Постанова № 55279785, 20.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа № 921/709/15-г/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Мирутенко О.Л.,

Якімець Г.Г.,

при секретарі Фіна Н. М.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок»,

на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2015, суддя - Андрусик Н.О., у справі № 921/709/15-г/17

за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», м.Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок», м.Тернопіль

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.09.2015 у справі №921/709/15-г/17 позов публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» про стягнення 28 205,69 грн. - задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» на користь публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» 12 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 8 701,03 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1 944,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 5 490,23 грн. - пені.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що внаслідок підписання заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитку печатки юридичної особи- відповідачем, в особі директора ТОВ «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» Денчин Г.Р. та позивачем, в особі уповноваженого представника ПАТ «Акцент-Банк» Тиркало С.Р. шляхом приєднання укладено змішаний договір банківського рахунку та кредитного договору. З цих підстав, банком відкрито відповідачу два поточних рахунки № 26004060771788 та № 2604600000514, а також картковий рахунок.

Посилаючись на банківські виписки з поточного рахунку №26004060771788 та рахунку №20671057045771, суд першої інстанції вказує на факт надання банком відповідачу кредитних коштів, їх використання останнім та виникнення боргу по кредиту в сумі 12000,00 грн. відповідно і нарахування відсотків за користування кредитом, комісії (винагороди) за користування кредитом, а також пені за порушення умов договору.

В апеляційній скарзі, скаржник - ТОВ «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2015 у справі № 921/709/15-г/17, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та винести окрему ухвалу щодо дій працівників ПАТ «Акцент-Банк» стосовно розголошення відомостей, які містять банківську таємницю, з порушення вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та направити для прийняття відповідного рішення до Національного банку України.

В обґрунтування вимог, що викладені в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що позивачем при поданні позовної заяви не дотримано вимог ст. ст. 54, 57 ГПК України, так як позовна заява підписана не повноваженою на це особою. Довіреність від ПАТ КБ «Приватбанк» видана Сафір Ф. О. датована 25.10.2012, тобто за два місці до видачі довіреності № 986 від 25.12.2012, виданої ПАТ «Акцент-Банк» на представництво його інтересів ПАТ КБ «Приватбанк», а тому не підтверджує повноважень Сафір Ф. О. на представництво інтересів ПАТ «Акцент-Банк» в порядку передоручення ПАТ КБ «Приватбанк». Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.07.2015 відкрито провадження у справі № 921/709/15-г/17, чим судом першої інстанції порушено п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, згідно з якою, суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Пунктом 3.11.5.7 Умов передбачено, що строки позовної даності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Скаржник зазначає, що у доданій до позовної заяви (п. 10 додатку) копії Умов та правил надання банківських послуг відсутній підпис відповідача, тому не може вважатися складовою частиною договору банківського обслуговування № б/н від 26.09.2011, а відтак не підлягає застосуванню (зокрема в частині застосування строку позовної давності тривалістю 5 років).

Також, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутня письмова згода сторін на використання електронно-числового підпису, в якій міститься зразок відповідного аналога власноручного підпису. Отже, сторони не домовились про кредитування банком відповідача у письмовій формі всупереч ст. 207 ЦК України, яка вимагає підписання письмового договору.

Рішення суду прийняте за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими. Зокрема, відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт встановлення кредитного ліміту про що повідомлено в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта. Виписка по поточному рахунку (баланс рахунку 2600), яку суд першої інстанції вважає доказом отримання кредитних коштів, не відображає джерело походження коштів на вказаному рахунку (для проведення дебетових операцій), а тому не може слугувати належним та допустимим доказом.

У заяві на відкриття поточного рахунку від 26.09.2011 відсутня домовленість сторін щодо суми кредитного ліміту, розміру процентної ставки, порядку надання кредиту, порядку/строків погашення кредиту та сплати процентів, мета кредиту, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 345 ГК України та свідчить про неукладеність кредитного договору.

У матеріалах справи всупереч ч. 1 ст. 346 ГК України відсутня заява відповідача про одержання кредиту, що свідчить про відсутність волі відповідача на одержання кредиту.

Також, скаржник стверджує, що всупереч порядку визначеному ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» позивачем розголошено відомості про банківські рахунки клієнта, а також операції, що були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносяться до банківської таємниці.

Сторони повторно в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи. Враховуючи, що явка сторін не була обов'язковою, процесуальні строки розгляду апеляційної скарги, а також те, що участь в судовому засіданні є правом а не обов'язком сторони, апеляційний господарський суд представників сторін за наявних у справі доказів.

Суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що з урахуванням позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.08.2015 (а.с. 215-216, Т.1), яка задоволена судом першої інстанції (а.с. 241, Т.1) - предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 28135,26 грн., з яких: 12000,00 грн. - неповернутого кредиту; 8701,03 грн. - нарахованих процентів за користування кредитом; 1944,00 грн. - комісії за користування кредитом; 5490,23 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії. Підставою позову є порушення відповідачем умов кредитного договору та ст.ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

За приписами ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють і за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином.

Згідно з приписами ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

З матеріалів справи вбачається, що додана до позовної заяви довіреність № 3913-О від 25.10.2012 (а.с. 22, Т.1), видана ПАТ КБ "Приватбанк" представнику Сафіру Ф.О., який підписав позовну заяву, на представництво інтересів саме ПАТ КБ "Приватбанк", в той час, як позивачем у даній справі згідно із позовною заявою є ПАТ "Акцент-Банк", інша юридична особа, яка доручила представляти свої інтереси ПАТ КБ "Приватбанку» згідно довіреності від 25.12.2012 року.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Отже, позовна заява до господарського суду, яка надійшла 15 липня 2015 року від позивача ПАТ "Акцент-Банк", підписана представником ПАТ КБ "Приватбанк" Сафіром Ф.О., на підставі довіреності від 25.10.2012 (а.с. 22, Т.1), за змістом якої він є представником інтересів ПАТ КБ "Приватбанк" і жодного правового відношення до позивача не має. Таким чином, Сафір Ф.О. не є повноважгти представником ПАТ КБ «Приватбанк» на реалізацію представництва ПАТ КБ «Приватбанк» від імені ПАТ «Акцент-Банк», тому не мав повноважень на підписання позовної заяви, а відтак позовна заява підлягала поверненню судом першої інстанції. Оскільки помилково прийнята судом першої інстанції до розгляду, то у відповідності п.1, ч.1. ст.81 ГПК України підлягає залишенню без розгляду.

Доводи позивача про те, що довіреністю від 25.12.2012 №986 ПАТ "Акцент-Банк" уповноважив ПАТ КБ "Приватбанк" на представництво інтересів ПАТ "Акцент-Банк" в судах, а тому, Сафір Ф.О. мав право на підставі довіреності, виданої ПАТ КБ "Приватбанк" від 05.10.2012 №3913-О, на вчинення відповідних дій, відхиляються судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Як вказувалося вище, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють і за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином (ст. 246 Цивільного кодексу України).

Виключень щодо уповноваження особи на вчинення тих чи інших дій в порядку передоручення законом не передбачено, тобто, передоручення від імені юридичної особи також здійснюється на підставі довіреності.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на порушення позивачем вимог п. 3 ч.1 ст. 57 ГПК України, за змістом якої до позовної заяви додаються також докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. В платіжному дорученні (а.с.14, Т.1) за № BOJ65B0SXG від 05.06.2015 в графі призначення платежу зазначено: «судовий збір за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» (до 25935890, ТОВ «ДНЗ (ДИТ. ЯСЛА-САДОК)», господарський суд Тернопільської області». За змістом позовної заяви позивачем є ПАТ «Акцент-Банк», тобто інша юридична особа, що дає підставу зробити висновок, що платіжне доручення не належить до даної справи, а відтак не є належним доказом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України в справі за № 907/177/15 від 17.06.2015.

Отже, позовну заяву публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» б/н від 15.06.2015 у справі № 921/709/15-г/17 було підписано неповноважною на це особою.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно частини 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.5., 4.1., 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 у випадку коли до позовної заяви не додано належні документи на підтвердження повноважень особи, що підписала цю заяву як представник позивача в господарському суді (частини третя-шоста статті 28 ГПК), і на ці документи немає посилання в заяві, означає, що така позовна заява не підписана особою, яка має право її підписувати, і підлягає поверненню.

Що ж до підстави повернення позову, зазначеної у пункті 1 частини першої статті 63 ГПК, то у разі її виявлення після прийняття позовної заяви позов, з урахуванням конкретних обставин, підлягає залишенню без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Приписи статей 80 і 81 ГПК застосовуються і в судах апеляційної та касаційної інстанцій (в останній - з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 111-7 ГПК) щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, Львівський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті позовної заяви до розгляду, а також після прийняття позовної заяви до розгляду, не було належним чином з'ясовано наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень на це, а відтак, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2015 у справі № 921/709/15-г/17 - скасуванню, а позовна заява публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» б/н від 15.06.2015 - залишенню без розгляду, з підстав порушення вимог процесуального законодавства, а саме на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне. Як вбачається з квитанції про оплату б/н від 09.10.2015 (а.с.13, Т.2) апелянтом сплачено 1515,80 грн. та з квитанції про оплату б/н від 23.11.2015 (а.с.32, Т.2) апелянтом сплачено 493,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2015 у справі № 921/709/15-г/17. Отже, загалом апелянтом сплачено 2009,70 грн. за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Оскільки апеляційний господарський суд частково задоволив вимоги апеляційної скарги з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та прийшов до висновку про залишення позову без розгляду. При цьому правильність вирішення спору по суті в цій стадії процесу апеляційним судом не аналізується, а тому сплата судового збору апелянту повертається в повному розмірі.

Відповідно до ч. 2 п. 7) ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду встановлено ставку судового збору в 1 розмір мінімальної заробітної плати. Як вбачається з ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України» з 1 січня 2015 році мінімальна заробітна плата становить 1218 гривень.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність відшкодування позивачем 1218,00 грн. на користь відповідача з підстав часткового задоволення апеляційної скарги. Решта сплаченого апелянтом судового збору в розмірі 791,70 грн. повертається з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 81, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.09.2015 у справі №921/709/15-г/17 за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» про стягнення коштів - скасувати.

3. Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» про стягнення коштів - залишити без розгляду.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» (код ЄДРПОУ 25935890, м. Тернопіль, вул. Качали, 1) 1218,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» (код ЄДРПОУ 25935890, м. Тернопіль, вул. Качали, 1) 791,70 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя С.М. Бойко

Судді: О.Л. Мирутенко

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови виготовлено 25.01.2016