Ухвала суду № 55283098, 28.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10452/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Дзекан В. В.

представника відповідача Лисенко М. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області про стягнення з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України нараховану, але не виплачену, заробітну плату у сумі 13103, 46 грн.; стягнення з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на користь позивача нараховану, але не виплачену, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 8947, 25 грн.; стягнення з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 11.12.2014 року по день фактичного розрахунку, постановлення рішення судом; стягнення з Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач працював в управлінні ветеринарної медицини в м. Єнакієвому з 01.09.1986 року до 11.12.2014 року на посаді начальника управління ветеринарної медицини в м. Єнакієвому - головного державного інспектора ветеринарної медицини м. Єнакієве Донецької області Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.

Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України видано наказ від 25.09.2014 р. № 2829 «Про організацію роботи окремих установ, що відносяться до сфери управління Держветфітослужби», яким призупинено діяльність територіальних органів, підприємств та установ, що відносяться до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, на території районів та міст обласного значення, зокрема, м. Єнакієве (а. с. 63 - 65).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1, серед яких, зокрема зазначено і Донецьку область (м. Донецьк, м. Єнакієве).

Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 624-к від 11.12.2014 р. позивача звільнено з посади начальника управління на підставі ст. 38КЗпП України, ст. 37 Закону України «Про державну службу» за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності (а. с. 8).

Наказом Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області від 11.12.2015 р. № 135-кв визначено виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку (а. с. 10).

Згідно довідки про заборгованість, підписаної виконуючим обов'язки начальника управління ветеринарної медицини в м. Єнакієвому та головним бухгалтером, сума заборгованості перед позивачем складає 22050, 71 грн. (а. с. 7).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться у день його звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені ні пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунки.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

У відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Так предметом спору у даній справі є нараховані, але не виплачені, належні позивачу суми.

Розмір та належність цих сум позивачу сторонами по справі не заперечуються.

Відповідно до Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 464/2011, Держветфітослужба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України. Держветфітослужба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи, зокрема головні управління ветеринарної медицини в областях.

Пунктами 4, 5 ч. 5 Положення Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України контролює діяльність територіальних органів Держветфітослужби України; організовує планово-фінансову роботу в апараті Держветфітослужби України, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

У пункті 1 Положення про головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 04.05.2012 р. № 257, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2012 р. № 827/21139, головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України та є її територіальними органами вищого рівня.

Завданням головного управління ветеринарної медицини є реалізація повноважень Держветфітослужби України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління ветеринарної медицини є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

За змістом статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, є, зокрема, міністерства в особі їх керівників. Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством, тощо.

Виходячи з наведених норм права, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, як головний розпорядник бюджетних коштів, виконує обов'язки по забезпеченню організації діяльності Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області.

Доводи апелянта щодо завершення його повноважень по відношенню до позивача фактом перерахування коштів Головному управлінню ветеринарної медицини в Донецькій області колегією суддів до уваги не приймаються, позаяк, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України свої повноваження здійснює через територіальні управління, а відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, має забезпечувати належну оплату праці своїх працівників незалежно від територіального розташування.

Більше того, матеріали справи не свідчать, що Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України здійснила перевірку факту перерахування підконтрольною установою - Головним управлінням ветеринарної медицини в Донецькій області коштів, які, за твердженням відповідача, були перераховані на адресу цього територіального органу.

Крім того, матеріалами справи достовірність тверджень Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про перерахування коштів саме належних позивачу не підтверджується.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області про стягнення коштів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 28.01.2016 р.)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.