Ухвала суду № 55247833, 20.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2016 рокусправа № 804/10845/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Фермерського господарства «ОСОБА_1.»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі №804/10845/15 за позовом приватного підприємства «Таврія» до Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи: управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_2, Фермерське господарство «ОСОБА_1.» про скасування запису, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

19 серпня 2015 року приватне підприємства «Таврія» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати запис управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 10.04.2012 року №122290004004543 щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки від 26.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «ОСОБА_1.», зобов'язати реєстраційну службу Нікопольського міськрайонного управління юстиції внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «ОСОБА_1.» за №122290004004543 від 10.04.2012 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач орендував земельну ділянку без виділу її меж (поля), що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору від 23.04.2007 року, однак власником без припинення договору оренди від 10.02.2007 року, передано землю в оренду ФГ «ОСОБА_1» на підставі договору від 26.03.2012 року. Дії сторін договору оренди земельної ділянки, укладеного 26.03.2012 року між ОСОБА_2 (власником) та ФГ «ОСОБА_1.» (орендарем) було визнано протиправними, а сам договір недійсним в судовому порядку, відтак на думку позивача запис про реєстрацію зазначеного договору оренди земельної ділянки від 26.03.2012 року підлягає скасуванню в судовому порядку із внесенням державним реєстратором запису про скасування реєстрації договору оренди.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано запис управління Держземгенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 10.04.2012 року №122290004004543 щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки від 26.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_2та ФГ «ОСОБА_1.», в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ФГ «ОСОБА_1» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що визнання договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_1.» не свідчить про його фактичне припинення, оскільки договір діє з моменту реєстрації та припиняється після скасування реєстрації, в свою чергу, законодавством передбачено порядок скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого державний реєстратор вносить запис про скасування державної реєстрації договору оренди на підставі рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрації Договору.

Від представника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Нікопольського міськрайонного управління юстиції надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Від представника позивача ПП «Таврія» надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з несприятливими погодними умовами, суд апеляційної інстанції порадившись на місці, вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, та ухвалив відмовити у задоволенні клопотання.

Від інших, повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, станом на день розгляду справи, 20.10.2016 року, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін та осіб, що беруть участь у справі, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.02.2007 року приватним підприємством «Таврія» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7 7684 га, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Зазначений договір оренди від 10.02.2007 року було зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Нікопольским відділом ДРФ центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.03.2007 року під №0407100151, строк дії договору 23.03.2012 року.

З метою продовження договору оренди за місяць до закінчення договору оренди , а саме 10.02.2012 року ПП «Таврія» було направлено на адресу ОСОБА_2 лист - повідомлення вих. №16 з додатком проекту додаткової угоди про намір скористатись своїм переважним правом оренди, та продовжувало користування земельною ділянкою загальною площею 7,7684 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

26.03.2012 р. ОСОБА_2 та Фермерське господарство «ОСОБА_1.» уклали договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7,7684 га, кадастровий номер НОМЕР_1, який було зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2012 р. № 122290004004543.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Таврія» було оскаржено в судовому порядку дії ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_1.» по укладенню договору, а також сам договір оренди від 26.03.2012 р..

За наслідками судового розгляду справи Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 р. в справі № 0426/13749/2012, залишеним без змін апеляційної, касаційною інстанції та Верховним Судом України, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,7684 га., укладений 26.03.2012 р. між фермерським господарством «ОСОБА_1.» та ОСОБА_2 Визнано договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,7684 га. від 10.02.2007 р., укладений між Приватним підприємством «Таврія» та ОСОБА_2 поновленим.

Під час розгляду справи № 0426/13749/2012 судами визнано переважне право позивача, як добросовісного орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки площею 7,7684 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та визнано, що Договір від 10.02.1007 року фактично було поновлено у визначеному ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» порядку, що, в свою чергу, свідчить про недійсність укладеного ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_1.» договору оренди зазначеної земельної ділянки від 26.03.2012 року.

14.07.2015 р. приватне підприємство «Таврія» , отримавши осотатчне рішення у справі № 0426/13749/2012, звернулось до управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області з заявою № 142 про скасування, зокрема, запису в Поземельній книзі № 122290004004543 від 10.04.2012 р. про реєстраці. Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_1» 26.03.2012 року.

Листом № 28-405-0.3-2811/2-15 від 30.07.2015 р. Управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області повідомило підприємство, що реєстрацію прав на нерухоме майно здійснює Міністерство юстиції України та його територіальні органи, внесення записів до Поземельної книги можливе лише після надходження до Управління від органів, що здійснюють державну реєстрацію прав та їх обтяжень інформації про скасування права оренди земельної ділянки.

Вважаючи запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «ОСОБА_1» неправомірним позивач звернувся до суду за скасування реєстрації договору оренди.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір укладений між ФГ «ОСОБА_1.» та ОСОБА_2.про оренду земельної ділянки від 26.03.2012 року визнано в судовому порядку недійсним, підстави для існування запису про державну реєстрацію зазначеного договору оренди - відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХІV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону № 161-ХІV передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», підставою для припинення договору оренди земельної є: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 Закону України «Про оренду землі», від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі може припинятися також в інших випадках, передбачених законом.

Як вже зазначалось, судовими рішеннями у справі № 0426/13749/2012 встановлено, що порушення права оренди позивача земельної ділянки площею 7,7684 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та визнано договір 10 лютого 2007 року таким, що не припинявся, та є поновленим у порядку визначеному ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» (чинним на час виникнення спірних відносин).

Отже, виходячи з загальних принципів чинного законодавства та обставин встановлених судовими рішенням, договір укладений між ПП «Таврія» та ОСОБА_2 на час здійснення запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за ФГ «ОСОБА_1.» та на час розгляду справи є чинний, поновлений на той самий строк та на тих самих умовах.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІV (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-ІV передбачено, що особа, яка здійснює державну реєстрацію права власності або похідного від нього майнового права самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно приписів ст. 24 Закону № 1952-ІV , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

Особа, що здійснює державну реєстрацію під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язана перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. (Вказана позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі №21-760а15).

При проведенні державної реєстрації майнового права оренди земельної ділянки площею 7,7684 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за ФГ «ОСОБА_1.», особою, що здійснювала державну реєстрацію не було звернуто увагу на те, що право оренди вже зареєстровано за ПП «Таврія», та воно не припинено у відповідності до Закону.

Вказане свідчить про те, що запис від 10.04.2012 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 7,7684 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за ФГ «ОСОБА_1.» на підставі договору від 26.03.2012 року носить протиправний характер.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст 24 Закону № 1952-ІV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що у відповідності до Порядку прийняття та розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011 року державну реєстрація договору оренди земельної ділянки може бути скасовано лише на підставі рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про здійснення запису про державну реєстрацію відповідного права.

На підтвердження цієї позиції заявником подано листи органів державної влади із зазначенням загального порядку скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеною позицією ФГ «ОСОБА_1.» з огляду на наступне.

Дійсно у відповідності до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.10.2011 року за №1429/20167 державний реєстратор вносить записи про державну реєстрацію прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Водночас, суд зазначає, що п. 41 вказаного порядку регламентовано загальну процедуру внесення запису про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру прав та їх обтяжень. Вказані дії здійснюються державним реєстратором у порядку визначеному Законом, на підставі рішення суду, яким встановлено протиправність рішення про внесення записів про державну реєстрацію права та прийнято рішення про його скасування.

Тобто, п. 41 Порядку регулює відносини з приводу виконання судового рішення про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, при цьому не встановлюючи вичерпних обставин щодо скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень.

В свою чергу, Закон № 1952-ІV має вищу юридичну силу ніж Порядок, прийнятий на його виконання, у відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Запис скасовуються у випадку визнання недійсними в судовому порядку підстав у відподвіності до яких було проведено державну реєстрацію прав.

При цьому, у разі скасування (визнання недійсними) документів на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутні в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 7,7684 га, кадастровий номер НОМЕР_1 підлягає скасуванню в судовому порядку, як такий, що був здійснений з порушенням вимог чинного законодавства, та підстави внесення якого було визнано недійсними в судовому порядку, при цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсним у відповідності до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію прав та нерухоме майно та їх обтяжень» визнається право оренди ПП «Таврія», яке виникло до набрання чинності цим Законом та не є зареєстрованим у порядку визначеному цим Законом.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги на підставі ст. 195 КАС України, дійшов висновку що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_1.» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі №804/10845/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна