Постанова № 55253490, 27.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2016 року № 826/14068/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібр-спорт"доДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015р. №0001032205, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквілібр-спорт" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015р. №0001032205. Також позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо формування висновків акта перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403 та зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві вилучити з інформаційної бази даних "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі акта перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що висновки акта перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403 не відповідають дійсності та не ґрунтуються на первинних та документах.

Тому на думку позивача, податковим органом необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015р. №0001032205, висновки акту перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403 про порушення позивачем вимог податкового законодавства, щодо недоведеності реальності виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" не відповідають дійсності, оскільки, у позивача наявні документи, що підтверджують виконання зазначених договорів, висновки акта перевірки є неправомірними.

Відповідачем в судовому засіданні 08.10.2015 р. було подано заперечення на позов, мотивація яких співпадає з викладеним в акті перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403 щодо безтоварності господарських операцій.

19.10.2015 р. до служби діловодства суду відповідачем було подано додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 08.10.2015 року за згодою представників сторін, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом було ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.02.2015р. №0001032205 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 478 110,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі

869 528,00 грн.

Під час процедури адміністративного (досудового) оскарження, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2015 р. №7127/10/26-15-10-05 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015р. №0001032205 залишено без змін.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акта від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Черрі трейд" за період липень - вересень 2014 р., ТОВ "Український промисловий союз" за період липень - серпень 2014 р., ТОВ "Гранд фінанс" за серпень 2014 р., ТОВ "Союз-лед НВП" за вересень 2014 р., ТОВ "Біржовий університет" за вересень 2014 р.

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.9.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет України на суму 3 478 110,00 грн. в т ч. по періодах: липень 2014 року - 826 286,00 грн.; серпень 2014 року - 1 282 333,00 грн.; вересень 2014 року - 1 369 491,00 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 3 478 110,00 грн. податкові накладні, отримані від: ТОВ "Черрі трейд" згідно договору поставки № 150714 від 15.07.2014 р. за період липень - вересень 2014 р.; ТОВ "Український промисловий союз" згідно договору поставки № 28-07/2014 від 28.07.2014 р. за період липень - серпень 2014 р.; ТОВ "Гранд фінанс" за серпень 2014 р. згідно договору № ГФ1508/2014 від 15.08.2014 р.; ТОВ "Союз-лед НВП" за вересень 2014 р. згідно договору поставки № 9-01-14 від 26.09.2014 р.; ТОВ "Біржовий університет" за вересень 2014 р. згідно договору поставки № 2014-29/09 від 29.09.2014 р.

Перевіряючими в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за період липень - вересень 2014 р. у загальній сумі 3 478 110,00 грн. на підставі податкових накладних отриманих від: ТОВ "Черрі трейд" згідно договору поставки

№ 150714 від 15.07.2014 р. на загальну суму 8 211 691,00 грн. у т.ч. ПДВ 1 368 615,22 грн.; ТОВ "Український промисловий союз" згідно договору поставки № 28-07/2014 від 28.07.2014 р. за період липень - серпень 2014 р. на загальну суму 4 019 674,17 грн. у т.ч. ПДВ 669 945,72 грн.; ТОВ "Гранд фінанс" за серпень 2014 р. згідно договору поставки № ГФ1508/2014 від15.08.2014 р. на загальну суму 3 020 408,74 грн. у т.ч. ПДВ 503 408,74 грн.; ТОВ "Союз-лед НВП" за вересень 2014 р. згідно договору поставки № 9-01-14 від 26.09.2014 р. на загальну суму 2 795 453,98 грн. у т.ч. ПДВ 465 909,02 грн.; ТОВ "Біржовий університет" за вересень 2014 р. згідно договору поставки № 2014-29/09 від 29.09.2014 р. на загальну суму 2 821 387,27 грн. у т.ч. ПДВ 470 231,25 грн., мотивуючи тим, що зазначені контрагенти позивача у вказані періоди сформували податковий кредит за результатами операцій з продажу товарів асортимент, номенклатура за кодом товару відмінні від тих, що придбані ними та продані позивачу згідно названих договорів.

Перевіркою встановлено, що при купівлі товарів (робіт, послуг) ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" отримували податкові накладні з сумою ПДВ менше 10 000 грн., які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (подроблені податкові накладні) та формували власний податковий кредит. Ухилення від реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дає можливості податковому органу дослідити номенклатуру придбаних та реалізованих контрагентами позивача товарів. Враховуючи об'єми задекларованих операцій, неможливо відстежити ланцюг постачання до виробника чи імпортера, маніпулювання даними податкової звітності контрагентами позивача, податковим органом встановлено нереальність фактичного здійснення операцій, щодо поставки спортивного одягу, взуття та аксесуарів в асортименті, згідно договорів поставки товарів, укладених з позивачем з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет".

В ході перевірки також встановлено, що останню декларацію з податку на додану вартість ТОВ "Черрі трейд" було подано до ДПІ у Києво- Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області за грудень 2014 року. Остання декларація з податку на додану вартість ТОВ "Український промисловий союз" подана до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за грудень 2014 року, (не визнано як податкову звітність), свідоцтво платника ПДВ № 200174264 від 12.05.2014 року анульовано 20.01.2015р. Останню декларацію з податку на додану вартість ТОВ "Гранд фінанс" було подано до ДПІ у Куйбишевському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області за жовтень 2014 року. Останню декларацію з податку на додану вартість ТОВ "Союз-лед НВП" було подано до ДПІ у Краматорському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області за жовтень 2014 року. Останню декларацію з податку на додану вартість було ТОВ "Біржовий університет" подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за жовтень 2014 року (не визнано як податкову звітність), декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві також не визнано як податкову звітність.

Крім того, перевіряючими в акті перевірки зазначено, що відповідно до договорів, укладених позивачем з підприємствами-постачальниками ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет", зокрема, п. 2.5 договорів визначено, що на кожну партію товару, продавець зобов'язаний надати документи, які підтверджують якість товару.

Відповідно до п.2.7 договору товар вважається належним чином та в повному обсязі відвантажений покупцем в момент передавання товару покупцю або перевізнику покупця, що підтверджується відповідними документами.

Проаналізувавши умови договорів укладених позивачем (покупець) з підприємствами-постачальниками щодо поставки товару (спортивного одягу, взуття та аксесуарів в асортименті), які були надані до перевірки, перевірячими зроблено висновок про те, що вказані договори оформлені з порушенням вимог статті 180 Господарського кодексу України, а саме: господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено факт взаємодії позивача з суб'єктами господарювання ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" у період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р. та відповідно не встановлено факту реального здійснення господарської операції при придбанні товарів (послуг) від постачальника з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Доказів отримання, як це визначено договором згідно довіреності на отримання матеріальних цінностей, доказів поставки, або перевезення придбаних товарів, сертифікатів відповідності на придбаний товар позивачем до перевірки не надано.

Товарність господарських операцій є необхідною умовою для відображення їх в податковому обліку. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацем першим п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет".

Суд бере до уваги, що висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагентів позивача, не знайшли свого підтвердження, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" відповідачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду вироку суду щодо посадових осіб контрагентів позивача.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" позивачем не надано суду жодного первинного документу, який було складено сторонами під час виконання договорів.

В судовому засіданні 08.10.2015 р. позивач зазначив, що податковий кредит ним було сформовано правомірно на підставі отриманих від контрагентів первинних документів, однак, відповідних документів на підтвердження цього суду не надано.

Протокольною ухвалою 08.10.2015 р. суд зобов'язав позивача надати первинні документи на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" у період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р. Також позивача було зобов'язано надати суду супутні документи, що складалися сторонами на виконання спірних договорів, зокрема, сертифікати відповідності придбаних товарів, докази транспортування придбаних товарів, докази отримання товарів, а саме, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, докази відповідного бухгалтерського та податкового обліку придбаних позивачем товарів.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В супереч вимог чинного законодавства, позивач заперечуючи проти висновків акта перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403 щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет", доказів на спростування таких висновків податкового органу, суду не надано.

Так, позивачем не надано суду жодного примірника первинних документів на підтвердження того, що позивачем у період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р. було придбано у ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" товари спортивного асортименту, а саме, одяг та інвентар згідно договорів поставки № 150714 від 15.07.2014 р., № 28-07/2014 від 28.07.2014 р.,

№ ГФ1508/2014 від15.08.2014 р., № 9-01-14 від 26.09.2014 р., № 2014-29/09 від 29.09.2014 р. відповідно.

Позивачем також не надано суду жодного супутнього документу, що складалися сторонами на виконання спірних договорів, податкові та видаткові накладні, сертифікати відповідності придбаних товарів, доказів сплати грошових коштів позивачем за придбані товари, доказів транспортування придбаних товарів, доказів отримання товарів, а саме, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, докази відповідного бухгалтерського та податкового обліку придбаних позивачем товарів, доказів на підтвердження зберігання придбаних товарів, або доказів подальшої реалізації придбаних товарів.

Таким чином, позивачем не доведено, що договори поставки № 150714 від 15.07.2014 р. укладені з ТОВ "Черрі трейд", № 28-07/2014 від 28.07.2014 р. ТОВ "Український промисловий союз",

№ ГФ1508/2014 від15.08.2014 р. ТОВ "Гранд фінанс", № 9-01-14 від 26.09.2014 р. ТОВ "Союз-лед НВП", № 2014-29/09 від 29.09.2014 р. ТОВ "Біржовий університет" реально виконувалися сторонами.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Докази, витребувані судом у позивача, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, а саме акт перевірки, в якому зафіксовано податковим органом укладення спірних договорів позивача з контрагентами, наведено перелік отриманих позивачем податкових та видаткових накладних, суд дійшов висновку, що вони не є достатніми для підтвердження фактичної передачі товару (виконання послуг) від продавця до покупця та в повній мірі не відображають рух товару (послуг).

Суд звертає увагу на наступне: документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Специфіка окремої господарської операції, за звичай, визначається за договірними зобов'язаннями.

При цьому, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат можуть сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Під час здійснення контрольно-перевірочних заходів податковою інспекцією встановлено обставини відносно спірних контрагентів, які свідчать про неможливість здійснення ним господарської діяльності, а саме - фактична відсутність власних або орендованих основних фондів, транспорту та необхідного штату працівників; у матеріалах справи також відсутні докази як залучення контрагентами третіх осіб до виконання розглядуваних зобов'язань, так і наявності у цього суб'єкта господарювання витрат, супутніх господарській діяльності (на виплату заробітної плати, сплату податків, оплату орендованих основних засобів та транспорту, комунальних платежів тощо).

В силу чинного законодавства обов'язок підтвердити правомірність податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника - покупця, оскільки саме він є суб'єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому документи, які обґрунтовують витрати та податковий кредит, повинні відображати достовірну інформацію.

Натомість, позивачем не надано суду доказів на підтвердження укладення та виконання договорів, а саме, не надано суду первинних документів, або супутніх документів, які б засвідчували реальність здійснення вказаних господарських операцій, зокрема, отримання позивачем товарів від ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" у період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне виконання зобов'язань, необхідність складення яких випливає з умов договірних зобов'язань за укладеними суб'єктами господарювання угодами.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що право платника податку на відображення у податковому обліку господарських операцій виникає у разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, добросовісності платника податку та дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

З огляду на те, що в ході розгляду справи не підтверджено факту реальності задекларованих господарських операцій позивача з контрагентами та наявності у них ділової мети, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про допущення позивачем порушень податкової дисципліни.

Суд, оцінивши з дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази (податкові та видаткові накладні), суд дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" у період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р. оформлялись лише документально, що відповідно зафіксовано в акті перевірки.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій з контрагентами, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Поряд з цим слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат).

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" у період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р.

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договорів з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет" у період з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р., позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку їх необґрунтованістю та не доведеністю.

Враховуючи, те що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015р. №0001032205 прийнято з урахуванням всіх обставин.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу, зокрема, передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем не спростовують висновків Акта перевірки, позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015р. №0001032205 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог по формуванню висновків акта перевірки, суд значає наступне.

На підставі наказу від 27.01.2015 №53 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у

м. Києві та направлення на перевірку від 27.01.2015 №27/22-05, податковим органом було проведено перевірку позивача. Копію зазначеного наказу та направлення 27.01.2015р. було вручено особисто під розписку директору ТОВ "Еквілібр-спорт" ОСОБА_1 та не спростовується позивачем під час судового розгляду.

За результатами перевірки було складено акт від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403, яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Черрі трейд", ТОВ "Український промисловий союз", ТОВ "Гранд фінанс", ТОВ "Союз-лед НВП", ТОВ "Біржовий університет".

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403 позивач подав відповідачу заперечення проти даного акту.

Листом від 20.02.2015р. № 5163/10/26-59-22-05 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у

м. Києві заперечення позивача проти акта перевірки залишено без розгляду.

Позивач не погоджуючись із правомірністю дій ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо викладення висновків акту перевірки про заниження позивачем сум задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 3 478 110,00 грн., звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті в цій частині, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як встановлено пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;

- платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

- щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються інформація зі скарги або про порушення правил заповнення податкової накладної з дня його отримання;

- отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону;

- контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;

- у разі отримання документально підтвердженої інформації та даних, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" та/або встановлення невідповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у порядку, передбаченому підпунктом 39.5.1.1 підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу;

- неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу;

- отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. У такому разі перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення;

- платником податків не подано в установлений пунктом 50.3 статті 50 цього Кодексу строк уточнюючий розрахунок для виправлення помилок, виявлених за результатами електронної перевірки, проведеної за заявою платника податків;

- платником податків не подано в установлений пунктом 50.3 статті 50 цього Кодексу строк уточнюючий розрахунок для виправлення помилок, виявлених за результатами електронної перевірки, проведеної за заявою платника податків.

Відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів перевірки актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки не створюють будь-яких правових наслідків. Проведення перевірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Оскільки дії з проведення документальної позапланової виїзної перевірки та зі складення акту, за наслідком її проведення не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, та враховуючи, що податковий орган має законодавчо визначене право на проведення таких перевірок, то дії щодо проведення вказаної перевірки, оформлення її результатів, у тому числі і відображення у акті перевірки суджень посадової особи контролюючого органу щодо порушень платником податків приписів закону, не можуть вважатись протиправними.

Зокрема, суд наголошує на тому, що акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Разом з тим, висновки, викладені в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо відповідності діяльності відповідного платника податків вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку проте, що позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо формування висновків акта перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403, є протиправними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовної вимоги щодо зобов'язання вилучити з інформаційної бази даних "Податковий блок", інформацію внесену на підставі акта перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403, суд виходив із наступного.

В межах судового розгляду справи встановлено, що відповідачем на підставі висновків акта перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 478 110,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 869 528,00 грн. шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015р. №0001032205.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно пункту 74.4 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

При вирішенні справи судом, аналізуючи правомірність внесення відповідачем коригувань показників податкової звітності з податку на додану вартість в автоматизовані інформаційні системи, судом було враховано вимоги п. 86.1 ст. 86 ПК України, згідно з якими результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Водночас, інформація, що збирається, використовується та формується органами Міндоходів України у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Так, облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в автоматизованих системах "Аудит", "Податковий блок".

З метою вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку контрагентів з використанням інформації, викладеної в актах/довідках перевірки платника податку (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податкового зобов`язання.

Тобто, система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно-перевірочної роботи.

Отже, відображена у вказаних системах податкова інформація повинна використовуватися контролюючим органом виключно для власних функціональних потреб та має на меті проведення аналізу господарської діяльності платника, правомірності формування ним податкового зобов`язання та податкового кредиту за операціями з іншими суб`єктами господарювання.

Водночас судом враховано вимоги абз. 4 п. 86.7 ст. 86 ПК України, згідно з яким рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як убачається з п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, зменшення (збільшення) грошового зобов'язання платнику податків може бути здійснено лише шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення згідно вимог ст. 58 ПК України.

Судом встановлено, що відповідачем за наслідками проведення перевірки на підставі висновків акта перевірки від 09.02.2015 р. № 40/26-59-22-09/38204403 позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015р. №0001032205.

Таким чином, податковий орган використовуючи висновки акта перевірки позивача, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб визначений законодавством, отже позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218,00 гривень.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 4 ст. 122, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібр-спорт" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілібр-спорт" решту судового збору у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок) до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук