Ухвала суду № 55249353, 21.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/465/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Фаркош Ю.А.

справа №757/1755/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого-судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, поданою представником за довіреністю Шевченком Дмитром Валерійовичем, на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, -

встановила:

В січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, у якій просить визнати постанову старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Кушніра Л.В. від 27 грудня 2013 року про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Печерського районного суду м.Києва про стягнення з Міністерства фінансів України компенсації за невикористане службове обмундирування в розмірі 4963 грн. незаконною; зобов»язати старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Кушніра Л.В. відновити виконавче провадження.

Скаргу обґрунтовує тим, що 27 грудня 2013 року старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України Кушніром Л.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.13 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв»язку із непред»явленням оригіналу виконавчого документа (його дублікату) за відновленим виконавчим провадженням у визначені строки.

ОСОБА_2 вважає таку постанову незаконною, оскільки 06 листопада 2013 року він направив на адресу державної виконавчої служби оригінал дублікату виконавчого листа, проте, на його переконання, оригінал цього документу був втрачений при пересилці поштою працівниками цієї сфери послуг або державною виконавчою службою.

У зв»язку із чим вважає, що державний виконавець повинен був роз»яснити йому право на звернення до суду за отриманням нового дублікату виконавчого листа, проте цього не зробив.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2015 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Кушніра Л.В. від 27 грудня 2013 року про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання дублікату виконавчого листа №2-1292/01 про стягнення з Міністерства фінансів України на користь ОСОБА_2 компенсації за невикористане службове обмундирування в розмірі 4963 грн.

Не погодившись з поставленою ухвалою, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви.

В апеляційній скарзі посилається на те, що оригінал дублікату виконавчого листа до державної виконавчої не надходив, у зв»язку із чим постанова про закінчення виконавчого провадження є обґрунтованою, а покладення на державну виконавчу службу обов»язку звертатися до суду з метою видачі нового дублікату виконавчого листа необґрунтоване.

В судове засідання учасники цивільного процесу не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Печерського районного суду м.Києва від 11 квітня 2002 року вирішено стягнути на користь ОСОБА_2 з Міністерства фінансів України за невикористане службове обмундирування 4963 грн.

29 грудня 2012 року старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України Кушніром Л.В., у виконавчому провадженні щодо якого подана скарга, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (ОСОБА_2).

Відповідно до даних супровідного листа від 14 січня 2013 року №1543/5-6 на виконання постанови від 29 грудня 2012 року стягувачу повернуто виконавчий лист.

На підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 22 квітня 2014 року про визнання неправомірної та скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР ДВС України КушніраЛ.В. від 29 грудня 2012 року, 30 серпня 2013 року цим же державним виконавцем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження та зобов»язано стягувача у тримісячний строк з дня надходження постанови пред»явити до відділу виконавчий лист, який було повернуто.

11 листопада 2013 року на адресу ВПВР ДВС України надійшов лист ОСОБА_2 від 06 листопада 2013 року на виконання постанови від 30 серпня 2013 року, додатком до якого зазначено дублікат виконавчого листа.

11 листопада 2013 року державною виконавчою службою складено Акт, згідно із яким установлено, що до листа ОСОБА_2 від 06 листопада 2013 року додано копію виконавчого листа, а не оригінал.

27 грудня 2013 року старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України Кушніром Л.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.13 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв»язку із непред»явленням оригіналу виконавчого документа (дублікату) за відновленим виконавчим провадженням у строки.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 383-389 ЦПК України.

Разом з тим, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 січня 2016 року розглянув справу №6-2850цс15, предметом якої була скарга на дії державного виконавця.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок щодо правил розмежування юрисдикцій у справах за скаргами на дії державного виконавця, відповідно до якого у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ. У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження така скарга підлягає розгляду відповідно до ст.. 181 КАС України.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на вказаний правовий висновок та ураховуючи, що предметом оскарження є дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого 11 квітня 2002 року за правилами ЦПК України 1963 року, така скарга підлягає розгляду відповідно до ст.181 КАС України.

Відповідно до ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та закриття провадження у справі із роз»ясненням заявнику права на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства відповідно до ст.. 181 КАС України.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 310, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, поданою представником за довіреністю Шевченком Дмитром Валерійовичем, задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2015 року скасувати, провадження по скарзі закрити.

Роз»яснити заявнику право на звернення до належного суду в порядку адміністративного судочинства відповідно до ст.181 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов