Ухвала суду № 55280330, 27.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 1570/4316/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сіносмарт Україна» в повному обсязі.

Постановою від 23 січня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов ТОВ «Сіносмарт Україна»:

- визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по встановленню завищення ТОВ «Сіносмарт Україна» залишку від'ємного значення з ПДВ за червень 2011 року в сумі 63226 грн.;

- визнав протиправним та скасував у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 01 листопада 2011 року №0014212310,;

- скасував податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2011 року №0014202310 на суму 596 385,25 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, посилаючись, при цьому, на доводи та на фактичні обставини, які зазначені в акті перевірки позивача від 18 жовтня 2011 року №7380/23-50/35049170.

Зокрема, апелянт зазначає, що перевіркою встановлено розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними Декларацій про прибуток підприємства (рядок 01.6), які виникли у зв'язку з невірним відображенням товариством у складі валових доходів доходу від здійснення банківських операцій (відсотків банку), доходів від продажу іноземної валюти та операційної курсової різниці.

Також, апелянт посилається на те, що при прийнятті оскарженої постанови, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам податкового органу стосовно того, що ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія» надало позивачу послуги зберігання зерна без вимоги про компенсацію їх вартості на загальну суму 150 607 грн., у зв'язку з чим такі послуги правомірно кваліфіковано податковим органом як безоплатно надані.

За висновками апелянта позивач, в порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», до складу валових витрат за 9 місяців 2010 року відніс витрати на придбання та організацію експедиторських послуг, не підтверджених відповідними первинними розрахунковими документами, що унеможливлює довести їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Сіносмарт Україна».

ТОВ «Сіносмарт Україна» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що на підставі направлення на перевірку від 12.09.2011р. №0003258/3160 посадовими особами відповідача проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Сіносмарт Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складений акт №7380/23-50/35049170 від 18.10.2011р., на підставі якого 01 листопада 2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00014202310 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 495607 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 123902 грн. за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- №00014212310 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 308740 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 66361,50 грн., за порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Досліджуючи зафіксовані актом перевірки порушення ТОВ «Сіносмарт Україна» вимог податкового законодавства, зокрема щодо заниження товариством задекларованих валових доходів на суму 22051 грн. за угодами надання товарного кредиту у зв'язку з неправильним розрахунком процентів по кредиту, суд першої інстанції встановив, що позивачем укладені Угоди про надання товарного кредиту від 04.01.2010р. з ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів», ВАТ «Кримхліб» та ВАТ «Одеський коровай» на однакових умовах, в яких передбачалося, що Сторони дійшли згоди про здійснення поставки товару за договорами поставки на умовах відстрочення платежу на один місяць та нарахування процентів в розмірі 0,1% від вартості будь-якої відвантаженої партії. Нарахування процентів за користування товарним кредитом, дати, розмір процентної ставки та суми процентів до сплати передбачено Розрахунками процентів за користування товарним кредитом, погодженими Сторонами, що є невід'ємною частиною Угоди про надання товарного кредиту.

За умовами договорів поставки, укладеними з вказаними контрагентами, строк оплати без урахування відстрочення за Угодами про надання товарного кредиту складає: за договорами, укладеними з ВАТ «Одеський коровай» та ВАТ «Кримхліб» - 30 днів з моменту відвантаження товару, а договорами з ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» - з конкретної дати, а саме 28.02.2010р., 30.04.2010р., що не співпадають з датою поставки товару.

Суд першої інстанції визнав помилковими висновки податкового органу щодо заниження позивачем задекларованих валових доходів на суму 22051 грн. та заниження задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 4410 грн., зазначивши, що діюче законодавство України не передбачає обов'язку нарахування процентів за користування товарним кредитом від конкретної дати, а саме від дати відвантаження товару, а залишає це питання на розгляд сторін договорів про товарний кредит. За висновками суду першої інстанції, у ТОВ «Сіносмарт Україна» відсутній обов'язок з нарахування процентів по товарному кредиту, починаючи з дати відвантаження товару, у зв'язку з тим, що за відповідними договорами поставки та угодами про надання товарного кредиту, нарахування процентів не пов'язано з датою відвантаження товару, а відстрочення платежу стосується саме дати виникнення зобов'язання з оплати товару, яка не відповідає даті відвантаження товару.

Щодо висновків акту перевірки про заниження позивачем валових доходів на суму 148882 грн. за рахунок безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) від ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія», а саме зберігання зерна за Договором №ОР від 01.01.2010р., у тому числі по договорам комісії - 117446 грн. та по договорам поставки з вітчизняними постачальниками на суму 31436 грн., то суд першої інстанції дійшов висновку, що в контексті п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідні послуги не можуть вважатися безоплатно наданими, у зв'язку з тим, що договором, укладеним між позивачем та ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія» передбачено зобов'язання позивача з оплати (відшкодування) послуги, та право ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія» вимагати таку оплату, і таке відшкодування фактично здійснено у відповідності з умовами Договору.

Суд першої інстанції встановив, що позивач здійснював зберігання гірчиці білої та жовтої, сорго, проса, льону в загальній кількості 197,78 метричних тон, що підтверджено актом виконаних робіт №ОР-13 від 30.09.2011р. та податковою накладною №49/2 від 30.09.2011р., які надано податковому органу при проведенні перевірки, однак ним не взято до уваги. При цьому, за висновками суду першої інстанції, ДПІ не правильно врахованоа вартість наданої ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія» послуги шляхом подвійного нарахування вартості комплексної послуги на один і той же товар по фактах прийомки товару в склад та відвантаженні зі складу, так як за Договором ставка включає усі послуги від прийомки товару в склад до його відвантаження зі складу, і не нараховується окремо на приймання, зберігання чи відвантаження.

Щодо нарахування вартості зберігання товару за договорами комісії, то суд першої інстанції встановив, що відповідний товар передано ТОВ «Сіносмарт Україна» на умовах РСА (навантажено на автотранспорт, згідно з Інкотермс 2000) с. Зарубенці, Житомирської обл.

Згідно з вимогами Інкотермс 2000, умови поставки РСА передбачають передачу товару від Продавця перевізнику в названому місці, при цьому, витрати на навантажувальні роботи несе Продавець. Зовнішньоекономічний контракт укладався Позивачем на умовах РСА (навантажено на автотранспорт, згідно з Інкотермс 2000) с. Зарубенці, Житомирської обл., тобто на тих же умовах, на яких Позивачу передано товар на комісію.

Також, суд першої інстанції встановив, що перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 1182937 грн. за рахунок отриманих від ТОВ «Транспортна компанія Карготранс» експедиторських послуг за Договором №ТК/1309 від 01.07.2009р., у зв'язку з не підтвердженням ТОВ «Сіносмарт Україна» таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, заявками на перевезення та перевалку, додатками до договору, якими встановлено розмір винагороди експедитора та розмір понесених ним витрат, узгодженим маршрутом перевезення, актами звірки взаєморозрахунків.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки рахунки-фактури та акти виконаних робіт розкривають зміст господарських операцій, відповідають вимогам законодавства, а вимога ДПІ щодо надання додаткових документів є безпідставною, так як первинна документація сторонніх організацій, в разі їх залучення, не має відношення до податкового обліку взаємовідносин між ТОВ «Транспортна компанія Карготранс» та позивачем, і ТОВ «Сіносмарт Україна» не може вести облік та зберігання первинної документації третіх осіб.

Суд першої інстанції зазначив, що за своєю правовою природою Договір ЖГК/1309 від 01.07.2009р. є договором транспортного експедирування, згідно умов якого ТОВ «Транспортна компанія Карготранс» на замовлення ТОВ «Сіносмарт Україна» здійснювало приймання вантажу на території вантажного терміналу ТОВ «Продовольча компанія АМ» (м. Одеса, вул. Ізвесткова, 87/1), зважування, стафірування вантажу в морські контейнери, відвантаження та інші пов'язані роботи, а також організацію наземної перевозки до Одеського та Іллічівського морського торгівельного порту. Протягом періоду, який перевірявся, позивач здійснював приймання товару від вітчизняних постачальників на умовах поставки СРТ вантажний склад ТОВ «Продовольча компанія АМ» з метою здійснення основного виду господарської діяльності, а саме оптової торгівлі зерновими. Відповідні товарно-матеріальні цінності реалізовувалися позивачем вітчизняним покупцям з відповідного складу. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримані від ТОВ «Транспортна компанія Карготранс» послуги мають прямий зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Сіносмарт Україна», а висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо протилежного є необґрунтованими.

Також суд першої інстанції встановив, що вартість послуг, отриманих позивачем від ТОВ «Транспортна компанія Карготранс», яка зазначена в первинній документації, відповідає обсягу замовленої позивачем у ТОВ «Транспортна компанія Карготранс» послуги та ціні цієї послуги, погодженої сторонами у додатках до Договору, а відсутність окремого відображення винагороди експедитора в первинній документації не є порушенням діючого законодавства України і не впливає на дійсність первинних документів, на підставі яких товариством задекларовано валові витрати та податковий кредит.

Суд першої інстанції відхилив посилання ДПІ на недоліки в оформленні наданих до перевірки товарно-транспортних накладних та зазначив, що такі накладні не є документами суворої звітності, а діючим законодавством не передбачено обов'язку їх зберігання. ТТН містить тільки інформацію про транспортний процес та не є первинним документом в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції також встановив, що предметом Договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Транспортна компанія Карготранс», була організація не тільки самого перевезення, що має підтверджуватися документом на перевезення, але й інших споріднених послуг, передбачених ст.929 Цивільного кодексу України. Крім того, саме перевезення здійснювалося не тільки за ТТН, але й за залізничними накладними.

Витрати позивача на організацію експедиторських послуг, включаючи ПДВ, отриманих від ТОВ «Транспортна компанія Карготранс», за висновками суду першої інстанції, підтверджені первинними документами, які відповідають вимогам діючого законодавства України, а посилання ДПІ на відсутність доказовості та їх зв'язку з господарською діяльністю ТОВ «Сіносмарт Україна» є необґрунтованими.

Також, при вирішенні спору суд першої інстанції не погодився з висновками податкового органу про завищення ТОВ «Сіносмарт Україна» валових витрат в розмірі 575041 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Адам М», та визнав безпідставними вимоги посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо надання первинних документів сторонніх організацій, що підтверджують доставку товару, у зв'язку з тим, що придбання товару здійснювалось в тому ж пункті, де відповідний товар було реалізовано, на умовах придбання доставка товару сплачена до відповідного пункту, без фактичного зберігання товару в складах. Згідно з товарно-транспортними накладними пункт навантаження товару та пункт його реалізації ТОВ «Сіносмарт Україна» співпадають.

З посиланням на положення п.п.7.2.6 п.7.2, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції відхилив висновки акту перевірки про наявність розбіжностей між даними податкового кредиту, задекларованого ТОВ «Сіносмарт Україна» та податкових зобов'язань ТОВ «Адам М» на суму 115008 грн., у зв'язку з визнанням податкової декларації ТОВ «Адам М» недійсною за жовтень 2010 року, та не визначенням зобов`язань за листопад 2010 року, зазначивши, що задекларований позивачем податковий кредит сформований за рахунок ПДВ, сплаченого постачальнику в складі вартості товару, що ним використано для господарської діяльності та підтверджений податковими накладними постачальника. Факт декларування постачальником власних зобов'язань за виданими позивачу податковими накладними знаходиться поза контролем ТОВ «Сіносмарт Україна» і діючим законодавством не передбачено підстави для покладення відповідальності за порушення законодавства третьою особою на позивача.

З цих же підстав суд першої інстанції не погодився з висновками ДПІ у Приморському районі м. Одеси про завищення податкового кредиту на суму 40515,84 грн. по взаємовідносинах з ПП «Продмаркет Груп».

Суд першої інстанції встановив, що висновок ДПІ про завищення ТОВ «Сіносмарт Україна» залишку від'ємного значення з ПДВ на суму 21869,07 грн. по контрагенту ТОВ «Поларіс В» зроблено на підставі акту №2446/23-513/35049170 від 26.04.2011р. та прийнятого на його основі податкового повідомлення-рішення №0000762350 від 23.06.2011р., яке визнано протиправним та скасовано постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2012р. по справі №2а/1570/9911/2011.

Поряд з цим, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про: заниження позивачем валових доходів на загальну суму 22681 грн. за рахунок курсових різниць при купівлі-продажу валюти; заниження валових доходів на суму 1379 грн. за рахунок списання дебіторської заборгованості попередніх періодів; завищення валових витрат на суму 54949 грн. за рахунок розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та даними Декларації про прибуток підприємства (рядок 04.1); завищення валових витрат на оплату праці на суму 3301 грн.; завищення валових витрат на пенсійне забезпечення, соціальне страхування та ін. на суму 6 грн.; завищення валових витрат на оплату податків та зборів на суму 1 грн.; завищення валових витрат в розмірі 500 грн. в результаті віднесення витрат на банківські послуги за отримання готівки для надання безвідсоткової позики; заниження амортизаційних відрахувань у сумі 8821 грн. за рахунок їх невірного визначення. Суд не знайшов підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 01.11.2011р. №0014202310 на суми грошових зобов'язань, визначені податковим органом до сплати товариству за вказані порушення.

Також суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про завищення ТОВ «Сіносмарт Україна» задекларованих показників від`ємного значення з ПДВ у рядку 24 податкової декларації з ПДВ за рахунок отриманих послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від ТОВ «Транспортна компанія Карготранс», а також завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 21869,07 грн. за рахунок товарів, отриманих від ТОВ «Поларіс-В».

З посиланням на ст.58 Податкового кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що за встановленими актом перевірки фактами завищення показників задекларованого позивачем від`ємного значення ПДВ за березень 2010 року на суму 21869,07 грн. за рахунок товарів, отриманих від ТОВ «Поларіс-В», та від`ємного значення з ПДВ, за рахунок отриманих послуг від ТОВ «Транспортна компанія Карготранс», відповідач повинен був винести податкове повідомлення-рішення, яке ДПІ у Приморському районі м. Одеси не винесено, а лише оформлено податкове повідомлення-рішення про нарахування зобов'язань з податку на додану вартість з урахуванням автоматичного зменшення від`ємного значення з ПДВ. За висновками суду першої інстанції, дії відповідача по формулюванню висновків акту про завищення позивачем залишку від`ємного значення з ПДВ за червень 2011 року у сумі 63226 грн. без винесення податкового повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими та порушують право позивача на самостійне декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Зазначені висновки суду першої інстанції стали підставою для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Сіносмарт Україна».

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження, без виклику сторін, на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.

На підставі ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає постанову суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, тобто в частині вимог, які задоволено оскарженим судовим рішенням.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по встановленню завищення ТОВ «Сіносмарт Україна» залишку від'ємного значення з ПДВ за червень 2011 року в сумі 63226 грн., а також податкові повідомлення-рішення відповідача від 01 листопада 2011 року №0014212310 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 308740 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 66361,50 грн., та №00014202310 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 596 385,25 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі акту №7380/23-50/35049170 від 18.10.2011р. планової виїзної перевірки ТОВ «Сіносмарт Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, як в акті перевірки так і в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на:

- заниження позивачем задекларованих валових доходів на суму 22051 грн. та заниження задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 4410 грн. за угодами надання товарного кредиту у зв'язку з неправильним розрахунком (невірна дата відвантаження та оплати);

- завищення валових витрат в розмірі 575041 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 115008 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Адам М», а також завищення податкового кредиту на суму 40515,84 грн. по взаємовідносинах з ПП «Продмаркет Груп», у зв'язку з недекларуванням вказаними підприємствами господарських операцій з ТОВ «Сіносмарт Україна» у власному бухгалтерському обліку;

- заниження валових доходів на суму 148882 грн. за рахунок безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) від ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія», а саме зберігання зерна за Договором №ОР від 01.01.2010р.;

- завищення валових витрат на суму 1182937 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 102581 грн. за рахунок отриманих від ТОВ «Транспортна компанія Карготранс» експедиторських послуг за Договором №ТК/1309 від 01.07.2009р.;

- завищення залишку від'ємного значення з ПДВ на суму 21869,07 грн. по контрагенту ТОВ «Поларіс В».

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Одеським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин.

Зокрема, актом перевірки №7380/23-50/35049170 від 18.10.2011р., серед іншого, зафіксовано, що позивачем укладено Угоди про надання товарного кредиту від 04.01.2010р. з ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів», ВАТ «Кримхліб» та ВАТ «Одеський коровай» на однакових умовах. Згідно угод про надання товарного кредиту сума розрахованих відсотків в ІІІ кварталі 2010 року за використання товарного кредиту за даними перевірки складає 1 881 828 грн., тоді як сума нарахованих відсотків, яку вказано у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємства, становить 1 859 777 грн. Відхилення в сумі 22 051 грн., за висновками перевіряючих, сталося за рахунок невірного розрахунку (невірна дата відвантаження та оплати).

Апеляційний суд такі висновки апелянта вважає помилковими та такими, що ґрунтуються на невірному визначенні правової природи угод товарного кредиту, оскільки згідно п.п.1.11.2. п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товарний кредит є товаром, який передається у власність на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Тобто, законодавство України розглядає угоди про надання товарного кредиту як договори про надання послуг, за якими сторони самостійно обирають дату початку нарахування процентів за користування товарним кредитом, а також процентну ставку, шляхом вільного двостороннього волевиявлення, що фіксується в умовах відповідних договорів.

Апеляційний суд встановив, що ТОВ «Сіносмарт Україна» та його контрагенти ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів», ВАТ «Кримхліб» та ВАТ «Одеський коровай» в договорах від 04.01.2010р. дійшли взаємної згоди щодо дати початку нарахування процентів за користування товарним кредитом та процентної ставки, що відображено у відповідних Угодах та Розрахунках до них. Позивач здійснив нарахування процентів по товарному кредиту у відповідності до своїх договірних зобов'язань, що підтверджується Розрахунками процентів за користування товарним кредитом, актами виконаних робіт, податковими накладними, податковими деклараціями за липень та вересень 2010 року та реєстрами виданих податкових накладних.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що за відповідними договорами поставки та угодами про надання товарного кредиту, нарахування процентів не пов'язано з датою відвантаження товару, а відстрочення платежу стосується саме дати виникнення зобов'язання з оплати товару, яка не відповідає даті відвантаження товару. А відтак, посилання апелянта про заниження ТОВ «Сіносмарт Україна» задекларованих валових доходів в сумі 22051 грн. та заниження задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 4410 грн. є необґрунтованими.

Апеляційний суд не погоджується з посиланнями апелянта на встановлений перевіркою факт завищення ТОВ «Сіносмарт Україна» валових витрат в розмірі 575041 грн. та податкового кредиту з ПДВ в розмірі 115008 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Адам М», а також завищення податкового кредиту на суму 40515,84 грн. по взаємовідносинах з ПП «Продмаркет Груп», у зв'язку з недекларуванням вказаними підприємствами господарських операцій з позивачем у власному бухгалтерському обліку, оскільки право на віднесення сум витрат до складу валових та сум ПДВ - до складу податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів на підтвердження придбання такого товару (роботи, послуги); 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Податковий орган не заперечує наявність у ТОВ «Сіносмарт Україна» первинних документів за господарськими операціями з ТОВ «Адам М» та ПП «Продмаркет Груп», наявність таких документів встановлено і судом першої інстанції при прийнятті оскарженої постанови.

У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначає про заниження ТОВ «Сіносмарт Україна» валових доходів на суму 148882 грн. за рахунок безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) від ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія», а саме зберігання зерна за Договором №ОР від 01.01.2010р.

Апелянт вважає, що оскільки фактично ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія» надало позивачу послуги зберігання зерна без вимоги про компенсацію їх вартості (в бухгалтерському обліку ТОВ «Сіносмарт Україна» відсутнє нарахування та сплата за оренду), такі послуги кваліфікуються як безоплатно надані.

Апеляційний суд не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки пунктом 11 Договору №ОР від 01.01.2010р., укладеного між позивачем та ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія», визначено зміст наданої позивачу контрагентом комплексної послуги, а саме приймання, очистка, зберігання, фасування та відвантаження зерна, а також плата в розмірі 80 грн. за тону фізичної ваги. Тобто, відповідні послуги не можуть вважатися безоплатно наданими, у зв'язку з тим, що договором передбачено зобов'язання позивача з оплати (відшкодування) послуги, та право ДП «Оранта» ТОВ НВМП «Антарія» вимагати таку оплату.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення перевірки посадовим особам відповідача надавалися ТОВ «Сіносмарт Україна» акт виконаних робіт №ОР-13 від 30.09.2011р. та податкова накладна №49/2 від 30.09.2011р. щодо зберігання гірчиці білої та жовтої, сорго, проса, льону в загальній кількості 197,78 метричних тон.

Висновок апелянта про завищення ТОВ «Сіносмарт Україна» валових витрат на суму 1182937 грн. за рахунок отриманих від ТОВ «Транспортна компанія Карготранс» експедиторських послуг за Договором № ТК/1309 від 01.07.2009р. ґрунтується на ненаданні позивачем до перевірки належним чином оформлених первинних документів, складених на виконання вказаного договору, а надані документи, за висновками перевіряючих, не розкривають зміст господарських операцій та не підтверджують їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Сіносмарт Україна».

Апеляційний суд встановив, що 01.07.2009р. між ТОВ «Транспортна компанія Карготранс» (Екпедитор) та ТОВ «Сіносмарт Україна» (Клієнт) укладено договір транспортного експедування та перевалки вантажів і контейнерів № ТК/1309, за умовами якого Клієнт доручає і оплачує, а Експедитор приймає на себе зобов'язання за встановлену плату та за рахунок Клієнта, здійснити діяльність по організації транспортно-експедиторського обслуговування і митно-брокерського обслуговування при перевезеннях вантажів і контейнерів для Клієнта залізничним, автомобільним, морським транспортом, а також по організації послуг, пов'язаних із здійсненням перевалки, зберігання вантажів і контейнерів Клієнта на території України та проводити розрахунки за такі послуги з відповідними транспортними та іншими залученими організаціями, підприємствами та фізичними особами.

Сторонами Договору погоджено зміст послуги та її вартість, які чітко визначені в Додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Апелянт не заперечує висновок суду першої інстанції про надання ТОВ «Сіносмарт Україна» до перевірки первинних документів, складених на виконання умов Договору №ТК/1309 від 01.07.2009р., зокрема, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, а також квитанцій про приймання вантажу (залізничних накладних).

Однак, апелянт посилається не надання позивачем заявок на адресу ТОВ «Транспортна компанія Карготранс» на перевезення та перевалку вантажів, маршрутів перевезень, актів звірки розрахунків, а також неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, а саме: відсутність в ТТН марки автомобіля, печаток автопідприємств ПП «Аркадос», ПП «Аспект Ойл», ОСОБА_1, вказівки на подорожній лист, а лише зазначено прізвища фізичних осіб водіїв та номера машин.

Стосовно таких доводів апелянта, апеляційний суд зазначає, що маршрути перевезення погодженні безпосередньо у Додатку до Договору №ТК/1309 від 01.07.2009р., а також маршрут зазначено у відповідних заявках та транспортних документах. Всупереч посиланням відповідача про наявність у первинній документації в розрізі номенклатури послуги тільки посилання на «транспортно-експедиторські послуги», до кожного рахунку додано реєстри контейнерів, які містять повну інформацію щодо кількості та номенклатури наданої послуги. Більше того, обсяги отриманої послуги, а також вартість цих послуг, відповідають обсягам складських запасів зернових, реалізацію яких позивач здійснював протягом періоду, що перевірявся, а також обсягам замовленого вітчизняними покупцями послуг з перевезення.

Відсутність у товарно-транспортних накладних печаток перевізника, марки автомобіля, номерів подорожніх листів, не свідчить про недійсність таких товарно-транспортних накладних. Наявність окремих помилок в ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність господарських відносин щодо надання транспортно-експедиційних послуг, оскільки помилки у оформленні деяких документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося обов'язку суб'єкта господарювання зберігання ТТН, як первинного документу, в інтересах бухгалтерського та податкового обліку. Варто зазначити, що станом на 2010 рік форма ТТН офіційно не була затверджена жодним нормативним актом, а тому сторони на власний розсуд складали ТТН у формі, що задовольняє функцію перевезення вантажу.

Щодо факту відсутності оплати податку з власників транспортних засобів підприємствами, вказаними в ТТН в якості перевізника, то, на думку апеляційного суду, цей факт не свідчить про відсутність факту перевезення, з огляду на те, що вказані організації могли виступати в якості субекспедитора, мати договори оренди транспортних засобів, тощо. Доказів протилежного ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції ДПІ у Приморському районі м. Одеси не надано.

Вказане узгоджується з положеннями ст.ст.929, 932 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що експедитор має право укладання договору перевезення з безпосереднім перевізником, або залучення третіх осіб для виконання договору транспортного експедирування, які є субекспедиторами.

Апелянтом не враховано, що предметом Договору № ТК/1309 від 01.07.2009р., укладеного між позивачем та ТОВ «Транспортна компанія Карготранс», була організація не тільки самого перевезення, але й інших споріднених послуг, передбачених ст.929 Цивільного кодексу України. Також, апелянтом залишено поза увагою, що перевезення за договором здійснювалося не тільки за товарно-транспортними накладними, але й за залізничними накладними, у зв'язку з чим висновок про не підтвердження всього об'єму отриманих послуг є безпідставним.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначає, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. встановлено завищення залишку від'ємного значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26, ряд.24) у відповідних періодах в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.2.1 та в п.3.2.2 розділу 3 акту перевірки та висновку акту №2446/23-513/35049170 від 26.04.2011р. «Про проведення документальної перевірки ТОВ «Сіносмарт Україна» з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Поларіс-В» за березень 2010 року» щодо завищення податкового кредиту за березень 2010 року на суму 21869,07 грн. та завищення залишку від'ємного значення по рядку 18.2 Декларації з ПДВ за березень 2010 року на суму 21869,07 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 308 740 грн. та завищено залишок від'ємного значення з ПДВ (ряд.24) за червень 2011 року в сумі 63 226 грн.

При цьому, апелянт не врахував встановлений судом першої інстанції факт скасування постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2012р. по справі №2а/1570/9911/2011 податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0000762350 від 23.06.2011р., прийнятого на підставі акту №2446/23-513/35049170 від 26.04.2011р. «Про проведення документальної перевірки ТОВ «Сіносмарт Україна» з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Поларіс-В» за березень 2010 року».

На підставі викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт не спростував висновків суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 01 листопада 2011 року №0014212310 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 308740 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 66361,50 грн., та №00014202310 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 596 385,25 грн., а також висновку щодо протиправності дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по встановленню завищення ТОВ «Сіносмарт Україна» залишку від'ємного значення з ПДВ за червень 2011 року в сумі 63226 грн.

Таким чином, відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-72, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець