Рішення № 55260858, 21.01.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3845/15-ц

Провадження №2/265/31/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2015 року позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позову зазначило, що відповідно до укладеного договору №б/н від 17.12.2013 року (надалі Договір) ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року (надалі Умови та Правила) та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Щодо зміни кредитного ліміту ПАТ КБ «Приватбанк» керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Згідно з п.1.1.2.1.7 Умов та Правил, клієнт зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил клієнт зобовязався, погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Також відповідно п.2.1.1.7.6 Умов та Правил, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5 % від суми позову, у випадку порушення строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх зобовязань за Договором, станом на 31.03.2015 року у нього виникла заборгованість в розмір 19382,42 грн. Посилаючись, зокрема на ст.ст.525-527, 530, 610, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ПАТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 19382,42 грн., яка складається з наступного: 9027,77 грн. заборгованість за кредитом; 8055,49 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 900,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 899,16 грн. штраф (процентна складова), а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 243,60 грн.

Відповідач ОСОБА_4 подав до суду письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що з позовом він не погоджується частково з наступних причин. Він звертався до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» щодо оформлення кредиту і отримав карту банка, але договір №б/н від 17.12.2013 у відповідності із ст.ст.1054, 1055 ЦК України він не укладав та не підписував. Дійсно він отримував від ПАТ КБ «Приватбанк» грошову суму, можливо в розмірі 9027,77 грн., точно не памятає, та згоден її повернути, але не з 30% ставкою за процентами за користування кредитом. Тому він не погоджується з заборгованістю по процентам в розмірі 8055,49 грн., із заборгованістю за пенею та комісією в розмірі 900,00 грн., а також штрафами 500,00 грн. та 899,16 грн. Також зазначив, що коли він отримував картку та мав роботу в магазині «Ельдорадо» м.Маріуполь, постійний заробіток. Скористатися карткою ПАТ КБ «Приватбанк» йому довелося, тому що захворіла мати та він змушений був знайти кошти на її лікування. Погашати кредит він не зміг, оскільки втратив роботу в магазині «Ельдорадо» у звязку з його закриттям в 2014 році. Зараз він безробітний та не маю доходів, тому не маю можливості повернути борг 9027,77 грн.

Крім того зазначив, що наданий банком розрахунок заборгованості станом на 31.03.2015 р. він не може перевірити та зрозуміти суми нарахованої заборгованості. До того ж, до позову додається копія «анкета заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанке» відповідно до якої в обовязкових до заповнення клітинках відсутні позначки, або будь які написи, тобто вони без заповнення. Так в анкеті-заяві відсутня інформація, щодо кредитного ліміту, не вказана картка яка йому була оформлена та відсотки за користування кредитом. Оформлення зазначеної анкети взагалі йому не зрозуміле. В зазначеній заяві підпис схожий на його, але в час коли він підписував заяву, він не отримував памятку клієнта з тарифами і умовами обслуговування та кредитування. Банк не надає доказів його ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, оскільки він з ними не був ознайомлений. Умови та правила надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою надані до позову не мають його підпису або реквізитів, в них відсутня дата складення, ідентифікуючі ознаки на предмет їх невідємності від анкети-заяви. До того ж позивач не надає графік платежів погашення кредиту, оскільки такий графік ним не підписувався та ним не отриманий. Вважав позов ПАТ КБ «Приватбанк» поданим без належних доказів прийняття ним умов кредитування та просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього заборгованості в розмірі 19382,42 грн. за кредитним договором №б/н від 17.12.2013 р.

В чергове судове засідання представник позивача ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, не зявилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності на підставі доказів наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підтримувала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в чергове судове засідання не зявився, хоча про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Неявка в судове засідання сторін, на думку суду не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи та на власний розсуд розпорядилися своїм правом щодо прийняття участі в судовому розгляді.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.12.2013 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Підписуючи вказану анкету-заяву, відповідач ОСОБА_1 погодився з тим, що ця заява разом памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» Договір про надання банківських послуг.

Також відповідач ОСОБА_1, підписуючи вказану анкету-заяву підтвердив, що він ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладання та згоден з його умовами. Екземпляр договору він погодився отримати шляхом роздруківки з сайту банка. Крім того, відповідач ОСОБА_1 зобовязався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому ч.1 ст.207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частина 2 ст.638 ЦК України встановлює, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», до банківських послуг належить зокрема: розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому, відповідно до змісту ст.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», операції, зазначені в п.3 ч.3 ст.47 цього Закону є кредитними послугами.

Пункт п.1.1.1.46. Умов та Правил надання банківських послуг передбачає, що кредитна картка це платіжна картка зі встановленим кредитним лімітом. А п.1.1.1.45. встановлює, що кредитний ліміт це розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (а.с.9).

Частина 1 ст.1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У письмових запереченнях проти позову, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він звертався до банку та отримав картку, оскільки змушений був знайти кошти на лікування матері. А грошову суму, можливо в розмірі 9027,77 грн. дійсно отримував від ПАТ КБ «Приватбанк». Проте, погашати кредит він не зміг, оскільки втратив роботу в магазині «Ельдорадо» у звязку з його закриттям в 2014 році.

Зі змісту п.2.1.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що для надання послуг, Банк видає Клієнту Картку. Підписанням заяви, Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання Картки. При цьому, п.2.1.1.2.4. цих Умов та Правил встановлює, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою Клієнта відносно прийняття любого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком (а.с.24).

Згідно виписки банку, відповідачу ОСОБА_1 в день подачі заяви, 17.12.2013 року, була оформлена карта «Універсальна» з кредитним лімітом в розмірі 9200,00 грн. (а.с.56).

Відповідно до тарифів банку, базова процентна ставка за платіжною карткою «Універсальна, 55 днів Пільгового періоду» складає 2,5% на місяць або 30,0 % (2,5 х 12) на рік (а.с.6).

Пункт 1.1.7.12. Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачає, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі Сторін не проінформує іншу Сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк (а.с.19).

Відповідно до ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 1 ст.61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Доказів того, що з ПАТ КБ «Приватбанк» укладався договір про надання банківських послуг відмінних від кредитних, відповідач ОСОБА_1 суду не надав. Також, відповідач ОСОБА_1 не надав суду й доказів того, на яких саме умовах, відмінних від тих, про які зазначає ПАТ КБ «Приватбанк», він отримав грошові кошти.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» 17.12.2013 року було укладено кредитний договір шляхом встановлення відповідного кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 9200,00 грн. та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що в анкеті-заяві відсутня інформація щодо кредитного ліміту, оскільки як вже зазначалося вище, відповідно до п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, з якими відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений, підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком (а.с.24).

Щодо тверджень відповідача ОСОБА_1 про те, що в заяві не вказана картка яка йому була оформлена та відсотки за користування кредитом, то суд вважає їх не переконливими та виключно формальними , які не узгоджуються з матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.2 ст.60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч.4 цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З виписок банку по платіжним карткам 5168********5827 та 5211********1307 відкритих ПАТ КБ «Приватбанк» на умовах «Універсальна» для відповідача ОСОБА_1 вбачається, що по ним здійснювалися операції як зі зняття готівки, так і з поповнення готівкою (а.с.56, 57).

Пункт 14.5. ст.14 до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачає, що держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Водночас, п.14.6. цієї статті встановлює, що у разі втрати спеціального платіжного засобу його держатель повинен негайно повідомити про це емітента. У противному разі емітент не несе відповідальності за переказ коштів, ініційований до отримання такого повідомлення за допомогою цього спеціального платіжного засобу, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з п.6.3. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України 30.04.2010 №223 (в редакції на час видачі пластикової картки), користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Відповідно до п.2.1.1.10.3. Умов та Правил надання банківських послуг, підставою для отримання готівкових грошових коштів за Карткою через банкомат є правильне введення ПІНу (а.с.28).

Згідно з п.1.1.1.61. Умов та Правил надання банківських послуг, ПІН (персональний ідентифікаційний номер) це код, відомий тільки власнику платіжної картки і необхідний для його ідентифікації під час здійснення операцій з використанням платіжної картки (а.с.9).

Суд також не приймає до уваги довідку про розслідування факту вчиненого відносно ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_1 шахрайства, за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України, оскільки відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, тільки вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п.1.1.2.5. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобовязаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором (а.с.11).

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З розрахунку заборгованості, наданої позивачем вбачається, що станом на 31.03.2015 року, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» складає 19382,42 грн., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі - 9027,77 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 8055,49 грн., заборгованість за пенею та комісією - 900,00 грн., а також штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 899,16 грн.

При цьому, сума заборгованості за пенею та комісією в розмірі 900,00 грн. почала розраховуватися з 01.07.2014 року, а сума штраф в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та в розмірі 899,16 грн. (процентна складова) були розраховані виходячи з суми позову станом на 31.03.2015 року.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до змісту ч. ст.625, ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити боргу.

Доказів того, що заборгованість у відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитом та процентами за користування кредитом відсутня, суду не надано.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження м.Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З наданого ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що сума в розмірі 900,00 грн. є одночасно пенею та комісією. Проте, виходячи з чого вона розрахована, ПАТ КБ «Приватбанк» доказів не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 9027,77 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8055,49 грн., а всього 17083,26 грн. є обгрутнованими та підлягають задоволенню. В той же час, вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення суми штрафів у вигляді фіксованої частини та процентної складової, а також суми пені та комісії задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пункт 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розяснює, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом N 3674-VI).

Відповідно до платіжного доручення від 02.06.2015 року, КБ «Приватбанк» за подання позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 243,60 грн. Отже, виходячи з принципу пропорційності, з ОСОБА_1 на користь КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214,71 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 17.12.2013 року, а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 9027,77 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 8055,49 грн., а всього 17083 (сімнадцять тисяч вісімдесят три) гривні 26 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 71 копійка.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

6. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Щербіна