Ухвала суду № 55284566, 27.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/115/2016(м)

265/3817/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Мельник І.Г.

Категорія 59 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Песоцької Л.І., Ткаченко Т.Б.

при секретарі - Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області, ДП Маріупольське СУ №1 «Донбасдомнаремонт» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що з ДП Маріупольське СУ № 1 «Донбасдомнаремонт» він перебував у трудових відносинах, під час виконання трудових обовязків у працедавця він отримав ушкодження здоровя через умови праці, що у подальшому призвело до отримання професійного захворювання, що підтверджується актом по формі П.4 від 16.03.2005 року. Відповідно до медичних документів у результаті професійного ушкодження здоровя позивачу встановлено захворювання «силікоз вузликова форма. Легенева недостатність першого ступеня, захворювання професійне», первинним висновком МСЕК встановлено 15% стійкої втрати працездатності. У подальшому після складання Акту про професійне захворювання, позивач мав ускладнення здоровя, внаслідок якого проходив додаткові обстеження і курси лікування: з 01.04.2013 по 20.05.2013 року у міському протитуберкульозному диспансері м.Маріуполя; з 17.05.2013 року консультування в КЛПУ «обласна клінічна туберкульозна лікарня». Протягом 10 років він вимушений переносити та терпіти страждання, отримані внаслідок вказаного захворювання. Професійне захворювання в нього вперше встановлено у 2005 році, коли виник страховий випадок, і на той час діяло законодавство, у відповідності до якого відшкодування моральної шкоди за таких обставин відносилося до компетенції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, просив суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, 20000 грн., також витрати на правову допомогу у сумі 649,60 грн..

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області та ДП Маріупольське СУ №1 «Донбасдомнаремонт» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 162,40 грн., а всього 5162 (пять тисяч сто шістдесят) грн. 40 коп.. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області в особі начальника відділення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та невідповідність рішення фактичним вимогам, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги представник відповідача зазначає, що рішення було прийнято, виходячи з законодавства, яке діяло на період виникнення правовідносин, хоча суд повинен був врахувати норми законодавства, які діяли на час предявлення вимог. Також, судом не враховано, що незалежно від того, коли саме встановлено позивачу втрату працездатності, відшкодування моральної шкоди не є страховою виплатою та не може бути покладено на Фонд незалежно від часу настання страхового випадку. Окрім того, позивачем не було надано докази заподіяння моральної шкоди, а довідка МСЕК є підставою для відшкодування матеріальної допомоги, а не моральної.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності позивача ОСОБА_2, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи в апеляційному суді через представника, який заяв про відкладення розгляду справи не направляв; також без участі представника відповідача ДП Маріупольське СУ №1 «Донбасдомнаремонт».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ВВДФ соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області ОСОБА_4, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_5, який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 з 28.09.1966 року працював у Ждановському СМУ-4 «Донбасдомнаремонт» вогнетривником 3 розряду, з 01.12.1987 року відповідно до Постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР від 17.09.1986 року № 1115 у відповідності з новим тарифно-кваліфікаційного довідника підтверджений 6 розряд вогнетривника, з 15.01.1990 року трест "Донбасдомнаремонт" та його структурні підрозділи (спецуправління) переведені на оренду і перейменовані в орендне підприємство спеціалізований трест по ремонту металургійних печей та обладнання "Донбасдомнаремонт", з 15.04.2000 року у зв'язку з реорганізацією Маріупольський спецуправління № 1 КСП "Донбасдомнаремонт" перейменовано в дочірнє підприємство Маріупольський СУ-1 "Донбасдомнаремонт", 06.05.2005 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з відходом на пенсію за віком, на підставі ст.38 КЗпП України. Ці обставини підтверджені записами в трудовій книжці позивача (а.с.59-61).

За результатами розслідування хронічного професійного захворювання спеціальною комісією у складі представників районної СЕС міста Маріуполя, членів профкому та представників ДП МСУ №1 «Донбасдомнаремонт» було складено Акт П.4, згідно якого позивачу ОСОБА_2 було встановлено професійне захворювання: «силікоз вузликова форма. Легенева недостатність першого ступеня, захворювання професійне» (а.с.6).

Висновком МСЕК від 05.05.2005 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності на 15%. Матеріалами справи підтверджується, що згідно з довідками, висновком лікувально-експертної комісії на підставі проведених оглядів МСЕК, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_2 з 2005 року по теперішній час складає 15%. (а.с.10).

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок отримання професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачеві вперше стійка втрата професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, встановлена висновком МСЕК у 2005 році, й з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, що є підставою для задоволення позовних вимог саме до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З урахуванням обставин справи і вимог закону, судом частково задоволено вимоги позивача, і у відшкодування моральної шкоди стягнуто суму 5000 грн..

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону України № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону від 03.04.2003 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що завданням страхуванням від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Згідно з ч.3 ст.28 вказаного Закону (в редакції Закону від 03.04.2003 року) за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до ч.3 статті 34 Закону України № 1105- XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону від 03.04.2003 року) моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі № 6-26цс12.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Згідно із ч.8 ст.36 зазначеного Закону, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Разом з цим, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи.

Право на звернення до суду виникло у позивача у 2005 році, а зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» набрали чинності 01 січня 2015 року.

Отже, при вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди суд правильно виходив із вимог статей 21, 28, 34 Закону № 1105- XIV в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги представника відповідача та дійшов висновку, що вони є безпідставними. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV (у редакції, які діяла на час виникнення спірних правовідносин травень 2005р., тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V).

Згідно з положеннями частини 1 ст. 9 Закону України від 14 жовтня 1992р. № 2694-XII «Про охорону праці» (станом на червень 2005р. в редакції Закону № 229-IV від 21 листопада 2002 року) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з підпунктом «е» п. 1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції станом на травень 2005р.) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Зазначені норми не містили будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в травні 2005 року, відшкодування шкоди має бути здійснено на підставі чинного на той час законодавства, а саме на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності", в редакції станом на травень 2005 року, за нормами якого обов'язок по відшкодуванню заподіяної працівникові моральної шкоди, отриманої внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Також відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

З урахуванням вказаних положень на правовідносини сторін розповсюджується норма Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка діяла в травні 2005 року та передбачала обовязок Фонду виплачувати потерпілому працівнику моральну шкоду за її наявності.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив, що страховий випадок з позивачем стався в травні 2005 року і висновком МСЕК йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності за професійним захворюванням, тобто вказані події мали місце до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, яким були виключені положення про обовязок відшкодування моральної шкоди Фондом, та останніх змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», а тому на правовідносини, що виникли між сторонами зазначений Закон про внесення змін та нова редакція Закону не розповсюджується, а діють положення закону, які надавали право позивачу на отримання відшкодування за моральну шкоду. Тому право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло до прийняття цих законодавчих актів, що є підставою для задоволення позову.

Крім того, частиною 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Надаючи офіційне тлумачення вказаної частини 3 ст.34 Закону, Конституційний суд України в своєму рішенні від 27.01.2004р. № 1-рп/2004 дійшов до висновку, що зазначене положення частини третьої статті 34 Закону не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, і не виключає обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадках тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності (статті 1, 5, частина п'ята статті 6, частина друга статті 13, підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28).

Така позиція суду узгоджується із судовими рішеннями Верховного Суду України, які є обовязковими для всіх судів України.

Доводи відповідача про відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та не встановлення цього факту МСЕКом є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з травня 2005 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення можливості їх реалізації.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права вважає безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді

ОСОБА_1

ОСОБА_6

ОСОБА_7