Ухвала суду № 55254728, 26.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10804/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/82/16 Категорія: 2 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

26 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів Осіпука В.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Перебойчуку Р.В.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УА Брук», третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третіх осіб на стороні відповідача приватних нотаріусів Луцького нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації права власності,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 02 жовтня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 02 жовтня 2015 року заяву позивача ОСОБА_7 «УА Брук» про забезпечення позову в даній справі задоволено.

Накладено арешт на нежитлові будівлі, які розміщені за адресою м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 83б; земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:33:005:0008, яка розташована за адресою м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 83б; земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:33:010:0024, яка розташована за адресою м. Луцьк, вул. Андрія Марцинюка, 18; земельну ділянку кадастровий номер 0710200000:01:001:6521, яка розташована за адресою м. Володимир-Волинський, вул. Устилузька, 123 та господарський комплекс /А-2/ загальною площею 818,0 кв.м., який розташований за адресою м. Луцьк, вул. Андрія Марцинюка, 18, що належать на праві приватної власності ОСОБА_4, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 заборонивши їх відчуження.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Посилається на те, що вжиття заходів забезпечення позову є неспівмірним та порушує право приватної власності відповідача та не відповідає вимогам процесуального законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, вказавши, що суд першої інстанції постановляючи дану ухвалу не встановив особи, щодо майна якої вжив заходів забезпечення позову, застосував заходи забезпечення позову у немайновому спорі, вийшов за межі вимог позивача та не обґрунтував вжиті заходи.

Представник позивачаОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що ухвала постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ОСОБА_7) «УА Брук» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування державної реєстрації права власності. Одночасно подали заяву про вжиття заходів забезпечення позову покликаючись на те, що товариство має підстави побоюватися, що відповідач може розпорядитися даним нерухомим та відчужити його на користь інших осіб, з метою ухилення від виконання рішення суду, що може утруднити його виконання. Просили накласти арешт на спірне нерухоме майно.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

З розяснень Пленуму Верховного Суду України, даними у п. 4постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із наданих суду доказів встановлено, що оспорюване нерухоме майно належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 (а.с. 26-33, 60-67). Судом встановлено, що спір щодо придбання даного нерухомого майна відповідачем виник між сторонами по даній справі. З наданих позивачем доказів, зокрема договорів купівлі-продажу (а.с. 34-53) вбачається, що відповідач відчужує належне йому на праві власності майно. Адреса знаходження відповідача ОСОБА_8, Мазовецьке воєводство, місто Скаришев, вулиця Костюшкі, будинок 1.

Враховуючи встановлені обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про застосування заходів забезпечення позову.

Покликання відповідача, що заходи забезпечення позову не співрозмірні та не можуть бути застосовані під час розгляду даного спору безпідставні, оскільки судом встановлено, що спір відносно майна, щодо якого вжито заходи забезпечення позову, та цивільно-процесуальним законом не передбачено не вжиття такого виду заходу забезпечення позову до правовідносин, які є предметом розгляду в даній справі. Крім того, вжитті заходи забезпечення позову не перешкоджають господарській діяльності товариства або фізичній особі, яка здійснює господарську діяльність.

Доводи представника відповідача, що суд застосував заходи забезпечення позову до особи, за якою не зареєстроване нерухоме майно та відносно якої не відкрите провадження у справі не заслуговують уваги, оскільки суд першої інстанції не позбавлений права вирішити питання щодо уточнення прізвища відповідача та виправити описку допущену в судових рішеннях.

Однак при постановлені даної ухвали судом першої інстанції вжито захід забезпечення позову арешт шляхом заборони їх відчуження та зазначено адресу, за якою відповідач не проживає та не зареєстрований.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд безпідставно зазначив шлях виконання арешту, оскільки заборона вчиняти певні дії є окремим видом забезпечення позову. В ухвалі суду першої інстанції не вказано підстав застосування другого виду забезпечення позову, а тому колегія суддів вважає, що покликання суду першої інстанції в цій частині є помилковим, а тому із резолютивної частини ухвали слова « який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 заборонивши їх відчуження» слід виключити як зайві.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює ухвалу суду першої інстанції, якщо при правильному вирішенні питання було помилково сформульовано суть процесуальної дії.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 02 жовтня 2015 року у даній справі змінити, виключивши із резолютивної частини ухвали слова « який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 заборонивши їх відчуження».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: