Постанова № 55252311, 27.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/2210/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк А.І.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ( далі - відповідач ) про:

- визнання незаконними та неправомірними рішення, дій та бездіяльності відповідача щодо несвоєчасної та неповної виплати пенсії позивачу;

- зобов'язання відповідача для відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю, здійснити перерахунок виплаченої позивачу пенсії, починаючи з 01.10.2011 р. та доплатити пенсію до розмірів: з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р. - до 2417,20 грн. в місяць, з 01.07.2012 р. по 31.08.2012 р. - до 2651,57 грн. в місяць; з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р. - до 2938,22 грн. в місяць; з 01.01.2013 р. по 30.11.2013 р. - до 3124,80 грн. в місяць; з 01.12.2013 р. - до суми не меншої, ніж 3124,80 грн. в місяць та проводити позивачу щомісячну виплату пенсії за вислугу років без дискримінації за ознакою місця проживання, у відповідності до законодавства України щодо умов, норм, перерахунку і порядку пенсійного забезпечення громадян України, які перебували на військовій службі, через банківський (поточний, пенсійний, картковий та інший) рахунок в будь-якому банку, діяльність якого не заборонено законодавством України, з правом закриття та відкриття нових рахунків, зміни реквізитів;

- постановити окрему ухвалу і направити її до слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві з повідомленням про правопорушення, які здійснюються посадовими особами ГУ ПФУ в м. Києві за ознаками ст.ст. 175, 367, 382 КК України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та при необхідності притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких буде визнано протиправними.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві при проведенні нарахування та виплати пенсії позивачу, згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2013 р.; зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити позивачу перерахунок пенсії, згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2013 р., виходячи з розміру пенсії 2 417,00 грн.; зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві виплатити позивачу різницю недоотриманої пенсії за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2013 р. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

В апеляційних скаргах сторони посилаються на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга відповідача - задоволенню повністю, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.11.2004 р. Київським міським військовим комісаріатом позивачу було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв'язку з виїздом позивача на ПМЖ до Ізраїлю йому було виплачено пенсію за шість місяців наперед а саме з 01.04.2011 р. по 30.09.2011р. та з 01.10.2011р. припинено її виплату.

Вважаючи неправомірними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо припинення виплати пенсії позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року у справі № 2610/1176/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, такі дії відповідача були визнані неправомірними і зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві проводити ОСОБА_2 щомісячну виплату пенсії за вислугу років, починаючи з 01.10.2011 р., через установу банку: транзитний рахунок в ПАТ «Банк Кіпру» НОМЕР_1, МФО 320940, ЄДРПОУ 19358784, призначення платежу: поповнення карткового рахунку НОМЕР_2.

На підставі та на виконання вказаного судового рішення 01.10.2013 р. Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2610/1176/2012, за яким державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 40312812.

На підставі та на виконання зазначеного судового рішення позивачу було проведено виплату пенсії за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2013 р. у розмірі 62108,80грн. із розрахунку по 2 388,80 грн. в місяць, у зв'язку з чим 24.12.2013 р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 40312812, відповідно до якої підставою для закінчення є те, що рішення суду виконано фактично.

При здійсненні такого розрахунку розміру пенсії позивача ГУ ПФУ в м. Києві не проводилося перерахунку пенсії позивача на підставі Постанови КМУ від 23.04.2012 р. № 355.

Списків для надання військовим комісаріатом такої довідки ГУ ПФУ в м. Києві до Київського міського військового комісаріату не подавались.

Київським військовим комісаріатом довідка про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку його пенсії не видавалась.

З 01.03.2011 р. позивач знятий з військового обліку в Київському міському військовому комісаріаті у зв'язку з виїздом на ПМЖ за кордон до Ізраїлю, а його особово-пенсійна справа ФА-137613 знаходиться в архіві Київського міського військового комісаріату як припинена.

Позивач, вважаючи, що ГУ ПФУ в м. Києві було неправомірно здійснено розрахунок і виплату його пенсії при виконанні постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року у справі № 2610/1176/2012 за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2013 р. та після цієї дати, а саме протиправно не враховано вимоги Постанови КМУ від 23.04.2012 р. № 355 в частині щодо підвищення пенсій військовослужбовців, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині щодо визнання протиправними дій відповідача при проведенні нарахування та виплати позивачу пенсії, згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2013 р., зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, у відповідності до цієї постанови, та виплатити йому різницю недоотриманої пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що до виїзду на ПМЖ в Ізраїль позивач отримував пенсію в розмірі 2417,20 грн. в місяць, а тому при виконанні вказаного судового рішення відповідачем було безпідставно знижено розмір пенсії позивача до 2388,80 грн. в місяць.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі Постанови КМУ від 23.04.2012 р. № 355.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі Постанови КМУ від 23.04.2012 р. № 355, однак, вважає, що судом було безпідставно задоволено позовні вимоги в іншій частині, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі - Закон № 5207-VI), «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України» (далі - Постанова № 355), Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.02.2008 р. № 45 (далі - Постанова № 45).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з п. 1 Постанови № 355 з 1 липня 2012 р. підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 р. до 23 відсотків та з 1 січня 2013 р. до 35 відсотків.

У п. 2 Постанови № 355 закріплено, що Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству надзвичайних ситуацій, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній пенітенціарній службі, Державній податковій службі, Управлінню державної охорони доручено після набрання чинності цією постановою забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 1,2,3 Постанови № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону 5207-VI дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження в визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановлені цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для здійснення органами Пенсійного фонду України перерахунку пенсії особи на підставі та в розмірах, визначених Постановою № 355, є довідка відповідного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення військовослужбовця для перерахунку його пенсії, яка видається комісаріатом щодо осіб, включених ГУ ПФУ у список, складений за формою, затвердженою в додатку № 1 до Постанови № 45.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ГУ ПФУ в м. Києві не подавало до Київського міського військового комісаріату списку за формою, затвердженою в додатку № 1 до Постанови № 45, щодо ОСОБА_2, відповідно Київським військовим комісаріатом така довідка не видавалась та в матеріалах пенсійної справи позивача відсутня.

При цьому, бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо неподання до Київського міського військового комісаріату зазначеного списку та/або бездіяльність Київського міського військового комісаріату щодо ненадання вказаної довідки не оскаржуються позивачем у межах даної позовної заяви та не є предметом даного адміністративного спору, а суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 4 ст. 195 КАС України, не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до Постанови № 355.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність дій та бездіяльності відповідача стосовно несвоєчасної та неповної виплати йому пенсії через неврахування вимог Постанови № 355, а у відповідності до змісту ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і може вийти лише за межі доводів апеляційної скарги.

Отже, жодною правовою нормою не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції змінювати підстави звернення особи до суду та/або виходити за їх межі. Тобто, спірні правовідносини судом адміністративної юрисдикції вирішуються виключно в межах підстав поданого позову, якими є фактичні обставини, що наведені в позовній заяві, які мають бути перевіреними в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 5.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що підстави, якими обумовлені позовні вимоги особи, перебувають у діалектичному зв'язку з її інтересом у справі та фактично є підставами для його захисту.

Втім, відповідно до офіційного тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, наданому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 1-10/2004, такий інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для визнання незаконними та неправомірними рішення, дій та бездіяльності відповідача щодо несвоєчасної та неповної виплати пенсії позивачу через неврахування підвищень, передбачених Постановою № 355, та для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за періоди, вказані ним в адміністративному позові, на підставі та в розмірах, визначених у вказаній Постанові № 355.

Доводи апелянта-позивача про те, що відповідач безпідставно не включив його до списку осіб, на підставі якого військовим комісаріатом мала б бути видана відповідна довідка про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як було зазначено вище, така бездіяльність відповідача не є предметом позовних вимог ОСОБА_2, заявлених у цій справі.

Посилання апелянта на те, що оскаржувані дії (бездіяльність) відповідача є дискримінацією, апеляційний суд вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки зі змісту наведеної вище норми п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону 5207-VI вбачається, що дискримінація можлива лише при штучному погіршенні умов соціального утримання особи, зокрема шляхом позбавлення її права на певні види соціальних благ з поміж інших осіб, які мають аналогічний правовий статус, за наявності безспірних правових підстав для реалізації права особи, а з вищевикладеного вбачається, що в даному випадку відсутні належні та необхідні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі Постанови № 355.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині про відмову в задоволенні позовних вимог було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України, а тому, у відповідності до статті 200 КАС України, оскаржуване рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача при проведенні нарахування та виплати позивачу пенсії, згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2013 р., зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, у відповідності до цієї постанови, та виплатити йому різницю недоотриманої пенсії, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, з вищевикладених правових норм вбачається, що примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», тобто на підставі відповідного виконавчого листа та в межах виконавчого провадження, а сторонам виконавчого провадження надано право оскаржити, зокрема й до суду, дії, бездіяльність або рішення державного виконавця, у тому числі й постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, статтею 267 КАС України регламентовано порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах та право позивача звертатися до суду, який ухвалив рішення, із відповідними заявами про встановлення судового контролю за його виконанням.

Разом з тим, жодною нормою чинного адміністративно-процесуального законодавства не передбачено повноваження суду зобов'язувати суб'єкт влади виконати судове рішення шляхом ухвалення нового рішення в іншій справі.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні жодні правові підстави для вирішення питання щодо правомірності дій відповідача при виконанні постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року у справі № 2610/1176/2012 та щодо належного виконання зазначеного судового рішення, що помилково не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови в частині задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача при проведенні нарахування та виплати позивачу пенсії, згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2013 р., та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії, згідно з вказаною постановою суду, за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2013 р., виходячи з розміру 2417,00 грн., та виплатити різницю недоотриманої пенсії, а судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволення зазначених позовних вимог було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині та, у відповідності до ст. 202 КАС України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення таких позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року в частини щодо задоволення позовних вимог - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року в частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при проведенні нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2, згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2013 року, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2013 року, виходячи з розміру пенсії 2 417,00 грн., зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_2 різницю недоотриманої пенсії за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2013 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовити.

В іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 27.01.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Карпушова О.В.