Постанова № 55248699, 21.01.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року справа № 823/4836/15

м. Черкаси

16 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна інспекція сільського господарства України, про стягнення коштів та моральної шкоди,

встановив:

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить (з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 18.12.2015 та 15.01.2016):

- стягнути з Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму коштів матеріальних витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 9808 грн 22 коп.;

- стягнути з Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму моральної шкоди в розмірі 32377 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 у адміністративній справі №823/4836/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області щодо невиплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів та стягнуто з Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області на користь ОСОБА_1, грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів, що складає 14 390 (чотирнадцять тисяч триста девяносто) грн. Оскільки з моменту звільнення до винесення рішення суду про задоволення його позовних вимог пройшов тривалий період часу позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути виплати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та моральну шкоду.

Представники відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечували, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Наказом Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 24.04.2014 №31-к, з 28.04.2015 позивача звільнено з посади заступника начальника управління начальника відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, у звязку з виходом на пенсію, відповідно до Закону України Про державну службу.

На день звільнення стаж позивача як державного службовця склав 10 років 01 місяць і 14 днів, на час звільнення посадовий оклад позивача становив 1 439 грн. З 29.04.2014 року позивачу призначено пенсію згідно Закону України Про державну службу.

Позивач 28.07.2015 звернувся до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області із заявою, в якій просив провести йому виплату грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів.

Листом від 28.08.2015 №Л-137вих Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області відмовлено позивачу у виплаті 10 місячних посадових окладів у звязку з виходом на пенсію, оскільки частина 13 ст. 37 Закону України Про державну службу була виключена у відповідності до абз. 2 пп. 2 п. 24 розділу ІІ Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні.

31.08.2015 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна інспекція сільського господарства України, про визнання неправомірними та протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 у адміністративній справі №823/4836/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області щодо невиплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів та стягнуто з Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області на користь ОСОБА_1, грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів, що складає 14 390 (чотирнадцять тисяч триста девяносто) грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Вказана правова позиція узгоджується з листом Верховного суду України «Аналіз практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» від 01.07.2014, яким зазначено, що судам потрібно враховувати, що передбачена статтею 625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія статті 625 ЦК не поширюється на трудові правовідносини та сімейні правовідносини.

В даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виплати коштів матеріальних витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції не є цивільно-правовими за своїм характером, оскільки стосуються виплат, що здійснюються за рахунок бюджету, відповідно, положення Цивільного кодексу на них не поширюються, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до підпункту 2 частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, виходячи з наведених норм матеріального права, суд вважає, що обставинами справи не підтверджено та позивачем не надано належних обґрунтувань, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (пункт 13 в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Абзац 2 пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5).

Враховуючи те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а судом таких фактів при розгляді справи по суті встановлено не було, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 32377 грн 50 коп. в якості компенсації завданої йому моральної шкоди.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А суд, згідно статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області коштів матеріальних витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 9808 грн 22 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 32377 грн. 50 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 26 січня 2016 року