Ухвала суду № 55280700, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/22695/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013

у справі № 2а-10793/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства фірма «Конс» (далі - ППФ «Конс»)

до Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби (далі - МДПІ)

про скасування податкових повідомлень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення - рішення форми "Р" МДПІ від 24.05.2012 № 0000142223 та від 26.09.2012 № 0000712223, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 456872,25,00 грн. та з податку на прибуток на 361000,00 грн.

У касаційній скарзі МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційних скарг.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені у акті від 26.04.2012 №106/22-107/24347932 про результати планової виїзної перевірки ППФ «Конс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у період з 01.01.2009 по 31.12.2011. Згідно з цими висновками позивач, крім іншого, порушив підпункти 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункт 138.8 статті 138, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що полягало у завищенні валових витрат у податкових деклараціях за ІІ - ІV кварталах 2011 року на 1569565,22 грн. та завищенні податкового кредиту за червень, вересень, листопад 2011 року на загальну суму 403 017,00 грн. Такий висновок податкового органу вмотивований тим, що операції з придбання автомобілів марки БАЗ Т 713.13 у ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка», за наслідками яких позивач задекларував зазначені суми у складі сум валових витрат та податкового кредиту, є нікчемними в силу неможливості провести зустрічну звірку контрагента позивача (ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка»), про що складено відповідний акт від 09.04.2012 № 102/22/30884889.

У судовому процесі встановлено, що ППФ «Конс» на договірних засадах придбало транспортні засоби (автомобілі марки БАЗ Т 713.13) у ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка». Останнім на операції з поставки транспортних засобі на адресу ППФ «Конс» виписані видаткові та податкові накладні; між сторонами щодо зазначених господарських операцій підписані акти приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, а ППФ «Конс» сплачено вартість придбаних транспортних засобів шляхом безготівкових розрахунків та оприбутковано транспортні засоби. Усі первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання - передачі транспортних засобів) оформлені відповідно до правил бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності ПК) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. У разі фактичного здійснення господарської операції недоліки в заповненні первинних документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування платником податків даних свого податкового обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, вищенаведені норми законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбання товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем правових норм, якими встановлені правила декларування сум валових витрат (витрат) та податкового кредиту. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на збільшення витрат та на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо судом не встановлено обставин, що свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації. Не виконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Як встановлено судами, обставиною, яка, за висновком податкового органу унеможливлює підтвердження задекларованих позивачем сум податкового кредиту та валових витрат (витрат), є акт про неможливість проведення зустрічної звірки ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка» від 09.04.2012 № 102/22/30884889. При цьому наявність товару та/або відсутність зв'язку між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача МДПІ не заперечує.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Висновок щодо правильності відображення платником податків в податковому обліку господарських операцій є результатом податкової перевірки платника податків з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, наданих позивачем на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат (витрат) за наслідками господарських операцій з придбання автомобілів у ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка», які свідчать, що вчинені ППФ «Конс» господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту, та відсутність відповідних доказів з боку податкового органу на спростування достовірності інформації, яка зафіксована в цих документах, згідно з вимогами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цих висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев