Постанова № 55252681, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20975/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників

позивача - Єфіміва Т.В.,

відповідача - Леоненко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року №0001744201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження документальної реальності господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - ТОВ "Архбуд-ЛТД" та ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг", відтак, суд прийшов до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 13 липня 2015 року складено акт №754/28-10-42-30/23527052 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "ХК "Київміськбуд" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ "РБУ Груп 38", за період із 01 по 31 березня 2014 року, із ТОВ "Архбуд-ЛТД" за період із 01 по 31 жовтня 2013 року, із ДП "Виробничо-Технічна Агенція" за період із 01 по 31 січня 2014 року, із ТОВ "Ей.Ді.Ленд" за період із 01 лютого по 31 березня 2014 року, із ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг" за період із 01 по 31 січня 2014 року, із ТОВ "БК Авалон" за період із 01 по 28 лютого 2014 року.

Згідно висновків акту позивачем завищено суму податкового кредиту по ПДВ за жовтень 2013 року на суму 264967,00 грн. та за січень 2014 року на суму 1433174,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Такий висновок ґрунтується на виявленому у ході перевірки факту відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - ТОВ "Архбуд-ЛТД" (за жовтень 2013 року на суму 264967,00 грн.) та ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг" (за січень 2014 року на суму 1433174,00 грн.).

На підставі акту перевірки, 31 липня 2015 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 698 141,00 грн. за основним платежем та у розмірі 849 071,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, з матеріалів справи убачається, що між Чуднівською центральною районною лікарнею Житомирської області, як замовником, та позивачем, як підрядником, 07 серпня 2013 року укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №182/КБ (далі - договір №182/КБ), за умовами якого підрядник зобов'язався у 2013 році виконати роботи, зазначені у проектно-кошторисній документації, що виготовлена на закупівлю робіт "Реконструкція незавершеного будівництвом приміщення молочної кухні на 1000 дитячих сумішей під пральню, стоматвідділення та баклабораторію в смт. Чуднів", а замовник - прийняти та оплатити такі роботи. Сума договору становить 3 579 340,80 грн., у т.ч. ПДВ - 596 556,80 грн.

Згідно пояснень позивача, з метою виконання власних зобов'язань за договором №182/КБ 19 серпня 2013 року між ПАТ "ХК "Київміськбуд", як генпідрядником, та ТОВ "Архбуд-ЛТД", як підрядником, укладено договір підряду на виконання робіт по реконструкції незавершеного будівництвом приміщення молочної кухні на 1000 дитячих сумішей під пральню, стоматвідділення та баклабораторію в смт. Чуднів №201/КБ (далі - договір №201/КБ), за умовами якого підрядник зобов'язався у 2013 році виконати роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації, що виготовлена на виконання робіт по реконструкції незавершеного будівництвом приміщення молочної кухні на 1000 дитячих сумішей під пральню, стоматвідділення та баклабораторію в смт. Чуднів, а генпідрядник - прийняти та оплатити такі роботи. Сума договору становить 3 579 340,80 грн., у т.ч. ПДВ - 596 556,80 грн.

На підтвердження виконання умов договору №201/КБ в матеріалах справи містяться копії договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акту приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, акту звірки.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Архбуд-ЛТД" проводилися у безготівковій формі.

Дослідивши перелічені документи убачається, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88).

Поряд з цим, ставлячи під сумнів реальність виконання умов зазначеного договору, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано відповідної проектно-кошторисної документації, наявність якої передбачена умовами договору №201/КБ, у зв'язку з чим неможливо встановити відповідність робіт, зазначених у наданих позивачем актах приймання виконаних будівельних робіт, умовам договору №201/КБ.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що наявність або відсутність проектно-кошторисної документації не можливо віднести до первинної документації, що може підтвердити або спростовувати факти отримання робіт, тоді як з актів приймання виконаних будівельних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, убачається, що роботи виконані у відповідності до акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії договорів підряду (№01-10/ЧН від 01 жовтня 2013 року, №02-10/ЧН від 15 жовтня 2013 року, №01-10/ЧН від 16 жовтня 2013 року), укладених між ТОВ "Архбуд-ЛТД", як підрядником, та ТОВ "Брокбудкепітал", як субпідрядником, відповідно до умов яких субпідрядник зобов'язався у 2013 році виконати роботи, зазначені у проектно-кошторисній документації, що виготовлена на виконання робіт по реконструкції незавершеного будівництвом приміщення молочної кухні на 1000 дитячих сумішей під пральню, стоматвідділення та баклабораторію в смт. Чуднів, а підрядник - прийняти та оплатити такі роботи.

При цьому колегія суддів з тих самих підстав вважає необґрунтованими доводи суду першої інстанції, що вище перелічені договори підряду, укладені між ТОВ "Архбуд-ЛТД" та ТОВ "Брокбудкепітал", не можуть бути прийняті як до докази виконання ТОВ "Архбуд-ЛТД" умов договору №201/КБ, оскільки у матеріалах справи відсутня проектно-кошторисна документація.

Натомість, щодо висновку суду першої інстанції про обов'язковість наявності у ТОВ "Архбуд-ЛТД" відповідної ліцензії, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що останнім для виконання умов договору №201/КБ було залучено контрагента ТОВ "Брокбудкепітал".

За таких обставин, суд першої інстанції помилкового дійшов висновку, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт (послуг) та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо недоведеності господарських операцій із ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг", а відтак і формування податкового кредиту, на підставі складених за такими операціями первинних документів.

Зокрема, між позивачем, як замовником, та ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг", як підрядником, 07 листопада 2013 року укладено договір підряду на виконання підготовчих робіт по будівництву житлово-офісного комплексу з центром дозвілля та торгівлі, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом по вул. Кіквідзе, 41-а, 41-43, пров. Кленовий, 7, 7-а, 7-б в Печерському районі м. Києва №253/КБ (далі - Договір №253/КБ), за умовами якого підрядник зобов'язався відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені договором строки, здійснити виконання підготовчих робіт по будівництву житлово-офісного комплексу з центром дозвілля та торгівлі, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом по вул. Кіквідзе, 41-а, 41-43, пров. Кленовий, 7, 7-а, 7-б в Печерському районі м. Києва. Сума договору становить 15008226,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2501371,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору №253/КБ, в матеріалах справи містяться копії договірної ціни, локального кошторису, підсумкової відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акту приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, акту звірки.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг" проводилися у безготівковій формі.

У той же час дослідивши перелічені документи убачається, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88).

Разом з тим, податковим органом в акті перевірки не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також вказані господарські операції відображені і у податковій звітності позивача, що не заперечувалось податковим органом та підтверджується відомостями Акту перевірки.

Поряд з цим, висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, ґрунтуються на тому, що 15 травня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві складено довідку №244/26-56-22-01-05/37973730 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Сібол" за період із 01 по 31 січня 2014 року. Крім того, у період оформлення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг", у вказаному товаристві працювала 1 особа. У ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг" відсутнє підтвердження наявності у штаті або за сумісництвом чи на умовах підряду трудових ресурсів. Поряд з цим, виходячи з обсягу виконаних дій, передбачених договором №253/КБ, одного працівника недостатньо для виконання господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що внаслідок відсутності у контрагента відповідних ресурсів, неможливості виконання ним господарських операцій, за такими операціями оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання платником податків - ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг", обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Проте, слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

В свою чергу допущення контрагентами позивача окремих порушень вимог податкового законодавства жодним чином не може впливати на господарські відносини з позивачем, оскільки саме порушник повинен нести відповідальність за виявлені порушення.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг" від 21.07.2015 №1-101/21 направлений на адресу позивача, в якому повідомляється, що ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг" має наміри оскаржити акт перевірки податкової інспекції від 15.05.2014 №244/26-56-2201-05/37973730.

Також, суд першої інстанції зазначив, що згідно з п.п. 3.4.1, 3.4.3 договору№253/КБ, замовник зобов'язаний передати підряднику на період виконання робіт майданчик. Передача здійснюється відповідно до ДБН до початку виконання робіт за двостороннім актом. Замовник зобов'язаний передати підряднику документи про дозвіл відповідних органів на виконання робіт.

Проте, позивачем не надано відповідного акту передачі майданчику та відповідних документів про дозвіл певних органів на виконання робіт, або будь-яких інших доказів на підтвердження передачі позивачем такого майданчика, не надано жодних пояснень щодо спростування наведених доводів.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що таке зауваження не заслуговує на увагу, оскільки договором не визначено, яким чином підтверджується факт передачі такого майданчика і чи взагалі факт передачі фіксується. При цьому наявність чи відсутність доказів щодо передачі позивачем підряднику на період виконання робіт майданчика, що може підтвердити або спростовувати факт отримання робіт визначених договором, тоді як з наявних в матеріалах справи копій договірної ціни, локального кошторису, підсумкової відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акту приймання виконаних будівельних робіт, акту звірки убачається визначений перелік отриманих позивачем робіт.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачу у ході перевірки та суду у ході розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт (послуг) та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг".

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо не підтвердження реальності господарських операцій за участю позивача та його контрагентів ТОВ "Статус Інвест Інжиніринг" та ТОВ "Архбуд-ЛТД".

Отже, податкове повідомлення рішення від 31.07.2015 №0001744201, винесене відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не повно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року №0001744201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 26.01.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.