Ухвала суду № 55252320, 27.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 826/16508/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2015 р. № 5226552802 та № 5326552802.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини цієї справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» ( далі - ТОВ «Коксотрейд» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

09.03.2010 р. між позивачем і ПрАТ «Харківський коксовий завод» було укладено договір купівлі-продажу вугільного концентрату № КХ-0903/10, за яким ТОВ «Коксотрейд» є продавцем, а ПрАТ «Харківський коксовий завод» - покупцем.

На підставі та на виконання умов зазначеного договору у грудні 2010 року ПрАТ «Харківський коксовий завод» було здійснено попередню оплату товару за вказаним договором у розмірі 10 070 000,00 грн., з яких позивачем сформовано та задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 678 333,33 грн.

У січні 2014 року позивачем у зв'язку з неможливістю поставити частину товару покупцю - ПрАТ «Харківський коксовий завод» було повернуто відповідну попередню оплату (3825 000,00 грн.), у зв'язку з чим здійснено коригування ПДВ у розмірі 637 500,00 грн.

Розрахунки коригування № 101, 119, 120 були зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийняті відповідачем без зауважень.

У липні 2015 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування ТОВ «Коксотрейд» бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 22.07.2015 р. № 32/26-55-28-02/30962083.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Коксотрейд» п. 50.1 ст. 50, п. 102.1 ст. 102, п. 192.1 ст. 192 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ за січень 2014 року, та п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, наслідок чого завищено задекларовану суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування за лютий 2014 року.

Такі висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що на думку податкового органу позивач неправомірно відобразив у декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року в рядку 8 коригування податкового зобов'язання за попередні звітні періоди в розмірі (-) 479 333,33 грн., у зв'язку із поверненням попередньої оплати за вугільний концентрат згідно розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних грудня 2010 року по відносинам з ПрАТ «Харківський коксовий завод».

На підставі акту перевірки від 22.07.2015 р. № 32/26-55-28-02/30962083 відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

1) від 05.08.2015 р. № 5326552802, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за січень 2014 року у розмірі 479 333,00 грн.;

2) від 05.08.2015 р. № 5226552802, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2014 року у розмірі 479 333,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними ТОВ «Коксотрейд» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно здійснено коригування його податкових зобов'язань з ПДВ у січні 2014 року.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 50.1 ст. 50 ПК України закріплено, що в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.п. 102.1, 102.5 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Пунктом 192.1 статті 192 ПК України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що повернення платником ПДВ його контрагенту попередньої оплати за договором, з якої були обраховані, задекларовані та сплачені податкові зобов'язання з ПДВ, є достатньою та необхідною правовою підставою для здійснення ним коригування своїх податкових зобов'язань з ПДВ шляхом визначенням, у разі відсутності податкового боргу, від'ємного значення, яке зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та в подальшому є підставою для отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що правовідносини між позивачем і його контрагентом - ПрАТ «Харківський коксовий завод» щодо укладання 09.03.2010 р. договору купівлі-продажу вугільного концентрату № КХ-0903/10, здійснення покупцем на користь позивача попередньої оплати за товар у грудні 2010 року та повернення її частини у січні 2014 року підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи (копією договору купівлі-продажу від 09.03.2010 р. № КХ-0903/10 із відповідними додатковими угодами і додатками до нього, податковими накладними, актами звіряння взаємних розрахунків, платіжними дорученнями), що складені з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88, і не заперечується відповідачем.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з поверненням у січні 2014 року покупцю частини попередньої оплати ТОВ «Коксотрейд» здійснило відповідне коригування своїх податкових зобов'язань з ПДВ, зареєструвало розрахунки таких коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних та визначило від'ємне значення, яке включило до складу податкового кредиту, з якого отримало право на бюджетне відшкодування, а отже, діяло у відповідності з вимогами податкового законодавства, а саме п. 192.1 ст. 192 та п.п. 200.1, 200.3 та 200.4 ст. 200 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, доводи апелянта про те, що позивачем було порушено приписи п. 50.1 ст. 50 та п. 102.1 ст. 102 ПК України, колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки зазначеними правовими нормами регламентовано порядок надсилання платником податків до контролюючого податкового органу уточнюючого розрахунку його податкових зобов'язань в разі виявлення помилки у раніше поданій ним податковій декларації та строки подання саме такого уточнюючого розрахунку, тобто щодо виявлених помилок, а в даному випадку позивачем було скориговано його податкові зобов'язання з ПДВ не через виявлення помилок, а зовсім з інших правових підстав - у зв'язку з поверненням попередньої оплати його контрагенту, тобто виникнення якісно нових господарських правовідносин між сторонами договору купівлі-продажу вугільного концентрату від 09.03.2010 р. № КХ-0903/10.

Тож, посилаючись на зазначені правові норми та приходячи на їх підставі до висновку про допущення позивачем порушень податкового законодавства, відповідач фактично ототожнює поняття помилки у податковій звітності та коригування показників податкової звітності у зв'язку з поверненням попередньої оплати, що є неприпустимим і суперечить приписам п. 50.1 ст. 50 та п. 102.1 ст. 102 та п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Крім того, апеляційний суд відзначає, що апеляційна скарга податкового органу / Т. 2 а.с. 1-5 / фактично є викопіюванням акту перевірки / Т. 1 а.с. 13-14, 16 / і не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими і безпідставними, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.08.2015 р. № 5226552802 і № 5326552802 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року - без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка набрала чинності станом на дату виникнення в апелянта права на апеляційне оскарження, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, тобто станом на 13.08.2015 р., за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Тож, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом становить 4872,00 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі - 5359,20 грн. та підлягає стягненню з апелянта на користь Київського апеляційного адміністративного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 27.01.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Карпушова О.В.