Ухвала суду № 55285434, 28.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/2907/15-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28.01.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Крегула М.М. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Юрочко А.П., з участю прокурора Томишинець С.В., захисника підозрюваного - ОСОБА_3, підозрюваного - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду від 04 грудня 2015 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу у розмірі 24360 грн. відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_4 підозрюється в тому, що 24.04.2015 року близько 23.00 години, шляхом розбиття скла, проник в належний ОСОБА_6 магазин «Берізка» по вул.С.Вайди в с.Терново, звідки таємно викрав продукти харчування на загальну суму 800 грн., чим спричинивши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_4 28.06.2015 року 24.04.2015 року близько 23.00 години, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник в будинок №206 по вул.Шевченка в смт.Дубове, належний ОСОБА_7, звідки таємно викрав: золотий ланцюжок, золотий хрестик та дерев»яний пристрій для збору лісових ягід, спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 8975 грн.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст. 185 КК України.

Слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_4, будучи раніше судимим, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає позбавлення волі від трьох до шести років, а також, враховуючи те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, впливати на потерпілих та свідків, знищити, сховати або спотворити речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчиняти інші кримінальні правопорушення, тому застосування інших більш м'яких запобіжних заходів може бути недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасуватиухвалу слідчого судді Тячівського районного суду від 04.12.2015 року, як незаконну та не обгрунтовану і постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід не пов»язаний з триманням під вартою. Апеляцію обгрунтовує тим, що слідчий суддя не врахував відсутність достатніх підстав для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Крім того стверджує, що суд належно не обґрунтував обрання ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу, а також не врахував наявність у підозрюваного постійного місця проживання та позитивної характеристики, а тому підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає.

Заслухавши доповідь судді,пояснення захисника ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги та просять її задовольнити в повному обсязі, промову прокурора про безпідставність поданої апеляції, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягаєдо задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12015070160000876 від 15.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. 13 серпня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані вст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини,ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Цих вимог закону слідчим суддею дотримано не було, оскільки ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі слідчого судді не вмотивовано, на підставі яких наявних у справі фактичних даних можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного.

Слідчий суддя, поклавши в основу взяття ОСОБА_4 під варту формальні дані, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, можливість останнього ухилятись від суду й слідства, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також визнання ним своєї вини, у той же час, в порушення вимог ст..178 КПК України не врахував стан здоров»я підозрюваного.

Так, із матеріалів кримінального провадження № 12015070160000876 вбачається, що слідчому СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 27.08.2015 року головним лікарем КЗ «Тячівська районна лікарня» було повідомлено про перебування ОСОБА_4 на «Д» обліку у лікаря психіатра. Проте, слідчий за наявності відомостей, які давали підстави вважати , що ОСОБА_4 під час вчинення суспільно небезпечного діяння був в неосудному або обмежено осудному стані, в порушення п.3 ч.2 ст.52, ст..ст.242, 509 КПК України, не тільки не забезпечив участь захисника у даному кримінальному провадженні та не залучив експерта для проведення психіатричної експертизи, а тільки 13.09.2015 року роз»яснив ОСОБА_4 право на захист, попередньо 13.08.2015 року провівши допит останнього в якості підозрюваного, повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що свідчить про порушення на стадії досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону, в тому числі і права на захист ОСОБА_4

Крім того, як вбачається з даних ВІТ УМВС України в Закарпатській області ухвалою Тячівського районного суду від 03.07.2007 року ОСОБА_4 призначалось примусове лікування в психіатричній лікарні.

Вказані порушення закону суд першої інстанції не тільки залишив поза увагою, а й сам припустився формального з»ясування даних про стан здоров»я підозрюваного, зокрема, його психічного стану і, таким чином, проігноруваввимоги кримінального закону, передбачені ст.20 КК України, в тому числі розглянув клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу без участі захисника.

Разом з цим, як видно з ухвали слідчого судді, що в ній міститься твердження про наявність в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого кримінального правопорушення, що свідчить про те, що слідчий суддя вдався в дослідження і оцінку доказів, що на цій стадії провадження , є неприпустимим.

Відповідно до положень ст.108 КПК України під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, який ведеться та підписується секретарем судового засідання. Як вбачається з матеріалів судового провадження, в порушення зазначених процесуальних норм, журнал судового засідання від 04.12.2015 року відсутній, що відповідно до п.7 ч.2 ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і є безумовною підставою для скасування судового рішення.

В той же час, колегія суддів приймає до уваги те, що 29.12.2015 року щодо ОСОБА_4 призначено судово-психіатричну експертизу і доказів того, що психічний стан підозрюваного на даний час не перешкоджає триманню його під вартоюв умовах слідчого ізолятора без шкоди для його психічного здоров»я , суду не надано.

Разом з тим, враховуючиправові позиції, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" пронеобхідність при розгляді клопотання прозастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішувати питання про застосування альтернативного запобіжного заходу, з урахуванням даних про особупідозрюваного та встановлених обставин, передбачених ст.178 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування даної ухвали слідчого судді, відмови у задоволенні клопотання слідчого та постановлення нової ухвали суду апеляційної інстанції про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Саме такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, зможе забезпечитивиконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного колегія судів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що буде достатньою гарантією для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків у даному провадженні.

Із врахуванням наведеного, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.181,404,407,422 КПК України, апеляційний суд ,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваногоОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіТячівського районного суду Закарпатської області від 04.12.2015 року про обрання щодо ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасувати.

В задоволенні клопотання слідчого СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту і заборонити останньому залишати житло за вказаною адресою в період з 20.00 години вечора до 06.00 години ранку. Звільнити ОСОБА_4 з-під варти - негайно та зобов"язати невідкладно прибути до місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4.

Строк дії ухвали апеляційного суду про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту встановити до 27 березня 2016 року.

Копію ухвали надіслати начальнику Тячівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Закарпатській області для виконання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: