Постанова № 55249155, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17584/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» - Демченка Володимира Михайловича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року у справі адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обгрунтовує тим, що в порушення Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 794, наказу Мінагрополітики України «Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб'єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів» від 19.10.2012 року № 632 відповідачем не вчиняються дії щодо виплати позивачу заборгованості по компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами в сумі 2251844,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» - Демченко Володимир Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ «Інтерфлот» є суб'єктом господарювання агропромислового комплексу та в 2012 році отримало право на фінансову підтримку через механізм здешевлення кредитів, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 794 (далі - Порядок).

Листом від 16.06.2015 року позивач звернувся до Мінагрополітики про підтвердження наявності заборгованості в розмірі 2251844,00 грн. як діючої та про дату погашення такої заборгованості.

Листом від 20.07.2015 року відповідач повідомив позивача, що кошти у вказані сумі за вказаною програмою та напрямом були спрямовані в 2012 році, проте Територіальними органами Державної казначейської служби України вказані асигнування не були перераховані одержувачам, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Законом України «про Державний бюджет України на 2015 рік» зазначена програма не передбачена взагалі, на даний час надано пропозиції щодо включення даної програми до Державного бюджету України на 2016 рік.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частинами 1, 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України визначено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до п. 1-1 Порядку Головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми є Мінагрополітики.

Згідно п. 14 Порядку Мінагрополітики спрямовує бюджетні призначення Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних і управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністраціЇ на підставі рішення комісії Мінагрополітики.

Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головні управління агропромислового розвитку обласних і управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій на підставі рішення комісії Мінагрополітики подають до головних управлінь Казначейства реєстр підприємств і платіжні доручення на виплату компенсації шляхом перерахування коштів на поточні рахунки позичальників та лізингоодержувачів.

Згідно матеріалів справи, відповідно до наказу Мінагрополітики України «Про затвердження поділів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб'єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів» від 19 жовтня 2012 року № 632, суб'єктам господарювання агропромислового комплексу у місті Севастополі за заходом здешевлення кредитів передбачалися кошти в сумі 2347920,00 грн., в тому числі ТОВ «Інтерфлот» 2251844,00 грн.

Колегія суддів встановила, що зазначені кошти розподілом відкритих асигнувань з рахунку № 90710280000001 Мінагрополітики від 23.10.2012 року № 1214 в повному обсязі були спрямовані до Головного управління агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрації, проте, останнім не перераховано одержувачам.

Відповідно до матеріалів справи відсутні докази того, що Управлінням промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської державної адміністрації було оформлено та подано до Головного управління Державної казначейської служби України всі документи, необхідні для здійснення останнім перерахування коштів в розмірі у розмірі 2251844,00 грн. на рахунок їх одержувача ТОВ «Інтерфлот», оскільки документів з відміткою Головного управління Державної казначейської служби України Міністерство аграрної політики та продовольства України суду не надало.

Тобто, вказані кошти не були перераховані, а лише були спрямовані Міністерством на відповідні рахунки (а.с. 45).

Крім цього, відповідно до змісту листа Міністерства фінансів України від 19.05.2015 року № 31-06110-20-16/16370 (а.с. 14) кредиторська заборгованість перед ТОВ "Інтерфлот", яка була зареєстрована в органах Казначейства, залишилась не оплаченою на кінець минулого звітного періоду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дій, які передбачають подачу до Головного управління державної казначейської служби України платіжних доручень, Мінагрополітики України не вчинило, що призвело до не можливості проплати Державною казначейською службою України компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами ТОВ «Інтерфлот» і доказів цього суду не надано.

Згідно порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів передбачено, що у разі потреби Мінагрополітики України може здійснювати перерозподіл невикористаних бюджетних асигнувань для компенсації відсоткової ставки за кредитами між структурними підрозділами облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку, пропорційно додатковій потребі в коштах понад річний план асигнувань, необхідних для здешевлення кредитів відповідно до заявок, поданих конкурсними комісіями. Форму заявки затверджує Мінагрополітики.

Однак, заявок або відхилення таких заявок Міністерством аграрної політики та продовольства України не було зроблено, докази таких дій суду не надані.

При цьому, відповідно до листа Міністерство аграрної політики та продовольства України від 29.03.2013 року № 37-21-4-15/6326, станом на 31.12.2012 року зареєстрована кредиторська заборгованість ТОВ «Інтерфлот» в сумі 2251844,00 грн. Виплата заборгованості не проводилась, кошти ТОВ «Інтерфлот» не отримало.

В свою чергу, колегією суддів встановлено, що Міністерство аграрної політики та продовольства України визнає існуючу заборгованість перед ТОВ «Інтерфлот» у розмірі 2 251 844 грн., проте у зв'язку з недостатнім фінансуванням за бюджетною програмою, не має можливості здійснити погашення заборгованість перед ТОВ «Інтерфлот».

Відповідно до п.1-1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті, для здійснення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 794, головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми є Мінагрополітики.

Згідно п. 14 Порядку, Мінагрополітики спрямовує бюджетні призначення Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних і управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій на підставі рішення комісії Мінагрополітики.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Міністерство аграрної політики та продовольства України, відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500, є головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України визначені повноваження головного розпорядника бюджетних коштів.

Так, із вказаних положень чинного законодавства випливає, що Мінагрополітики України не є органом, який здійснює дії щодо нарахування та виплати часткового відшкодування, а лише проводить розподіл коштів між регіонами в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України.

Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України одним з головних принципів бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів. Пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

В силу ч 2 ст. 57 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, головні розпорядники бюджетних коштів зобов'язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов'язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Колегія суддів вважає, що доводи Міністерства аграрної політики та продовольства України стосовно недостатнього фінансування не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо погашення кредиторської заборгованості, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Практика Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права, вказує у справі «Кечко проти України» на те, що не приймається аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Така ж правова позиція визначена в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Півень проти України» та «Лісовол проти України».

Отже, реалізація ТОВ «Інтерфлот» права з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

При цьому, відповідно до положень ст. 11 КАС України колегія суддів приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача вчинити дії щодо компенсації позивачу спірної відсоткової ставки за залученими кредитами.

Таким чином, вимоги позовної заяви в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною знайшли своє правове обгрунтування та є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що вимоги позовної заяви про стягнення коштів з Державного бюджету України задоволенню не підлягають.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» - Демченка Володимира Михайловича - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо нездійснення часткової компенсації відсоткової ставки за залученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» кредитами.

Зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо здійснення часткової компенсації відсоткової ставки за залученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» кредитами в розмірі 2251844,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 26.01.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.