Постанова № 55279864, 27.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р. Справа№ 910/22793/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Клюсова Т.М., дов. від 04.01.2016 №2,

від відповідача Литвинов С.І., дов. від 04.01.2016 б/н,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 (підписане 19.11.2015)

у справі №910/22793/15 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

про стягнення штрафу та пені

ВСТАНОВИВ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач, або комітет) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (відповідач, або ПАТ «Дельта Банк») про стягнення штрафу у сумі 50 000, 00 грн та пені у сумі 17 250, 00 грн.

24.09.2015 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача штраф у сумі 50 000, 00 грн та пеню у сумі 42 750, 00 грн.

23.10.2015 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача штраф у сумі 50 000 грн та пеню у сумі 50 000 грн, яку місцевий господарський суд прийняв, виходячи з якої й вирішував судовий спір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі №910/22793/15 позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 50 000 грн та пеню у сумі 50 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що штраф, накладений рішенням комітету від 28.05.2015 №72/02-р/к за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не є грошовим зобов'язанням, а пеня, нарахована відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не є фінансовою санкцією, нарахованою внаслідок невиконання зобов'язання. Оскільки дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спірні правовідносини не поширюється, суд першої інстанції визнав вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано специфіку норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки заявлені у позові вимоги можуть пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури та погашатимуться у сьому чергу, відповідно до ст.52 цього Закону України. Крім того, за твердженнями скаржника, у позовній заяві не наведено обґрунтованого розрахунку штрафу, розмір якого має бути обчислений відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 27.01.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

26.01.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 27.01.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав.

Згідно статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Стаття 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачає, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши подання другого відділу досліджень і розслідувань з попередніми висновками у справі №100-02/08.14 та матеріали зазначеної справи про визнання вчиненим порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, 28.05.2015 прийняла рішення № 72/02-р/к, яким визнала дії ПАТ «Дельта Банк», які полягають у поданні інформації у неповному обсязі на вимогу голови відділення у встановлений головою відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За вчинене порушення, викладене в п.1 резолютивної частини рішення від 28.05.2015 №72/02-р/н на ПАТ «Дельта Банк» накладено штраф у сумі 50 000 грн. та постановлено, що згідно з частиною 3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Також в рішенні зазначено, що відповідально до ч.8 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом 5-днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу. Рішення може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Тобто, вказаний строк є присічним та відновленню не підлягає.

Не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України (п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 №15).

Доказів оскарження рішення від 28.05.2015 №72/02-р/н у встановлений частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Частина 1 ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про накладення штрафу.

Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання, зокрема, на юридичних осіб (ч.1 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання (ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Як вбачається з матеріалів справи, рішення комітету було надіслано відповідачу листом від 29.05.2015 №26-02/1688 та отримано останнім 05.06.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрих-кодовим індикатором 01001 28458187.

Частина 1 ст.231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1 ст.231 ГК України).

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (ч.ч.5, 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Тому, зокрема, до відповідних правовідносин не може застосовуватись припис пункту 3 статті 83 ГПК України, який передбачає право господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню. Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу (п.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 №15).

Згідно ч.8 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Проте, оскільки відповідач, як встановлено судом першої інстанції, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф не сплатив, позивач звернувся з позовом до суду та просив стягнути з відповідача (згідно заяви про збільшення позовних вимог) штраф у сумі 50 000 грн та пеню в сумі 50 000 за період з 06.08.2015 по 26.10.2015.

Стосовно доводів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Стаття 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань, а неплатоспроможним банком є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України Про банки і банківську діяльність».

Згідно п.16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 № 147 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» по 02.10.2015 включно.

Частина 5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Постановою правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку» вирішено розпочати ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про захист економічної конкуренції», на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Названий закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування.

Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 №3-36гс13.

Частина 1 ст.111-28 ГПК України визначає, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що штраф, накладений рішенням комітету від 28.05.2015 №72/02-р/к за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є грошовим зобов'язанням, а пеня, нарахована відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не є фінансовою санкцією, нарахованою внаслідок невиконання зобов'язань, а тому дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносини не застосовується.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 50 000 грн, суд першої інстанції визнав його такими, що підлягає задоволенню, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Сума штрафу 50 000 грн місцевим господарським судом також правомірна задоволена.

Доводи відповідача колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують висновків суду, наведених вище.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі №910/22793/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/22793/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій