Ухвала суду № 55258291, 25.01.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Остапука В.І.,

суддів Збитковської Т.І., Шпинти М.Д.,

з участю секретаря судового засідання Міщук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014180010005656 щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.199, ч.4 ст.358 КК України, за апеляційною скаргою з доповненнями до неї прокурора Клімашевича І.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року,

прокурора Салайчука Т.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком суду ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.199 КК України та виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

Цивільний позов публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» в особі Рівненської філії до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів залишено без розгляду.

Судом вирішено питання речових доказів в кримінальному провадженні.

За встановлених вироком суду першої інстанції обставин, ОСОБА_1, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, з метою використання при оформленні кредитної картки, придбав підроблений документ, а саме довідку про доходи, згідно якої він займає посаду майстра з розпиловки лісу на приватному підприємстві «Мелл» (код ЄДРПОУ 23309088) та за період часу з 01 грудня 2013 року по 31 травня 2014 року отримав дохід на загальну суму 24960 гривень, хоча в дійсності ОСОБА_1 на приватному підприємстві «Мелл» не працював і заробітну плату не отримував.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 12 червня 2014 року, перебуваючи у приміщенні відділення № 31 публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», що по вулиці Соборній, 108 у місті Рівне, ОСОБА_1 використав підроблену довідку про доходи, надавши її заступнику керівника відділення № 31 публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_3 з метою подальшого оформлення кредитної картки.

Вказане предявлене ОСОБА_1 обвинувачення судом визнано доведеним і кваліфіковано його дії за ч.4ст.358 КК України як використання завідомо підробленого документа, та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного злочину.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 предявлене обвинувачення у тому, що він 18 червня 2014 року близько 09 години 20 хвилин, перебуваючи в автомобілі НОМЕР_1, що знаходився на перехресті вулиць ОСОБА_4 ОСОБА_5 в місті Рівне, маючи умисел на збут підробленої іноземної валюти за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 барсетку, в якій знаходилися підроблені купюри номінальною вартістю 200 євро з метою їх подальшого збуту в банківських установах міста Рівне.

Після цього, в цей же день близько 09 години 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні відділення № 141 публічного акціонерного товариства «А-Банк», що по вулиці Степана Бандери,59 в місті Рівне, ОСОБА_1, маючи умисел на збут підробленої іноземної валюти за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи, що купюри, які знаходилися в наданій йому ОСОБА_6 барсетці є підробленими, дістав з барсетки одну купюру номінальною вартістю 200 євро, яка відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 1-17 від 15 серпня 2014 року не відповідає банкнотам, виготовленим на підприємстві, що здійснює випуск цінних паперів даної категорії, та відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 18 червня 2014 року у перерахунку на національну валюту становить 3209 гривень 52 копійки, та збув її шляхом передачі касиру зазначеного відділення банку для обміну на національну валюту Українигривню.

Окрім цього, в цей же день близько 10 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні відділення № 240 публічного акціонерного товариства «А-Банк», що по вулиці Соборній, 14 в місті Рівне, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_7, який був обізнаний про злочинні наміри останнього та в цей час спостерігав за навколишньою обстановкою із метою попередження ОСОБА_1 про небезпеку у випадку появи працівників міліції, повторно, маючи умисел на збут підробленої іноземної валюти за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи, що купюри, які знаходилися в наданій ОСОБА_6 барсетці є підробленими, ОСОБА_1 дістав із барсетки шість купюр номінальною вартістю 200 євро на загальну суму 1200 євро, які відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 1-17 від 15 серпня 2014 року не відповідають банкнотам, виготовленим на підприємстві, що здійснює випуск цінних паперів даної категорії, та відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 18 червня 2014 року у перерахунку на національну валюту становлять 19257 гривень 12 копійок, та збув її шляхом передачі касиру зазначеного відділення банку для обміну на національну валюту України - гривню.

Також, в цей же день близько 10 години 40 хвилин, перебуваючи в приміщенні відділення № 142 публічного акціонерного товариства «А-Банк», що по вулиці Соборній, 94 в місті Рівне, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_7, який був обізнаний про злочинні наміри останнього та в цей час спостерігав за навколишньою обстановкою із метою попередження ОСОБА_1 про небезпеку у випадку появи працівників міліції, повторно, маючи умисел на збут підробленої іноземної валюти за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи, що купюри, які знаходилися в наданій ОСОБА_6 барсетці є підробленими, ОСОБА_1 дістав із барсетки шість купюр номінальною вартістю 200 євро на загальну суму 1200 євро, які відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 1-17 від 15 серпня 2014 року не відповідають банкнотам, виготовленим на підприємстві, що здійснює випуск цінних паперів даної категорії, та відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 18 червня 2014 року у перерахунку на національну валюту становлять 19257 гривень 12 копійок, та збув її шляхом передачі касиру зазначеного відділення банку для обміну на національну валюту України- гривню.

Після цього, в цей же день близько 11-ої години, перебуваючи біля приміщення відділення № 143 публічного акціонерного товариства «А-Банк», що по вулиці Соборній, 65 в місті Рівне, ОСОБА_1 повторно, маючи умисел на збут підробленої іноземної валюти за попередньою змовою групою осіб, передав ОСОБА_7 барсетку, в якій знаходилися підроблені купюри номінальною вартістю 200 євро, з метою подальшого їх збуту у вказаній банківській установі. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу на збут підробленої іноземної валюти, ОСОБА_1 спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_7 про небезпеку у випадку появи працівників міліції, ОСОБА_7 у свою чергу направився у приміщення відділення № 143 публічного акціонерного товариства «А-Банк», де діставши із барсетки підроблену купюру номінальною вартістю 200 євро, яка відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 1-104 від 18 червня 2014 року не відповідає банкнотам, виготовленим на підприємстві, що здійснює випуск цінних паперів даної категорії, та відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 18 червня 2014 року у перерахунку на національну валюту становить 3209 гривень 52 копійки, збув її шляхом передачі касиру зазначеного відділення банку для обміну на національну валюту України- гривню.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2ст.199 КК Українияк зберігання, придбання з метою збуту, а також збут підробленої іноземної валюти, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор Клімашевич І.О. вважає вирок суду незаконним у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог закону України про кримінальну відповідальність та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_1 за ч.2 ст.199 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, стягнути з обвинуваченого витрати на залучення експерта. Крім того, просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст.358 КК України в частині призначеного покарання змінити та призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_2 вважає вирок суду законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора щодо задоволення апеляційної скарги з доповненнями до неї, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2 про залишення апеляційної скарги з доповненнями без задоволення, а вироку суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненнями до неї прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, передбачених КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, є обґрунтованими і в апеляційній скарзі не оспорюються.

Згідно ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.3ст.373 КПК Українита п.19Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно дост.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" є неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що виходячи із засад судочинства, визначенихст.129 Конституції Українипро забезпечення доведеності вини, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши докази обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд прийшов до обгрунтованого висновку щодо виправдання ОСОБА_1 за відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.199 КК України.

Висновок суду першої інстанції про те, що органом досудового розслідування та державним обвинуваченням не доведена винуватість ОСОБА_1 за ч.2 ст.199 КК України знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду та встановленими обставинами справи.

Дані висновки суду грунтуються на повному та всебічному дослідженні доказів по матеріалах кримінального провадження та встановлених обставин справи при судовому розгляді.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, зокрема, з журналу судового засідання та аудіозапису судового засідання, здійсненого за допомогою технічного засобу фіксування кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 в суді першої інстанції винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.199 КК України не визнав та суду показав, що вранці 18 червня 2014 року випадково зустрів свою знайому ОСОБА_8, яка познайомила його з ОСОБА_7, що знаходився біля неї. Потім остання сказала, що має підїхати ОСОБА_6 і є можливість заробити. Коли підїхав ОСОБА_6 і він з ОСОБА_7 сіли до нього в автомобіль, де ОСОБА_6 запропонував їм здати в банк іноземну валютуєвро та сказав, що заплатить за це по 100 гривень. На той час він не працював і був у скрутному матеріальному становищі, а тому погодився на пропозицію та запитав у ОСОБА_6 чи нормальні євро, на що останній відповів, що нормальні, не фальшиві, сам вчора здавав. ОСОБА_6 підвозив їх до різних банків, де він обмінював купюри номіналом 200 євро. Підтвердив суду факти обміну євро, про які зазначено в обвинувальному акті. Разом з тим зазначив, що до того часу він особисто євро в руках ніколи не тримав. Про те, що купюри номіналом 200 євро були підроблені, ОСОБА_6 йому не казав, а він про це не знав і не здогадувався. Враховуючи, що ці купюри приймалися до обміну у відділеннях банків, сумнівів у їх справжності у нього не виникло.

Допитаний у якості свідка у суді першої інстанції ОСОБА_7 підтвердив зазначені ОСОБА_1 обставини їх знайомства, зустрічі з ОСОБА_6 та обставини обміну євро 18 червня 2014 року. Показав, що ОСОБА_1 запропонував йому заробити, а ОСОБА_6 запропонував заплатити за обмін пару гривень. Про те, що купюри підроблені, ОСОБА_6 не говорив. Також зазначив, що ОСОБА_1 прямо не казав, що євро фальшиві, а натякав, хоча як саме, суду не пояснив. Крім того показав суду, що після того, як ОСОБА_1 обміняв євро на вулиці Соборній, він зрозумів, що валюта справжня.

З показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вбачається, що 18 червня 2014 року ОСОБА_1, разом з яким був ще один чоловік, здавав для обміну у відділеннях ПАТ «Акцент Банк» у місті Рівному, де вони працювали, іноземну валютуєвро купюрами по 200 євро. При цьому ОСОБА_1 та інша особа були абсолютно спокійними. Візуально купюри були нормальними. Перевіривши купюри на наявному обладнанні, ознак підробки вони не виявили, сумнівів у справжності купюр у них не виникло, а тому вони провели відповідний обмін.

Досліджені в судовому засіданні документи, а саме: висновки експертів від 18 червня 2014 року № 1-104 (т.1 а.к.п.65-74), від 20 червня 2014 року № 1-105 (т.1 а.к.п.90-102) та від 15 серпня 2014 року № 1-117 (т.1 а.к.п.228-232), постанови про визнання підробленої іноземної валюти речовими доказами та приєднання до матеріалів досудового розслідування від 20 червня 2014 року (т.1 а.к.п.75), від 05 вересня 2014 року (т.1 а.к.п.103-104) та від 01 вересня 2014 року (т.1 а.к.п.233-234), протоколи огляду речових доказі від 20 червня 2014 року (т.1 а.к.п.76), від 05 вересня 2014 року (т.1 а.к.п.105-108) та від 01 вересня 2014 року (т.1 а.к.п.235-238), протокол огляду місця події від 18 червня 2014 року (т.1 а.к.п.78-83), протокол огляду предметів та документів (т.1 а.к.п.109-115), банківські квитанції про здійснення валюто-обмінних операцій ОСОБА_1 (т.1 а.к.п.116, т.2 а.к.п.43-45), протоколи предявлення особи для впізнання за фотознімками від 19 червня 2014 року (т.1 а.к.п.125-127) та від 01 вересня 2014 року (т.1 а.к.п.191-193), протоколи проведення слідчого експерименту з ОСОБА_7 від 27 серпня 2014 року (т.1 а.к.п.134-144,) та від 12 вересня 2014 року (т.2 а.к.п.82-88), акти про дослідження сумнівної банкноти від 02 липня 2014 року № 365, № 366, № 367 (т.1 а.к.п.204-205,209-210,214-215), протокол огляду документів від 10 вересня 2014 року (т.2 а.к.п.1011), виписка по особовому рахунку 5168 7423 1913 2910 (т.2 а.к.п.21-22) підтверджують лише факти обміну особисто ОСОБА_1 іноземної валютиєвро купюрами номіналом по 200 євро в установах банків, зазначених в обвинувальному акті, та той факт, що вказані купюри є підробленими.

Статтею 199 КК України, зокрема частиною другою цієї статті, встановлена кримінальна відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі.

Субєктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом.

Згідно частини другоїстатті 24 КК Українипрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Судом визнано, що для наявності в діях особи складу злочину, передбаченогостаттею 199 КК України, необхідно встановити, що особа, яка має на меті збут підробленої іноземної валюти та збуває підроблену іноземну валюту, достовірно знає та обізнана про те, що вказана іноземна валюта є підробленою, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до вимогстатті 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, серед іншого, відноситься подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні при розгляді в суді апеляційної інстанції прокурором не надано жодних підтверджень про те, що обвинувачений здійснюючи валютно-обмінні операції мав умисел на збут саме підробленої іноземної валюти, достовірно знав, що вона підроблена і робив це за попередньою змовою.

Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Принцип верховенства права у кримінальному проваджені застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно доЗакону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» позиція вказаного суду є обовязковою для виконання судами України при розгляді судових справ.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_12 проти України» від 15 липня 2010 року, остаточне рішення від 15 жовтня 2010 року (пункт 53) та у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції про скасування вироку суду, яким виправдано ОСОБА_1 за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.199 КК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів ретельно перевірила та вважає їх безпідставними.

Суд відповідно до вимогст.94 КПК України, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів вважає необгрунтованими покликання прокурора в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_7 підзаробити за рахунок обміну валюти, чим знайшов собі помічника та показував йому як правильно діяти не відповідають дійсності, оскільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Безпідставними вважає колегія суддів покликання прокурора в апеляційній скарзі на те, що судом не вжито всіх заходів, спрямованих на повне та обєктивне дослідження обставин справи.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що органом досудового розслідування не представлено належних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 за ч.2ст.199 КК України.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, обставини справи досліджені всебічно, повно і обєктивно.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог КПК України та закону про кримінальну відповідальність, які могли б вплинути на правильність висновків суду першої інстанції, не встановлено.

Доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_1 та давали підстави для скасування вироку суду, при апеляційному розгляді не здобуто.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції з наведенням у вироку переконливих мотивів дійшов обгрунтованого висновку щодо виправдання ОСОБА_1 за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.199 КК України.

Дане судове рішення в повній мірі відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального законів, практиці Європейського Суду з прав людини, є законним, обґрунтованим, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Разом з тим, не зазначення кратності розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу є підставою для зміни вироку суду, оскільки покарання визначається судом не у твердій грошовій сумі, а в ставках неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який встановлений законодавством України на момент постановлення вироку.

Колегія суддів приходить до висновку, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень, який був визначений судом першої інстанції не у ставках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який встановлюється законодавством України на момент постановлення вироку, а у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції не застосував закон, зокрема ст.53 КК України, який підлягає застосуванню, внаслідок чого помилково визначив розмір штрафу в абсолютних цифрах.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Тому, наведені в апеляційній скарзі прокурора з доповненнями до неї твердження щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Клімашевича І.О. з доповненнями підлягає частковому задоволенню, а тому вирок суду в частині призначення покарання підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу з доповненнями до неї прокурора Клімашевича І.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання за ч.4 ст.358 КК України змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.4 ст.358 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

_____ ____ ____

В.І.ОСОБА_13ОСОБА_14Шпинта