Постанова № 55247726, 25.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р.Справа № 916/3899/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ПАТ «ОДЕСАГАЗ» Від ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської областіОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 не зявився ОСОБА_6, довіреність № 01-23/39, дата видачі: 19.01.16 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області на рішення господарського судуОдеської області від02.12.2015р. у справі№ 916/3899/15 /суддя Літвінов С.В./за позовом Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» до відповідача проОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області стягнення 351 412,23грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ» 17.09.2015р. звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одесьої області про стягнення заборгованості у розмірі 351412,23грн., а саме: основного боргу у розмірі 255020,70грн., пені у розмірі 78274,91грн., 3% річних у розмірі 3941,82грн., індексу інфляції у розмірі 14174,80грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015р.:

- позов задоволено;

- стягнено з ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» пеню у розмірі 78274,91грн., 3% річних у розмірі 3941,82грн., індекс інфляції у розмірі 14174,80грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 5271,18грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області було подано апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. по справі № 916/3899/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» до ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення 351 412,23грн., яким було задоволено позовні вимоги ПАТ «ОДЕСАГАЗ»; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОДЕСАГАЗ» до ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області відмовити у повному обсязі; стягнути з ПАТ «ОДЕСАГАЗ» на користь ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 5 798,30грн.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на:

- відсутність претензій від ПАТ «ОДЕСАГАЗ» відповідно до вимог ст.ст. 6, 7 ГПК України;

- надані позивачем акти звірки взаєморозрахунків між ПАТ «ОДЕСАГАЗ» та відділом освіти Комінтернівської районної державної адміністрації за період з 01.02.2015р. по 09.09.2015р. без відтиску мокрої печатки та підпису начальника відділу освіти Комінтернівської районної державної адміністрації на думку скаржника підтверджує факт, що відділ освіти не мав змоги офіційно ознайомитись зі своїми фінансовими зобовязаннями;

- суд не взяв до відома обставини, у звязку з якими фактично з незалежних від відділу освіти обставин були відсутні кошти в помісячному періоді і сплатити різницю не було можливості;

- договори на постачання за регульованими тарифами та розподілу природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів № 008535-ТН (15) від 17.02.2015р. та № 008535-БТ (15) було розірвано з ініціативи Позивача, через реорганізацію ПАТ «ОДЕСАГАЗ», яка за характером є надзвичайною та невідворотною обставиною, яка обумовила неможливість здійснити вчасну оплату за Договорами, оскільки в звязку з розірванням договорів, яке відбулось з ініціативи позивача, не можливо було вчасно здійснити виділення кошторисних призначень на будь яку суму, в звязку з чим виникла кредиторська заборгованість. Тому, дані обставини, які за характером є обставинами непереборної сили, в силу ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України є підставою для відмови позивачу у задоволенні вимог та скасування рішення господарського суду по сплаті пені, інфляційного збільшення боргу та трьох відсотків річних:

- станом на 29 жовтня 2015р. відповідач добровільно погасив кредиторську заборгованість та здійснив перерахування коштів до ПАТ «ОДЕСАГАЗ» в сумі 255020,70грн., до Березівського УЕГГ в сумі 25636,85грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2015р. розгляд апеляційної скарги призначено на 11.01.2016р.

11.01.2016р. ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області Одеському апеляційному господарському суду надано завірену копію банківської виписки щодо перерахування коштів за договорами:

- № 008535-БТ (15) від 17.02.2015р.;

- № 008535-ТН (15) від 17.02.2015р.

11.01.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» на апеляційну скаргу, згідно якого ПАТ «ОДЕСАГАЗ» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

Публічне акціонерне товариства «ОДЕСАГАЗ» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної Адміністрації Одеської області про стягнення боргу за поставлений природний газ у сумі 351 412,23грн., з яких: 255 020,70грн. основний борг, 3 941,82грн. 3% річних, 78 274,91грн. пеня, 14 174,80грн. сума інфляційного збільшення боргу.

Заборгованість ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної Адміністрації Одеської області перед Публічним акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» виникла на підставі договорів №008535-ТН (15) та №008535-БТ (15) від 17.02.2015р.

17.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (далі - Постачальник) та ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної Адміністрації Одеської області (далі - Споживач) укладено договір №008535-ТН (15) на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для суб'єктів господарювання, що надають послуги населенню з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно п.п. 2.1, 2.2. Договору Постачальник протягом 2015р. зобовязується надати Споживачу послугу з постачання та транспортування природного газу, а споживач зобовязується сплатити Постачальнику вартість послуги у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що обсяг протранспортованого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу.

Пунктом 5.1. договору, передбачено що розрахунки за реалізований газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та засобах масової інформації.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу.

При цьому, перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок Постачальника не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу.

17.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (далі - Постачальник) та ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної Адміністрації Одеської області (далі - Споживач) укладено договір №008535-БТ (15) на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів.

Згідно п.п. 2.1, 2.2. Договору Постачальник протягом 2015р. зобовязується надати Споживачу послугу з постачання та транспортування природного газу, а споживач зобовязується сплатити Постачальнику вартість послуги у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що обсяг протранспортованого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу.

Пунктом 5.1. договору, передбачено що розрахунки за реалізований газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ)

Пунктом 5.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та засобах масової інформації.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У пункті 5.8. договорів №008535-ТН (15) та №008535-БТ (15), зазначено, що: «Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення».

Позивач стверджує, що по аналогічних договорах 2014р., а саме №008535-ТН(14), №008535-БТ(14) у підприємства рахується аванс у сумі 7806,82грн., однак повідомлення (лист, заява) від Відповідача про перерахування авансових коштів на нові договори до ПАТ «Одесагаз» не надходило.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договорів №008535-ТН(15), №008535-БТ(15) від 17.02.2015р. виникла заборгованість, яка враховуючи авансові платежі по попереднім договорам у сумі 7 806,82грн, станом на 09.09.2015р. становить 255 020,70грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач (Постачальник) свої зобовязання за вказаними Договорами виконав, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме актами прийому-передачі природного газу від 28.02.2015р. (6 актів з різним обсягом газу на різні обєкти постачання, а.с. 23-25), актами прийому-передачі природного газу від 31.03.2015р. (6 актів з різним обсягом газу на різні обєкти постачання, а.с. 26-28), актами прийому-передачі природного газу від 30.04.2015р. (7 актів з різним обсягом газу на різні обєкти постачання, а.с. 29-32). Усі акти підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками та штампами Постачальника та Споживача як юридичних осіб.

Відповідач оплату за отриманий природний газ згідно умов договорів у встановленому розмірі та встановлені строки не здійснив, у звязку із чим позивач подав позов до суду про стягнення суми основного боргу з врахуванням інфляції, 3% річних та пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

Між сторонами за договорами був складений акт звірки станом на 30.09.2015р., який містить конкретні відомості по договорам 2014 та 2015р.р. щодо обсягу поставленого газу та його оплати, при цьому загальне сальдо на користь позивача складає 255020,70грн. Вказаний акт звірки за підписами представників обох сторін був доданий у завіреній копії до апеляційної скарги відповідача, що підтверджує визнання відповідачем суми основного боргу за спірними договорами.

09.11.2015р. Публічним акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» до господарського суду Одеської області надано лист № 21/17-407 від 05.11.2015р. під назвою «Зменшення та доповнення до позовної заяви», в яких зазначено, що 28.10.2015р. основна сума боргу по договору № 008535-ТН (15) від 17.02.2015р. та по договору №008535-БТ(15) від 17.02.2015р. була сплачена відповідачем, тому позивач просить стягнути з відповідача 3 941,82грн. 3% річних, 78 274,91грн. пені, 14 174,80грн. сума інфляційного збільшення боргу. Доказів фактичного погашення основного боргу до листа під назвою «Зменшення та доповнення до позовної заяви» позивач не додав, а господарський суд такі докази не витребував, що не привело до всебічного, повного та обєктивного розгляду у судовому процесі усіх обставин по справі у їх сукупності.

При винесенні рішення судом першої інстанції вищевказаний лист позивача з повідомленням про оплату суми основного боргу був прийнятий як заява про зменшення суми позовних вимог, однак колегія суддів апеляційного суду не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки:

Згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідно до вищевикладеного при зменшені позовних вимог відбувається зменшення кількісних показників, при цьому зменшення не може відбуватися до нульового показника, оскільки у такому випадку не залишається позовної вимоги майнового характеру, тобто відсутній предмет спору між сторонами.

Також, на думку колегії суддів, не можна вважати в порядку ст. 22 ГПК України зменшенням загальної суми позовних вимог (яка по суті у даному конкретному позові має значення виключно для розрахунку ціни позову) повне погашення окремої складової частини таких вимог, які заявлялися позивачем окремо до стягнення у звязку з різною правовою природою їх виникнення (у даному позові були заявлені окремі вимоги матеріального характеру щодо стягнення сум основного боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних, пені, що підтверджується різними підставами їх виникнення та розрахунками (різні правові норми, різні пункти договорів для їх нарахування).

В даному випадку зменшення загальної суми позовних вимог відбулось у звязку з повним погашенням окремої їх складової у вигляді суми основного боргу, тобто погашенням позовних вимог в частині боргу до нульового рівня. Такі обставини не можна розцінювати як зменшення суми позовних вимог щодо основного боргу в розумінні норм ст. 22 ГПК України, оскільки відсутність предмету спору між сторонами внаслідок погашення основного боргу відповідачем у період розгляду спору в суді регулюється іншими нормами права (ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України).

Позивачем заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 255 020,70грн. суду не надано. Тому у суду першої інстанції не було процесуальних підстав для залишення без вирішення по суті позовної вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

У звязку із тим, що судом першої інстанції після отримання повідомлення від позивача про погашення основного боргу за спірними договорами не були витребувані докази погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 255 020,70грн., при апеляційному перегляді рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015р., Одеським апеляційним господарським судом витребувано у позивача та відповідача завірену копію банківської виписки щодо перерахування коштів за договорами № 008535-БТ(15) від 17.02.2015р., № 008535-ТН(15) від 17.02.2015р.

11.01.2016р. ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області Одеському апеляційному господарському суду надано завірену копію банківської виписки від 28.10.2015р. щодо перерахування позивачу коштів у розмірі 255 020,70грн. за договором № 008535-БТ(15) від 17.02.2015р., що є належним доказом про повне погашення суми основного боргу у період розгляду спору в суді першої інстанції.

В цій частині провадження у справі підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору між сторонами на підставі ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України.

Окрім вимог по основному боргу, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 3941,82грн., індексу інфляції у сумі 14174,80грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача, прострочення виконання грошового зобовязання, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 3941,82грн., індексу інфляції у сумі 14174,80грн, є обгрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 78274,91грн.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договорів №008535-ТН(15), №008535-БТ(15) від 17.02.2015р., передбачено, що: «У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із споживача стягується пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу».

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобовязання у розмірі 78274,91 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» пені у розмірі 78274,91грн., 3% річних у розмірі 3941,82грн., індексу інфляції у розмірі 14174,80грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню, тому рішення господарського суду в цій частині залишається без змін.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області у своїй сукупності не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування чи зміни рішення бути не можуть. Відсутність процедури досудового урегулювання спору між сторонами не позбавляє позивача права звернення до суду за захистом порушених прав та майнових інтересів. Відсутність на момент подачі позову підписаного обома сторонами акту звірки розрахунків за спірними договорами не є підставою для відмови у позові, оскільки такий акт не є єдиним належним та допустимим доказом, який може засвідчувати виконання сторонами своїх обовязків за договором. Факти транспортировки газу підтверджуються актами прийому-передачі природного газу, що відповідає умовам договору, факти своєчасної оплати отриманого газу повинні підтверджуватися банківськими документами. Але акт звірки розрахунків з відповідними підписами був наданий до апеляційного суду самим відповідачем, та був оцінений апеляційним господарським судом як визнання суми основного боргу у період до винесення господарським судом рішення по справі. Що стосується розірвання спірних договорів з ініціативи позивача, то такі обставини відбулися лише 23.07.2015р. (додаткові угоди до спірних договорів про їх розірвання додані до апеляційної скарги), а спірним періодом для виконання грошових зобовязань відповідача є період з лютого по травень 2015р. Розірвання договорів не звільняє сторін від виконання своїх обовязків за минулий період, коли договори діяли. Також, судова колегія зауважує, що ані розірвання договорів, ані інші труднощі, повязані з несвоєчасним отриманням бюджетного фінансування відповідачем, не можуть вважатися обставинами непереборної сили, які звільняють відповідача від виконання грошових зобовязань за договором із позивачем. Підстави припинення господарського зобовязання визначаються законом або договором. Наявність таких підстав відповідач не довів належним чином, тому апеляційний господарський суд не приймає до уваги аргументи апелянта.

На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга залишається без задоволення, рішення господарського суду підлягає зміні в частині вимог про стягнення основного боргу.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 101 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. у справі № 916/3899/15 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 освіти Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (67500, Одеська область, смт. Комінтернівське, пр-т 40-річча Визволення, 2, код ЄДРПОУ 35348209) на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) пеню у розмірі 78274,91грн., 3% річних у розмірі 3941,82грн., інфляційні нарахування у розмірі 14174,80грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 5271,18грн.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 255020,70грн. у звязку з відсутністю предмету спору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

ОСОБА_4