Постанова № 55279876, 27.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р. Справа№ 910/4811/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Удод Т.В., дов. від 21.10.2015 №91/2015/10/21-9,

від відповідача Хіміч Б.С., дов. від 29.09.2014 б/н,

від ВДВС не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015

за скаргою Державного підприємства «Укржитлосервіс» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/4811/15-г (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Укржитлосервіс»

про стягнення 11 355 883,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/4811/15-г позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу 8 261 860,01 грн, пеню у сумі 100 589,15 грн, 3% річних у сумі 492 870,27 грн, інфляційні втрати у сумі 2 399 974,69 грн та судовий збір у сумі 73 080,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

08.05.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4811/15-г видано наказ.

30.09.2015 Державне підприємство «Укржитлосервіс» (далі - ДП «Укржитлосервіс») звернулось до Господарського суду міста Києва з скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС), відповідно до якої просить суд:

- визнати дії головного державного виконавця ВДВС Артемчука Т.В. по винесенню постанови про арешт коштів боржника ВП № 48064487 від 28.09.2015 в частині арешту рахунків ДП «Укржитлосервіс» № 26007155020001 (код валюти рахунку 980), № 26041155020001 (код валюти рахунку 980) в ПАТ КБ «Євробанк», код банку (МФО) 380355 - протиправними;

- визнати недійсною постанову головного державного виконавця ВДВС Артемчука Т.В. про арешт коштів боржника ВП № 48064487 від 28.09.2015 в частині арешту рахунків ДП «Укржитлосервіс» № 26007155020001 (код валюти рахунку 980), № 26041155020001 (код валюти рахунку 980) в ПАТ КБ «Євробанк», код банку (МФО) 380355;

- зняти арешт з грошових коштів ДП «Укржитлосервіс», що знаходяться на рахунках № 26007155020001 (код валюти рахунку 980), № 26041155020001 (код валюти рахунку 980) в ПАТ КБ «Євробанк», код банку (МФО) 380355.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/4811/15-г скаргу ДП «Укржитлосервіс» на дії ВДВС задоволено частково.

Визнано недійсною постанову головного державного виконавця ВДВС Артемчука Т.В. про арешт коштів боржника ВП № 48064487 від 28.09.2015 в частині арешту рахунків ДП «Укржитлосервіс» № 26007155020001 (код валюти рахунку 980), № 26041155020001 (код валюти рахунку 980) в ПАТ КБ «Євробанк», код банку (МФО) 380355.

В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 910/4811/15-г скасувати в частині визнання недійсною постанови головного державного виконавця ВДВС Артемчука Т.В. про арешт коштів боржника ВП № 48064487 від 28.09.2015 в частині арешту рахунків ДП «Укржитлосервіс» № 26007155020001 (код валюти рахунку 980), № 26041155020001 (код валюти рахунку 980) в ПАТ КБ «Євробанк». Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального права, а саме ст.ст.12, 25, 27, 32, 52, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою ВДВС також звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 910/4811/15-г скасувати в частині задоволених вимог та прийняти відповідне рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції від 20.10.2015 прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду, наведені у ній, не відповідають обставинам справи, внаслідок чого зазначена вище ухвала, на думку скаржника, підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 колегією суддів у складі: головуючого судді Лобаня О.І., суддів Федорчука Р.В., Яковлєва М.Л. апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.12.2015.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 №09-52/30/16 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ» відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50, пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/4811/15-г у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Лобаня О.І. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Рябухи В.І., суддів Калатай Н.Ф., Ропій Л.М. прийнято апеляційні скарги до свого провадження та призначено їх до розгляду на 27.01.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказом належного повідомлення ВДВС про час і місце розгляду апеляційних скарг є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 15.01.2016) - 18.01.2016, долучене до матеріалів справи.

13.01.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав відзив на апеляційні скарги.

У судовому засіданні 27.01.2016 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 скасувати в частині визнання недійсною постанови головного державного виконавця ВДВС Артемчука Т.В. про арешт коштів боржника ВП №48064487 від 28.09.2015 в частині арешту рахунка ДП «Укржитлосервіс» №26007155020001 в ПАТ «Євробанк».

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Частина 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Стаття 57 вказаного вище Закону України передбачає, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2015 головним державним виконавцем ВДВС Артемчуком Т.В. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 08.05.2015 № 910/4811/15-г винесено постанову ВП №48064487 про відкриття виконавчого провадження.

28.09.2015 вказаним вище головним державним виконавцем ВДВС у виконавчому провадженні ВП №48064487 винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках, серед яких: №26007155020001 (код валюти рахунка 980) та №26041155020001 (код валюти рахунка 980) в ПАТ КБ «Євробанк», код банку 380355, у межах суми 12 461 211,53 грн.

Згідно з п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки; поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України; до поточних рахунків також належать, зокрема, рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наявних в матеріалах справи довідок ПАТ КБ «Євробанк» від 19.12.2014 №01-14.4/321-БТ (том 4, а.с.15) та від 19.12.2014 та № 01-14.4/322-БТ вбачається, що ДП «Укржитлосервіс» відкрито: 1) поточний рахунок №26041155020001 у національній валюті - для зарахування на нього страхових коштів, що надходять від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та 2) поточний рахунок № 26007155020001 в українській гривні, з якого підприємство проводить виплати по захищеним статтям видатків: на заробітну плату, вихідну допомогу у разі звільнення, компенсації за невикористані відпустки, матеріальну допомогу, лікарняні, допомогу на оздоровлення, допомогу на поховання та інші соціальні виплати.

З долученої відповідачем копії додаткової угоди від 22.08.2014 №01 до договору про відкриття та розрахункове обслуговування спеціального рахунка до договору про відкриття банківського рахунка та його розрахункове обслуговування №2600.7.15502.0001 від 22.08.2014 слідує, що відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», враховуючи, що клієнт є страхувальником - роботодавцем, банк на підставі заяви клієнта відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті зі спеціальним режимом використання №26041155020001.

Відповідно до п.2 вказаної вище додаткової угоди використання клієнтом коштів, зарахованих банком на спеціальний поточний рахунок від фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, здійснюється клієнтом виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на спеціальний поточний рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до Закону (п.4 додаткової угоди від 22.08.2014 №01).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Стаття 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Частиною 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.04.2004 № 280, призначення рахунку 2604 визначено як «Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання».

Тобто, поточний рахунок № 26041155020001 має спеціальний режим використання на якому обліковуються кошти, які надійшли боржнику від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплат коштів працівникам боржника.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що накладення арешту на поточний рахунок із спеціальним режимом використання порушує права та охоронювані законом інтереси працівників боржника, які обмежені у праві на отримання коштів з цього рахунку з моменту його арешту.

Стосовно накладення арешту на поточний рахунок № 26007155020001, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України передбачає, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України).

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Накладення арешту на рахунок боржника № 26007155020001, який призначено, в тому числі, для виплати заробітної плати унеможливлює її своєчасну виплату працівникам боржника, що призводить до порушення їх конституційних прав.

Стаття 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; допомогу по догляду за дитиною; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Оскільки поточний рахунок ДП «Укржитлосервіс» № 26007155020001 призначено для виплати вихідної допомогу у разі звільнення, компенсації за невикористані відпустки, матеріальну допомогу, лікарняні, допомогу на оздоровлення, допомогу на поховання та інші соціальні виплати, суд першої інстанції правомірно вказав, що накладення арешту на нього є неправомірним.

Відтак, серед інших банківських рахунків, на які накладено арешт за спірною постановою державного виконавця, було арештовано кошти, які знаходяться на спеціальних рахунках, відкритих боржником у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» для зарахування та витрати страхових коштів, на які згідно закону не може бути звернуто стягнення.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами боржника, що право на отримання заробітної плати не може бути поставлене у залежність від наявності у юридичної особи-роботодавця заборгованості перед контрагентами, і наявність заборгованості перед контрагентами не звільняє його від обов'язку виплачувати заробітну плату працівникам. Забезпечення громадянам права на заробітну плату одне з основоположних прав людини і громадянина, яке закріплене Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Боржником після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не повідомлено державного виконавця про можливість самостійного виконання рішення суду, а також не повідомлено про неможливість накладення арешту на кошти, що перебувають на спеціальних поточних рахунках.

З огляду на викладене вище, накладення арешту на кошти, що перебувають в ПАТ КБ «Євробанк» на поточних рахунках № 26007155020001 та № 26041155020001 здійснено державним виконавцем протиправно. Оскільки у наданих за його вимогою відомостях про відкриті боржником рахунки була відсутня інформація, що є рахунки зі спеціальним режимом використання, на які не може бути накладено арешт, то вини у діях державного виконавця, за висновками суду, не вбачається.

Стосовно вимог скаржника в частині зняття арешту з грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках № 26007155020001 та № 26041155020001, то такі вимоги обґрунтовано не задоволенні місцевим господарським судом, оскільки до повноважень господарського суду не входить знаття арешту, який був накладений державним виконавцем у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у даній справі, оскільки вона відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/4811/15-г - без змін.

2. Матеріали справи №910/4811/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій