Ухвала суду № 55249346, 21.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/2303/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М.

справа №761/11151/13-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_2, на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02 серпня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 1 045 317,10 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що 17 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11360775000, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 80000 доларів США, які позичальник зобов»язалась повернути не пізніше 18 червня 2018 року та сплатити проценти за користування коштами у розмірі 14,50%, розмір яких може бути переглянутий.

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило своє право вимоги до ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Позичальник умов договору належним чином не виконував, у зв»язку із чим кредитор користуючись своїм правом, визнав строк повернення кредиту таким, що настав.

Станом на 09 квітня 2013 року заборгованість позичальника складається з заборгованості за кредитом у сумі 621840,46 грн., з яких 174170,67 грн. прострочена, та заборгованості за процентами у сумі 423476,66 грн., з яких 137279,22 грн. прострочена, всього 1 045 317,10 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 02 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_3 1 045 317,10 грн. заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом 621 840,46 грн., з яких прострочена заборгованість 174 170,67 грн.; заборгованість за відсотками 423 476,66 грн., з яких прострочена заборгованість 37 279,22 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, провадження у справі закрити.

В апеляційній скарзі посилається на відсутність доказів на підтвердження відступлення кредитором права вимоги, неповідомлення боржника про заміну кредитора та відмову первісного кредитора у прийнятті виконання зобов»язання у період, коли боржник не знав про заміну кредитора. Також посилається на недоведеність існування боргу.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 07 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 17 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11360775000, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 80000 доларів США, які позичальник зобов»язалась повернути не пізніше 18 червня 2018 року та сплатити проценти за користування коштами у розмірі 14,50%, які можуть бути переглянуті.

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило своє право вимоги до ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Станом на 09 квітня 2013 року заборгованість позичальника складається з заборгованості за кредитом у сумі 621840,46 грн., з яких 174170,67 грн. прострочена, та заборгованості за процентами у сумі 423476,66 грн., з яких 137279,22 грн. прострочена, всього 1 045 317,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує умови договору про надання споживчого кредиту, у зв»язку із чим станом на 09 квітня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 1 045 317,10 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 10.12 кредитного договору передбачено право банку передавати свої права за цим договором третій особі, без погодження із позичальником.

Право кредитора відступити свої вимоги, які він має до боржника, ґрунтується на положеннях ст.ст. 512-514, 516, 517, 656 ЦК України.

Матеріали справи містять копію Договору про надання споживчого кредиту №11360775000 від 17 червня 2008 року, графік платежів за договором про надання споживчого кредиту, копію нотаріально посвідченої виписки з Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, що укладений 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», копію акта від 10 квітня 2012 року прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, досудової вимоги від 15 березня 2013 року №31.4-08/1707/13, адресованій ОСОБА_3

Зазначені документи є достатніми для встановлення факту відступлення права вимоги, такі докази були надані суду першої інстанції разом із позовною заявою та досліджувались при ухваленні рішення.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов»язанні не позбавляє нового кредитора права вимагати виконання за договором, зокрема і у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3, будучи необізнаною про заміну кредитора продовжувала здійснювати платежі у рахунок погашення зобов»язання на рахунок, що зазначений у кредитному договорі та, у зв»язку із не прийманням платежів протягом декількох років, у березні 2014 року письмово зверталась як до ПАТ «УкрСиббанк», так і до ПАТ «Дельта Банк», колегія суддів сприймає критично.

З матеріалів справи убачається, що ПАТ «Дельта Банк» своїм листом вих. №0391566956585 від 20 січня 2012 року на адресу відповідача повідомив про заміну кредитора та про нові платіжні реквізити для сплати коштів на виконання зобов»язання (т.2 а.с.23).

Відправлення зазначеного листа підтверджено даними Списку №039150807456 згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальним чеком від 20 січня 2012 року (т.2 а.с. 24-25).

Окрім того, у період часу з моменту відступлення права вимоги та листами відповідача від 22 та 24 березня 2014 року на адресу банків щодо з»ясування обставин відступлення права вимоги (т.1 а.с. 151, 153), між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 відбувалось листування з питань, що стосуються виконання Договору про надання споживчого кредиту №11360775000 (т.2 а.с. 33-39).

Зазначені факти спростовують доводи апеляційної скарги про необізнаність позичальника щодо відступлення права вимоги новому кредитору.

Окрім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання зобов»язань на користь первісного кредитора або відмову такого кредитора у прийнятті виконання зобов»язання.

Як убачається з Витягу з Додатку №1 до договору відступлення прав вимоги, на момент відступлення ОСОБА_3 вже мала прострочення за зобов»язанням та фактичний розмір невиконаного зобов»язання станом на 16 грудня 2011 року становив 900638,62 грн. (т.2 а.с. 32).

Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності існування заборгованості колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи.

У контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов»язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості, матеріали справи не містять, та в апеляційній скарги посилання на такі докази відсутні. Доводи особи, що подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на припущеннях, при цьому доказів виконання позичальником покладених на нього договором обов»язків щодо дотримання строків повернення кредитних коштів, сплати процентів за їх користування не надано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією судді не установлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_2, відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов