Ухвала суду № 55261792, 27.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/6390/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий),

ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі Юрочко А.П., з участю прокурора Міцовда К.Д., обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 02.11.2015 року по матеріалам кримінального провадження № 11-кп/777/65/16 щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, судимого вироком Виноградівського районного суду від 23.06.2015 року за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік

визнаного винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки .

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного цим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Виноградівського районного суду від 23.06.2015 року та остаточно до відбуття ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки 1 місяць.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 09.09.2015 року.

Запобіжний захід залишено у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Речовий доказ мобільний телефон марки ALCATEL 217 DX-2AALUA1, IMEI: 866184019412050, IMRI2: 866184019412068 та сім-карту повернено потерпілій.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 245,52 грн. ( двохсот сорока пяти гривень 52 копійок).

За вироком ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 18.08.2015 року біля 13:30 години біля під'їзду №3 по вул. Берегівська , 108 в м. Мукачеві повторно, з корисливих мотивів підійшов до ОСОБА_5, яка розмовляла по телефону і відкрито, не застосовуючи фізичне насильство, вихопив в неї з рук мобільний телефон марки ALCATEL 217 DX-2AALUA1, IMEI: 866184019412050, вартістю 200 гривень із сім-карткою вартістю 10 гривень та втік у невідомому напрямку, чим заподіяв потерпілій шкоду в розмірі 210 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок Мукачівського міськрайонного суду від 02.11.2015 року щодо нього скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість покарання. Вказує на те, що потерпіла претензій до нього не має, він щиро розкається у вчиненому та просить помякшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, промову прокурора, який вказав на безпідставність поданої апеляційної скарги, перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації діяння особою, яка подала апеляційну скаргу не оспорюється, внаслідок чого вони відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не підлягають до перевірки.

Судом першої інстанції розгляд провадження відбувся в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, так як ніким з учасників не оспорювалися фактичні обставини справи. Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин підтверджується сукупністю зібраних, досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.

Діяння ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно, як вчинення відкритого викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, згідно ст. 50 КК України покарання за вчинений злочин має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими , так і іншими особами.

Суд першої інстанції покарання обвинуваченому призначив у межах санкції цієї статті та обґрунтовано, з урахуванням попередньої соціальної поведінки ОСОБА_3, та того , що останній вчинив злочин під час іспитового строку , прийшов до переконання , що виправлення й перевиховання ОСОБА_3 повинно проходити в умовах ізоляції його від суспільства , але не в повній мірі врахував обставини , що його помякшують та особу винного.

Зокрема, суд не врахував, що ОСОБА_3 свою вину скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю , щиро розкаявся у вчиненому , давав послідовні визнавальні показання , чим активно сприяв розкриттю злочину.

Крім того, ОСОБА_3 скоїв злочин внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин. Так, ОСОБА_3 ніде не навчався , неодружений , виживає за рахунок тимчасових заробітків та милостині , не має постійного місця проживання , оскільки будинок у якому він прописаний зруйнований. Встановлено, що кошти , отримані ОСОБА_3 від реалізації телефону витратив на придбання продуктів харчування, оскільки не споживав їжі три дні.

Скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин колегія суддів визнає як обставину , що помякшує ОСОБА_3 покарання.

Додатково, на підставі ч.2 ст. 66 КК України, апеляційний суд визнає порівняно невеликий розмір завданої майнової шкоди діяннями ОСОБА_3 , як обставини, що помякшує покарання обвинуваченому.

Апеляційний суд приходить до переконання, що вищенаведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину , є такими, які помякшують покарання, тому суд вважає за можливим на підставі ст. 69 КК України помякшити призначене ОСОБА_3 покарання, призначивши його нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 186 КК України. Одночасно , апеляційний суд вважає, що з врахуванням тяжкості злочину, конкретних обставин справи, особи винного, обставин, що пом′якшують та обтяжують покарання, що ОСОБА_3 є особою суспільно-небезпечною і його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства .

З цих підстав апеляційні скарги обвинуваченого підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 408 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити .

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 02.11.2015 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити.

На підставі ст. 69 КК України помякшити ОСОБА_3 призначене покарання за ч.2 ст.186 КК України до 2 ( двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Виноградівського районного суду від 23.06.2015 року та остаточно до відбуття ОСОБА_3 вважати призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 2 ( два) роки 1 місяць.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього увязнення , починаючи з 09.09.2015 року , з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, після чого протягом трьох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим , який тримається під вартою ,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: