Постанова № 55280059, 26.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа № 918/1932/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_1 "Карат" ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.12.2015 року у справі № 918/1932/14 (суддя Заголдна Я.В.)

за заявою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Карат"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Карат"

про банкрутство

за участю представників сторін:

Скаржника - ОСОБА_4, за довіреністю,

боржника - ОСОБА_5, за довіреністю,

арбітражний керуючий - не з'явився,

кредиторів - не з'явився.

В судовому засіданні від 26.01.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

22.12.2014 року ОСОБА_1 "Карат" звернулося до господарського суду з заявою про визнання останнього банкрутом на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі - Закону про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.01.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 "Карат", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, проведення попереднього засідання суду призначено на 27.01.2015 року.

Постановою суду першої інстанції від 27.01.2015 року визнано банкрутом ОСОБА_1 "Карат", відкрито ліквідаційну процедуру боржника строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника ОСОБА_6

Ухвалою господарського суду від 21.04.2015 року визнано вимоги ДПІ у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Рівне, гр. ОСОБА_2 до боржника та визнано вимоги по заробітній платі працівників боржника, а саме: гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_6

19.11.2015 року до суду першої інстанції кредитор ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора ОСОБА_1 "Карат" ОСОБА_6

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.12.2015 року в задоволенні скарги кредитора ОСОБА_2 від 19.11.2015 року на дії (бездіяльність) ліквідатора ОСОБА_1 "Карат" ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 01.12.2015 року, кредитор ОСОБА_2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою задоволити скаргу останнього від 19.11.2015 року. Скаржник вважає відповідну ухвалу суду незаконною та прийнятою за відсутності з'ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того, висновки місцевого господарського суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи та зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просив скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.12.2015 року в повному обсязі.

Представник боржника заперечила вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Ухвалу суду першої інстанції просила залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

19.11.2015 року кредитор ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора ОСОБА_1 "Карат" ОСОБА_6.

Відповідну скаргу гр. ОСОБА_2 обґрунтував тим, що ліквідатор боржника ОСОБА_6 в розумінні ст. 114 Закону про банкрутство є заінтересованою особою, у зв'язку з тим, що останній у даній справі має кредиторські вимоги до боржника в розмірі 697 грн. 46 коп., а також тим, що ліквідатором ОСОБА_6 не подано заяву на участь у справі в порядку ч. 2 ст. 114 Закону про банкрутство.

Ухвалою від 01.12.2015 року господарський суд Рівненської області відмовив в задоволенні відповідної заяви.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зокрема, з огляду на таке.

Розділом VII Закону про банкрутство передбачені особливості банкрутства окремих категорій боржників.

Відповідно до ст. 84 Закону про банкрутство відносини, пов'язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Як зазначено вище, постановою господарського суду Рівненської області від 27.01.2015 року визнано банкрутом ОСОБА_1 "Карат", відкрито ліквідаційну процедуру боржника строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника ОСОБА_6

Згідно ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.

Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Однак, жодними нормативними документами склад ліквідаційної комісії у випадку добровільної ліквідації підприємства не регламентований. Проте, до складу комісій, зазвичай, безумовно входять керівник підприємства, головний бухгалтер і інші головні фахівці. Число членів ліквідаційної комісії повинно бути непарним і становити не менше 3-х осіб, що зручно під час підрахунку голосів при прийнятті яких-небудь рішень. До складу ліквідаційної комісії можуть бути включені й особи зі сторонніх організацій (наприклад, фахівці у сфері ліквідації підприємств, арбітражні керуючі, фахівці з аудиторських, консалтингових фірм). Таким чином, суд може покласти обов'язки ліквідатора на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Твердження скаржника про те, що ліквідатор боржника ОСОБА_6 є заінтересованою особою в розумінні ст. 114 Закону про банкрутство є безпідставними, зокрема, з огляду на те, що зазначеною статтею передбачено обмеження лише для арбітражних керуючих, які виконують обов'язки розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора.

Частиною 2 ст. 114 Закону про банкрутство встановлено, що розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом; 4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

Як зазначено вище, ліквідатор ОСОБА_6 не являється арбітражним керуючим, а призначений судом в якості ліквідатора у даній справі в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, на якого покладено обов'язки ліквідатора як на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора).

Відповідно до ч. 3 ст.114 Закону про банкрутство підставами для усунення ліквідатора, який здійснює свою роботу не як арбітражний керуючий є: невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); зловживання правами арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); подання до суду неправдивих відомостей; відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску; припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); наявності конфлікту інтересів.

Призначення ліквідатором боржника голови ліквідаційної комісії можливе лише під час здійснення процедури банкрутства в порядку передбаченому ст. 95 Закону про банкрутство, а відтак, вимоги ст. 114 цього ж закону не розповсюджуються на ліквідаторів при процедурі ліквідації за рішенням власника.

Крім того, усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном або за власною ініціативою суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 призначений ліквідатором банкрута постановою господарського суду першої інстанції від 27.01.2015 року. Остання не оскаржувалась жодним з учасників судового процесу та набрала законної сили. Крім того, жодних заперечень щодо призначення ліквідатором ОСОБА_6 учасниками провадження пред'явлено не було.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не доведено належними та допустимими доказами факт неправомірності винесення судом першої інстанції ухвали про відмову в задоволені скарги останнього від 19.11.2015 року на дії (бездіяльність) ліквідатора ОСОБА_1 "Карат" ОСОБА_6, а відтак, мотиви, за яких подано апеляційну скаргу не можуть прийматись судом апеляційної інстанції до уваги.

Враховуючи, що скаржник не надав доказів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що його заперечення позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому ухвала господарського суду Рівненської області від 01.12.2015 року у справі № 918/1932/14 винесена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Карат" ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.12.2015 року у справі № 918/1932/14 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.