Постанова № 55259907, 21.01.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/3326/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Канигіної Т.С., за участю: секретаря судового засідання Скорика С.В., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача-1 ОСОБА_3, представника відповідача-2 ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом позивача ОСОБА_1 до відповідачів 1.Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області 2. Відділу освіти Чутівської районної державної адміністрації Полтавської областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Чутівська центральна районна лікарняпро скасування акта та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2015 року ОСОБА_1 (надалі позивач або ОСОБА_1І.) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області (надалі відповідач-1 або Чутівська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Чутівська центральна районна лікарня (надалі третя особа або Чутівська ЦРЛ) про скасування акта "Про проведення службового розслідування", яке проводилось відповідно до наказу відділу освіти Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області №1 від 06.02.2015, та стягнення з відділу освіти Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 20000,00 грн.

Позивач вважає акт "Про проведення службового розслідування" протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки посадовими особами органів влади умисно сфальсифіковано матеріали перевірки щодо позивача, звинувачено ОСОБА_1 в аморальності та перебуванні позивача на робочому місці в стані алкогольного спяніння. При проведенні службового розслідування посадовими особами відділу освіти Чутівської РДА поширено неправдиву інформацію, якою дискредитовано ОСОБА_1 в очах громадськості, вихованців школи та їх батьків.

Ухвалою суду від 24 листопада 2015 року в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі у якості другого відповідача залучено відділ освіти Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області (надалі відповідач-2 або Відділ освіти).

У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позовної заяви підтримали, просили адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов /а.с. 42/.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов /а.с. 71-76/.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є керівником гуртків Чутівського районного будинку дитячої та юнацької творчості.

Відповідно до листа директора РБДЮТ від 21 січня 2015 року №4 проведено службове розслідування щодо зясування причин та обставин непрацездатності керівника гуртків ОСОБА_1, яка перебувала на стаціонарному лікуванні у Чутівській ЦРЛ з 14 по 15 січня 2015 року та з 16 по 19 січня 2015 року зі вказаною в листках непрацездатності причиною: нещасний випадок на виробництві та його наслідки.

За наслідками проведення службового розслідування комісією складено акт про проведення службового розслідування відповідно до наказу відділу освіти РДА №1 від 06 лютого 2015 року /а.с. 11-14/.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуваний акт складено за результатами службового розслідування, яке проведено з метою отримання інформації стосовно зясування причин та обставин непрацездатності керівника гуртків ОСОБА_1

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 (надалі Порядок).

Цим Порядком встановлено, що стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, а також визначені підстави для такого і спосіб проведення.

Відповідно до пункту 8 цього Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Згідно з пунктом 9 цього Порядку акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Положеннями пунктів 10, 11 цього Порядку встановлено, що на вимогу керівника органу державної влади (посадової особи), якому доручено проведення службового розслідування, голови або членів комісії чи особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводилося службове розслідування, акт повинен розглядатися в їх присутності.

За результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством.

Наведені норми свідчать про те, що акт службового розслідування є документом, який фіксує встановлені в ході такого обставини, характеризує особу, щодо якої проводиться розслідування, описує вчинені під час його проведення дії уповноважених осіб (вжиті заходи), а також містить висновки по суті розглянутого питання, а також, за умови виявлення порушень, - пропозиції щодо їх усунення та, у разі необхідності, щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Водночас, такий акт не є остаточним рішенням, яке приймається за результатами службового розслідування, а містить лише пропозиції (по суті рекомендації) щодо прийняття керівником відповідного державного органу того чи іншого рішення.

Акт службового розслідування не створює для особи, щодо якої проведено це розслідування, безпосередніх правових наслідків, викладені у ньому висновки є суб'єктивною думкою уповноважених членів комісії, які його проводили, і особа не позбавлена права спростувати ці висновки під час оскарження прийнятого за результатами службового розслідування рішення.

Судом встановлено, що в оскаржуваному акті лише встановлені обставини тимчасової непрацездатності позивача, а отже, оскаржуваний акт не створює для позивача правових наслідків.

Посилання позивача в письмових поясненнях до адміністративного позову (а.с. 130-138) та усні пояснення представника позивача у судовому засіданні щодо невідповідності оскаржуваного акта вимогам Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, є безпідставними, оскільки даний Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, згідно з яким складаються акти, зокрема Форми Н-5 (Акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), Форми Н-1 (Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом).

Проте у матеріалах справи відсутні (позивачем не оспорюється) докази проведення Відділом освіти розслідування нещасного випадку та складання актів за формою Н-1, Н-5 тощо.

За таких обставин вимога позивача не є правильним способом захисту прав.

Оскільки, звертаючись до суду, позивач неправильно визначив спосіб захисту порушених прав, то наслідком цього є відмова у задоволенні позовних вимог.

Дане твердження відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 16.09.2015 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 53361436), постанові від 10.09.2013 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 33770792).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування акта про проведення службового розслідування відповідно до наказу відділу освіти РДА №1 від 06 лютого 2015 року є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Відділу освіти моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Відділу освіти моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування акта службового розслідування, протиправність якого судом не встановлена, суд вважає вимоги позивача про стягнення моральної шкоди такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, відділу освіти Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Чутівська центральна районна лікарня про скасування акта та стягнення моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 січня 2016 року.

СуддяТ.С. Канигіна