Вирок № 55282058, 28.01.2016, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/803/15-к Провадження №1-кп/630/17/16

В И Р О К

Іменем України

28 січня 2016 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Демяненко І.В.,

за участю:

секретаря Тимошенко К.О.,

прокурора Касьяненка Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження №12015220430003596 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше засудженого за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2015 року за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 304, ч.1,3 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.

ОСОБА_1, діючи спільно та за попередньою змовою з неповнолітньою Н., матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 14 вересня 2015 року близько 05.00 год., знаходячись на території домоволодіння №3 по вул. Артема в м. Люботин, діючи умисно, повторно, та маючи злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, незаконно заволоділи автомобілем VOLKSWAGEM Caddy д.н. АХ 45-06СХ, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 164 040 грн., після чого з місця скоєння злочину зникли.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб

Відносно неповнолітньої Н. кримінальне провадження закрито на підставі п.7) ч.1 ст. 284 КПК України у звязку із відмовою потерпілого від обвинувачення. ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України визнала повністю, від дачі пояснень відмовилася на підставі ст. 63 Конституції України.

Крім того, ОСОБА_1, маючи злочинний намір, спрямований на втягнення неповнолітньої особи у злочинну діяльність, достовірно знаючи, що гр. Н. є неповнолітньою, пообіцявши їй в майбутньому певні матеріальні блага, діючи спільно з нею та за попередньою змовою, 14 вересня 2015 року близько 05.00 год., знаходячись на території домоволодіння, розташованого за адресою м. Люботин, вул. Артема,3, де мешкає неповнолітня Н., незаконно заволоділи автомобілем VOLKSWAGEM Caddy д.н. АХ 45-06СХ, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 164 040 грн., тим самим втягнув неповнолітню Н. в злочинну діяльність.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 304 КК України тобто втягнення неповнолітньої особи у злочинну діяльність.

Так, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, 14 вересня 2015 року знаходячись в автомобілі VOLKSWAGEM Caddy д.н. АХ 45-06СХ, яким він заволодів, реалізуючи раптово виниклий намір спрямований на незаконне заволодіння офіційними документами, незаконно заволодів посвідченням водія № 410765, карткою фізичної особи платника податків на імя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, після чого з викраденими документами зник з місця злочину.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 357 КК України тобто викрадення офіційних документів, а так само їх умисне приховування.

Крім того, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність 14 вересня 2015 року, знаходячись в автомобілі VOLKSWAGEM Caddy д.н. АХ 45-06СХ, яким він заволодів, реалізуючи раптово виниклий намір спрямований на незаконне заволодіння важливими особистими документами, незаконно заволодів паспортом громадянина України серії ММ 1072702 на імя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, після чого з викраденими документами зник з місця злочину.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 357 КК України тобто незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим документом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні вказаних вище злочинів, щиро розкаявся у вчиненому. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, та підтвердив вчинення ним вищезазначених злочинів за вказаних вище обставин, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не оспорює висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Пояснив, що показання надає добровільно, в ході досудового розслідування будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось.

Визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи дозволили суду зі згоди всіх учасників судового розгляду не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння ОСОБА_1 вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.

Суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною повністю та, розглядаючи кримінальне провадження у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно якого ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 289, ч.1 ст. 304, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України, кваліфікує дії ОСОБА_1 за вказаними статтями.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, мали місце. Зазначені діяння містять склад кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.1 ст. 304, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 винен у вчиненні цих кримінальних злочинів, і підлягає покаранню за їх вчинення.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами невеликої тяжкості та тяжким злочинами, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2015 року за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України до двох років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, не працює, мешкає разом з бабусею похилого віку. Обвинувачений ОСОБА_1 в судових засіданнях неодноразово просив вибачення за свою поведінку у потерпілого. Потерпілий претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має. За таких обставин, враховуючи, що діяння ОСОБА_1 не потягли за собою тяжких наслідків, які мали б загрозу для суспільства, суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Повне визнання винності у вчиненні кримінальних злочинів, щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочинів є обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості та тяжких злочинів, дані про особу, а також обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, який в силу ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості та тяжких злочинів, для виправлення ОСОБА_1 йому необхідно обрати покарання, повязане з позбавленням волі, в межах санкцій статей Кримінального кодексу України, за якими кваліфіковані його дії, але без конфіскації майна.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення інших злочинів.

Визначаючи остаточне покарання ОСОБА_1 слід призначити його за сукупністю злочинів відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням положень ст. 72 КК України.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 року, № 8 від 12 червня 2009 року та № 11 від 06 листопада 2009 року) у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру.

Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Керуючись ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VII від 26.11.2015 року), суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання, засудженому ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з 16 січня 2016 року до набранням вироком законної сили, виходячи із наступного співвідношення: одному дню попереднього ув'язнення дорівнюється два дні позбавлення волі.

Питання щодо судових витрат слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України, щодо речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100,124,128-129,349, 368-371, 373-375, 394 КПК України, ст..ст. 70,72 КК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 304, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.1 ст. 304 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 357 КК України до 2 років обмеження волі;

- за ч.3 ст. 357 КК України до 3 років обмеження волі

Відповідно ч.1 ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_1 визначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням ст. 72 КК України у виді пяти років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Процесуальні витрати в сумі 307,50 (триста сім гривень 50 копійок) гривня за виконання автотоварознавчої експертизи № 9338 від 15 жовтня 2015 року стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь Держави Одержувач УДКС України в м. Люботин, Харківської області, Код 38008949, МФО 8511011, Банк ГУДКСУ в Харківській області, р/р 31114115700018).

Процесуальні витрати в сумі 491,04 (чотириста девяносто одна гривня 04 копійки) гривня за виконання дактилоскопічної експертизи № 342 від 13 жовтня 2015 року стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь Держави (Одержувач УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, Код 24060300, МФО 8511011, Банк ГУДКСУ в Харківській області, р/р 31419544700005, код банку 37999680).

Речові докази по справі, вказані на а.с. 78,84-85 (паспорт, довідка ІНН, посвідчення водія на імя ОСОБА_3, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля VOLKSWAGEM Caddy д.н. АХ 45-06СХ, ключі від автомобіля), які знаходяться на зберіганні за зберігальною розпискою у ОСОБА_3 вважати повернутими власнику ОСОБА_3.

Речові докази по справі, вказані на а.с. 109-110 (експертні пакети зі змивами рук ОСОБА_1Є.), які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП України в Харківській області,квитанція №179 від 14 жовтня 2015 року знищити.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишити раніше обраний - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань УДПС України в Харківській області.

Термін відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 16 січня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VII від 26.11.2015 року) зарахувати в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з 16 січня 2016 року до набранням вироком законної сили, виходячи із наступного співвідношення одному дню попереднього ув'язнення дорівнюється два дні позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, потерпілому направити копію вироку не пізніше наступного дня.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку .

Суддя ОСОБА_5