрачено, нотаріус, який посвідчував зазначений договір в 2012 році припинив приватну нотаріальну діяльність, з огляду на що позивач звернуся до відповідачів з проханням про видачу дублікату цього договору. З відповіді відповідача 1 вбачається, що надати дублікат вищезазначеного договору неможливо, з огляду на те, що доступ до приміщення Донецького обласного державного нотаріального архіву відсутній, у звязку із захопленням зазначеної будівлі незаконними озброєними формуваннями. Враховуючи вищевикладене, це позбавляє позивача права реалізувати своє право власності на зазначене майно, з огляду на що і звернувся до суду з вищезазначеними вимогами.

Відповідачі у запереченнях на позовну заяву від 22.12.2015 №6-15-229 та №537/01-12 зазначили, що вони не є належними відповідачами у справі, оскільки вони не мають повноважень на встановлення або підтвердження права власності на майно, щодо видачі дублікату договору купівлі-продажу нежитлового приміщення зазначили, що це не можливо, з огляду на захоплення у 2014 році будівлі Донецького обласного державного нотаріального архіву незаконними озброєними формуваннями.

Крім того, у клопотаннях від 22.12.2015 №6-5-839 та №538/01-12 просили суд розглянути справу без участі представників відповідачів.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

14.09.2006 між ТОВ «Центр-Плюс» та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений договір купівлі продажу нежитлового приміщення (далі договір), за умовами п.1 якого ТОВ «Центр-Плюс» продав, а Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» купив нежитлові приміщення площею 172,9м2, в будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, що складають 8/100 ідеальної частки, а саме приміщення на першому поверсі №4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 4-8. 4-9, 4-10, 4-11; на антресолі №4-1, 4-2, 4-3, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 133 «б» (далі предмет договору) (а.с.7-9).

Відповідно до п.4 договору, право власності на відчужуваний предмет договору у Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» виникає з моменту Державної реєстрації цього договору.

Згідно з п.6 договору, передача предмету договору здійснюється ТОВ «Центр-Плюс» Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» за актом прийому-передачі, який є невідємною частиною цього договору.

На виконання умов договору ТОВ «Центр-Плюс» передав, а Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» прийняв на підставі договору купівлі продажу, нежитлового приміщення площею 172,9м2, в будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, що складають 8/100 ідеальної частки, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 133 «б» (а.с.11).

Зазначений договір був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за номером правочину - 1569612, відчужувач - ТОВ «Центр-Плюс», набувач - Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», дача реєстрації 14.09.2006, реєстратор приватний нотаріус ОСОБА_2, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів від 14.09.2006 №2886897 (а.с.10).

Право власності було зареєстровано за Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 14820797, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 20.12.2006, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12976079 (а.с.12).

18.12.2009 у Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» відбулась зміна найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, серія А01 №428820 (а.с.6).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, 24.07.2009 прийнято рішення про державну реєстрацію та внесено запис про реєстрацію права власності за позивачем на будівлю торгівельного комплексу літ.А-3, яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 133 «б». Підстава виникнення права власності договір купівлі продажу 14.09.2006, посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_2 (а.с.17 зворотна сторона).

Після придбання у 2006 році по теперішній час вказане нерухоме майно обліковується на балансі позивача, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача від 04.12.2015 №55-4/35031 (а.с.26).

Як зазначає позивач, у період з 2014 року договір купівлі продажу нежитлового приміщення був втрачений, з огляду на що останній звернувся до відповідачів з листами від 07.10.2015 №57-1-10/630 та №57-1-10/629, в яких просив, у звязку із втратою оригіналу договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 і неможливістю його отримання на окупованій території м. Донецька, видати йому дублікат цього договору (а.с.13-14).

Відповідач 1 листом від 12.10.2015 №6-15-114 повідомив позивача, що приватний нотаріус ОСОБА_2 припинила приватну нотаріальну діяльність, нотаріальний архів, переданий нею до Донецького обласного державного нотаріального архіву залишився в приміщенні нотаріального архіву, на теперішній час доступ до нього в м. Донецьку неможливий через захоплення будівлі незаконними озброєними формуваннями, з огляду на що видати дублікат зазначеного договору на теперішній час неможливо (а.с.15-16).

Відповідно до п.9 ч.2 наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 №247/7 встановлений обовязок керівника Головного управління юстиції у Донецькій області вжити заходи щодо вивезення, у разі можливості, майна та документації територіальних органів і установ юстиції Донецької області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій українською владою території.

Відповідно до ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права.

Позивач правомірно набув права власності на оспорюване майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Це майно з моменту передачі перебуває у володінні позивача та знаходиться у нього на балансі. Відсутність у нього оригіналу примірника договору не може бути підставою вважати неправомірним набуття ним прав власності на нього.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача про визнання права власності підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності за Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (61001, м. Харків, пр. Московський, буд.60, код ЄДРПОУ 09807750) на нежитлові приміщення площею 172,9м2 в будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, що складають з приміщень на першому поверсі № 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 4-8, 4-9, 4-10, 4-11; на антресолі № 4-1, 4-2, 4-3, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд.133«Б».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 25 січня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун