Ухвала суду № 55258266, 22.01.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Демянчук С.В.

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Рівнеобленерго» про захист прав споживача електроенергії та за зустрічним позовом ПАТ «Рівнеобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 17 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Рівнеобленерго» про захист прав споживача електроенергії відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «Рівнеобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Рівнеобленерго» вартість електроенергії в сумі 3389, 15 грн. та судовий збір в сумі 414,12 грн.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що в оскаржуваному судовому рішенні не обґрунтовано заявлена ПАТ «Рівнеобленерго» сума заявленої заборгованості з листопада 2012 року.

Доводив, що ПАТ «Рівнеобленерго» в листопаді 2012 року, після заміни в належній йому квартирі лічильника електричної енергії, самовільно та незаконно донарахувала необґрунтовані та завищені суми доплати, хоч він щомісячно платив за спожиту електроенергію.

Стверджував, що в оскаржуваному судовому рішенні фактично описуються лише обставини, які наводились усно сторонами та були діаметрально протилежними.

Вказував також, що під час судового розгляду не було перевірено та, відповідно, не відображено в оскаржуваному судовому рішенні механізм зарахування оплати ОСОБА_1 за спожиту електроенергію в період з листопада 2012 року по даний час.

Звертав увагу, що при вирішенні спору судом не надана юридична оцінка фактам маніпулювання показниками та сумами заборгованості з боку ПАТ «Рівнеобленерго».

З цих підстав просив рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник ПАТ „Рівнеобленерго ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про захист прав споживача електроенергії, суд першої інстанції виходив з того, що:

- діючими законами та нормативно-правовими актами в галузі електроенергетики не

___________________

Справа № 569/11125/15-ц Головуючий в суді І інст. ОСОБА_4

Провадження № 22-ц/787/190/2016 р. Суддя-доповідач ОСОБА_5

передбачено такого способу захисту прав та інтересів споживача електричної енергії, як визнання дій (бездіяльності) щодо нарахування заборгованості незаконними їх скасування у правовідносинах з особою, яка не є суб'єктом владних повноважень;

- визнавати неукладеним договір № НОМЕР_1 від 26 грудня 2012 року про розстрочку виконання зобовязань немає необхідності, оскільки цей договір і не укладався сторонами та не породжує для них прав та обов'язків, а вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів позивача;

- немає підстав зобовязувати відповідача безкоштовно підключити АДРЕСА_1 до електрозабезпечення і відновити електропостачання згідно з умовами договору № 349-08 Рвм від 30 жовтня 2008 року, оскільки відповідачем було добровільно відновлено електропостачання до квартири позивача;

- не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди.

Задовольняючи частково зустрічний позов ПАТ „Рівнеобленерго, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неповною оплатою ОСОБА_1 спожитої електроенергії станом на 31 грудня 2012 року утворилася заборгованість і ним не надано достовірних доказів її оплати.

Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_1, енергопостачання в яку відбувається за особовим рахунком 256198177 за договором про користування електричною енергію від 1 травня 2006 року.

В листопаді 2012 року після встановлення нового лічильника електроенергії споживачу ОСОБА_1 було проведено перерахунок заборгованості за спожиту електроенергію за попередні роки у відповідності до знятих показів приладів обліку.

ПАТ „Рівнеобленерго підготувало проект договору про реструктуризації наявної у споживача ОСОБА_1 заборгованості, однак договір споживачем підписаний не був, що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.631 та ч.1 ст. 638, ч.1 ст.640 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Оскільки ОСОБА_1 не прийняв пропозиції укласти договір та не підписав запропонований відповідачем проект, то він є не укладеним, не породжує прав та обов'язків, а тому вимога про визнання цього договору неукладеним обґрунтовано відхилена місцевим судом.

8 квітня 2015 року квартиру позивача було відключено від постачання електроенергії за несплату заборгованості, однак під час розгляду справи в суді відповідачем було добровільно відновлено електропостачання до квартири позивача, а тому місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині зобовязання відповідача безкоштовно підключити квартиру до електрозабезпечення і відновити електропостачання за відсутності предмету спору.

Щодо твердження ОСОБА_1 про незаконність дій ПАТ „Рівнеобленерго та неправильність розрахунку заборгованості за спожиту ним електроенергію, то відповідно до п.6.36 Правил користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року, він не звертався до відповідача для проведення звірки розрахунків та складання відповідних актів розбіжностей, а тому місцевий суд обґрунтовано вважав дії ПАТ «Рівнеобленерго», щодо нарахування позивачу сум заборгованості, законними. Надісланням повідомлення про заборгованість, права позивача, як споживача послуг, відповідачем не порушено. Зазначена в первісному повідомлені значна сума заборгованості, як неодноразово пояснив представник відповідача, виникла внаслідок збою програми.

За відсутності належних та допустимих доказів порушення прав позивача і спричинення діями відповідача йому моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні цієї вимоги.

Щодо зустрічних вимог про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, то місцевим судом вона обґрунтовано задоволена в меншому ніж заявлено розмірі.

Згідно ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується сплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.42 ПКЕЕН споживач електричної енергії зобов'язаний надавати розрахункові документи на вимогу представників енергопостачальника для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням приладу обліку.

Позивачем не було надано суду достовірних доказів оплати електричної енергії в 2010-2012 роках, а з картки споживача ОСОБА_1 за особовим рахунком № 256198177 вбачається, що у зв'язку з неповною оплатою спожитої електроенергії в 2010 році та відсутністю оплати за спожиту електроенергію в 2011-2012 роках станом на 31 грудня 2012 року виникла заборгованість в сумі 10792,23 грн.

Відповідно до п.6.5 ПКЕЕН у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що кошти, які сплачував позивач за період з 1 січня 2013 року до 8 квітня 2015 року, зараховувалися на погашення наявної заборгованості за попередні роки.

Відтак, місцевий суд віднявши від суми заборгованості суму здійснених оплат в зазначений період обґрунтовано стягнув вартість використаної електроенергії з урахуванням нарахованої пільги в сумі 3389,15 грн.

Місцевим судом відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України було роз'яснено ОСОБА_1 право заявити про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, щодо вимог про стягнення заборгованості, яка виникла поза межами трирічного строку, однак, він не скористався своїм правом і відповідного клопотання не заявив. В суді апеляційної інстанції таке клопотання до задоволення не підлягає відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України.

Також відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з позивача на користь відповідача суд стягнув документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору пропорційно до розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, оскільки рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313-314, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді: