Постанова № 55251845, 20.01.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 803/3513/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Столярчук А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Рожищенське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Рожищенське відділення) (далі Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2015 року № 1432/17-2103815517.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.08.2015 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ від 06.07.2015 № 1432/17-2103815517, яким йому визначено грошове зобовязання з транспортного податку в сумі 6250,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним з таких підстав.

ОСОБА_3 придбав та у квітні 2010 року поставив на облік транспортний засіб марки Toyota LAND СRUISER (легковий універсал, номер кузова НОМЕР_1, обєм двигуна 3956 куб. см., колір чорний), який був придбаний за кордоном. В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено рік його випуску 2010, однак фактично рік випуску 2009, тому станом на 01.01.2015 року вказаний транспортний засіб не є обєктом оподаткування в розумінні статті 267 Податкового кодексу України (ПК України). Крім того, відповідачем було порушено вимоги статті 267 ПК України щодо строків надіслання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ від 06.07.2015 року № 1432/17-2103815517, а також присудити на його користь судові витрати.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову (а. с. 30-31) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що згідно із отриманою інформацією від УДАІ УМВС України у Волинській області листом від 26.01.2015 року № 11/402 щодо реєстрації на території Волинської області транспортних засобів з роком випуску до 5 років та обємом двигуна більше 3000 куб. см., належний позивачу транспортний засіб є обєктом оподаткування відповідно до вимог статті 267 ПК України, у звязку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно визначено суму грошового зобовязання з транспортного податку.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Toyota LAND СRUISER, д. н. з. АС 1010ВА, легковий універсал, номер кузова НОМЕР_1, обєм двигуна 3956 куб. см., колір чорний, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САА № 603124 від 30.04.2010 року (а. с. 11), реєстраційною карткою АМТ (а. с. 68), де також вказано рік його випуску 2010. Як слідує з електронної копії ВМД № 201010001/2010/104713, вказаний автомобіль, вартістю 257588,50 грн., був ввезений на митну територію України 23.04.2010 року, на адресу ТзОВ «ЕЛІТАВТО», зі сплатою платежів у загальному розмірі 126487,52 грн. (рядки 8, 12, 47 ВМД) (а. с. 78).

29.01.2015 року за вх. № 460/10 Головним управлінням ДФС у Волинській області отримано лист УДАІ УМВС України у Волинській області від 26.01.2015 року № 11/402 з інформацією з баз даних «РІІС» та НАІС ДДАІ щодо реєстрації на території Волинської області транспортних засобів з роком випуску до 5 років та обємом двигуна більше 3000 куб. см., зокрема, щодо належного позивачу транспортного засобу Toyota LAND СRUISER, д. н. з. АС 1010ВА, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, обєм двигуна 3956 куб. см.) (а. с. 32-34).

06.07.2015 року Ківерцівською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 1432/17-2103815517, яким позивачу визначено грошове зобовязання з транспортного податку в сумі 6250,00 грн. (а. с. 8). З листа Ківерцівської ОДПІ від 12.10.2015 року № 2683/17 слідує, що оскільки вказаний автомобіль було зареєстровано 30.04.2010 року, тому в розрахунок до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було включено три місяці 2010 року, по 2083,00 грн. в місяць на загальну суму 6250,00 грн. (а. с. 38).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 267 ПК України викладено в іншій редакції.

Згідно із підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 цього ж Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За приписами підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

При вирішенні питання щодо того, чи є належний позивачу автомобіль обєктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, суд виходить із наступних положень нормативно-правових актів та розяснень органів державної фіскальної служби.

Згідно з підпунктами 14.1.124, 14.1.163, 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено визначення таких термінів: новий транспортний засіб - транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію; транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби; перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Частинами девятою, десятою статті 34 цього ж Закону передбачено, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

У листі ДФС від 25.11.2015 року № 11022/М/99-99-17-04-01-14 та розясненні, розміщеному на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (а. с. 108-109, 111-112), вказано, що порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388. Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

З матеріалів справи слідує, що належний позивачу транспортний засіб Toyota LAND СRUISER, д. н. з. АС 1010ВА був ввезений на митну територію України 23.04.2010 року, що підтверджується електронною копією ВМД № 201010001/2010/104713 від 23.04.2010 року, та зареєстрований Луцьким ВРЕВ УДАІ УМВС України у Волинській області 30.04.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САА № 603124. Разом з тим, на вказаний транспортний засіб відсутні будь-які реєстраційні документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, що дають право їх експлуатувати, як і відсутні будь-які докази того, що спірний транспортний засіб не використовувався перед увезенням його на митну територію України.

Відтак, судом для вирішення питання щодо дати виготовлення (випуску) спірного транспортного засобу ухвалою від 27.10.2015 року у відповідності до вимог статті 81 КАС України була призначена судова автотоварознавча експертиза (а. с. 87-88).

Як слідує із висновку експертного автотоварознавчого дослідження дати випуску автомобіля НОМЕР_2 від 18.12.2015 року № 107, складеного судовим експертом ОСОБА_4, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, датою випуску наданого на дослідження автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова/рами JTEJU9FJ6A5000226, що зареєстрований за ОСОБА_3 згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САА306124 від 30.04.2010 року вважати вересень 2009 року (а. с. 93-94).

Вказаний висновок експерта узгоджується також з іншими письмовими доказами у справі, а саме: листом Підприємства «Волиньавтомотосервіс» від 17.09.2015 року № 503 (а. с. 12-13) та листом ТзОВ «Автоконцепт» від 15.10.2015 року № 126 (а. с. 58-59), з яких слідує, що датою випуску вказаного транспортного засобу є вересень 2009 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що датою початку використання транспортного засобу марки Toyota LAND СRUISER, д. н. з. АС 1010ВА слід вважати дату його виготовлення, а саме вересень 2009 року.

Враховуючи, що станом на 01.01.2015 року вказаний легковий автомобіль є таким, який використовувався більше пяти років, тому цей транспортний засіб не обєктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, а відтак, сума транспортного податку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначена позивачу неправомірно.

З наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ (Рожищенське відділення) від 06.07.2015 року № 1432/17-2103815517.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 887,20 грн., що складаються із сплаченого судового збору в сумі 232,65 грн. згідно з квитанцією № 92 від 17.09.2015 року (а. с. 2), в сумі 254,55 грн. згідно із квитанцією від 17.09.2015 року № 17092015154202 (а. с. 3) та витрат, повязаних із проведенням експертизи, в сумі 400,00 грн., сплачених квитанцією від 10.12.2015 року № 10122015160829 (а. с. 114).

Разом з тим, витрати на правову допомогу в сумі 10718,40 грн. не можуть бути компенсовані позивачу, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою, третьою статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року № 4191-VI передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З цього слідує, що за загальним правилом витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката, який надає правову допомогу в адміністративній справі за договором, несе позивач. Законодавством України передбачено, що позивачу, який не є субєктом владних повноважень, у випадку ухвалення на його користь судового рішення присуджуються документально підтверджені витрати на правову допомогу. Проте, компенсація витрат на правову допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З квитанції до прибуткового касового ордера № 27 від 17.09.2015 року (а. с. 19), акту прийому-передачі від 17.09.2015 року (а. с. 18) слідує, що позивач оплатив кошти в сумі 10718,40 грн. за правові послуги адвокату ОСОБА_5, яка надавала такі послуги згідно із договором від 09.09.2015 року № 15 (а. с. 16). При цьому, вказані послуги були надані до відкриття провадження у даній справі та не полягали в участі адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відтак, оскільки витрати в сумі 10718,40 грн. не стосуються видів правової допомоги, за надання яких можлива компенсація за Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (тобто, за участь особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді), тому відсутні правові підстави для присудження позивачу компенсації витрат на правову допомогу у зазначеній сумі.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Рожищенське відділення) від 06 липня 2015 року № 1432/17-2103815517.

Присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати в розмірі 887 гривень 20 копійок (вісімсот вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 25 січня 2016 року