Ухвала суду № 55253623, 19.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року м. Київ К/800/37686/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року

у справі №804/16939/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СТАНДАРТ» (надалі - ТОВ НВП «СТАНДАРТ»)

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська №0002552203 від 10.07.2014р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. в задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015р. та прийняття нового рішення, яким відмовити в позові повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ НВП «СТАНДАРТ» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «СТАНДАРТ» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Компанія Бізнеспроект» за період лютий 2014р., за результатами якої складено акт №1338/04-65-22-03-25513947 від 20.06.2014р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі названого акту ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0002552203 від 10.07.2014р., відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 156000,00грн., з яких за основним платежем - 124800,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31200,00грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між ТОВ НВП «СТАНДАРТ» (Покупець) та ТОВ «Компанія БІЗНЕСПРОЕКТ» (Постачальник) було укладено договір поставки товару №16/12-2013 від 16.12.2013р.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору позивачем було надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки на оплату, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631 за період з лютого по травень 2014 року.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач під час перевезення товару використовував транспортні засоби Богдан 231010 та ИЖ 27156, які перебували в межах господарської діяльності на підставі договорів оренди, у зв'язку з чим необхідність в оформленні товарно-транспортних накладних була відсутня. Матеріалами справи підтверджується укладення ТОВ НВП «СТАНДАРТ» із ТОВ ПМТП «Спецснаб» договорів №16/27 від 27.06.2012р. та №16-АА від 20.05.2005р., відповідно до яких позивач набув право користування автомобілями «Богдан 231010» державний номер АЕ0279Е1 та «ИЖ 27156» державний номер АЕ7106АС.

Посилання ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська на акт зустрічної звірки контрагента позивача, обґрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались, висновки цієї звірки не можуть бути доказом порушення позивачем податкового законодавства.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Підсумовуючи викладене судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська №0002552203 від 10.07.2014р.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун