Ухвала суду № 55247469, 20.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2016 рокусправа № 808/5555/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Національної комісії що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі №808/5555/15 за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» до Національної комісії, що здійснює регулювання в сфері ринку фінансових послуг про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

25 серпня 2015 року товариство з додатковою відповідальністю «СК «Кредо» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1632 від 09.07.2015 року про застосування заходу впливу до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач не зобов'язаний був сплачувати суми ремонту транспортного засобі по страховому випадку з урахуванням сум ПДВ на рахунок фізичної особи - підприємця, яка виконувала ремонтні роботи, оскільки у відповідності до Закону, в разі придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно - матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника ПДВ, то розрахунок сум виплати здійснюється без врахування сум ПДВ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1632 від 09.07.2015 р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки оплата за проведений ремонт транспортного засобу по страховому випадку було здійснено страховою компанією на рахунок особи, що здійснювала ремонт, а не на рахунок постраждалої особи, то підстави для відрахування з розрахунку страхової суми сум ПДВ - відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.12.2014 року за участю транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ «СК Кредо» згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1069847, сталася дорожня пригода, що має ознаки страхового випадку, в результаті якої пошкоджено транспортний засіб Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

04.12.2014 року потерпілою особою ОСОБА_1 подано до ТДВ «СК Кредо» заяву про страхове відшкодування, до якої були додані всі документи, передбачені статтею 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що необхідні для прийняття страховиком вмотивованого рішення.

04.02.2014 року ТДВ «СК «Кредо» було відмовлено у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1, про що було складено страховий акт №ОСГПО-133.

28.05.2015 року страховиком визнано випадок страховим, про що складено страховий акт №ОСГПО-615, відповідно до якого затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 13642.08 грн.

Розмір страхового відшкодування був визначений на підставі звіту від 12.01.2015 року №16715 про проведення незалежної оцінки вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу, складеного ФОП «ОСОБА_2.». Вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з урахуванням ПДВ складає 16370.5 грн., без врахуванням ПДВ 13 642.08 грн., ПДВ відповідно складає 2 728.42 грн.

Позивачем було сплачено страхове відшкодування на рахунок СТО ФОП «ОСОБА_3.», вказаний постраждалою особою, у розмірі 13642.08 грн., про що свідчить платіжне доручення від 29.05.2015 №1891, а також сплачено пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 1928.58 грн., про що свідчить платіжне доручення від 29.05.2015 року №1902.

Національною комісією на підставі звернення ОСОБА_1, було проведено перевірку дотримання ТДВ «СК Кредо» вимог законодавства в сфері надання фінансових послуг, за наслідками якої складено акт про правопорушення, вчинені ТДВ «СК Кредо» на ринку фінансових послуг №403/13-15/13/6 від 18.05.2015 р.

09 липня 2015 року розглянувши справу про порушення законів та інших нормативно правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг провадження та прийнято розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги від 09.07.2015 року №1632

За наслідками перевірки та розгляду питання про порушення ТДВ «СК Кредо» перевіряючі дійшли висновку, що позивачем не в повному обсязі було виплачено страховуе відшкодування на відновлюваний ремонт транспортного засобу, а саме, виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 13 642.08 грн. без врахування сум ПДВ на рахунок особи, що здійснювала відновлювальний ремонт ТЗ, що на думку відповідача є порушенням приписів п. 35.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Правомірність та обґрунтованість розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1632 від 09.07.2015 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є платником ПДВ, в силу Закону, тому у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно - матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюються у неплатника ПДВ, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування здійснюється без врахування сум ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтею 29 Закону № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Порядок подачі потерпілою особою заяви про страхове відшкодування, прийняття страховиком рішення про здійснення вплати страхового відшкодування та його виплати регулюються статтями 35 і 36 Закону № 1961-IV.

Зокрема, відповідно до абзаців першого та другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як вже зазначалось, потерпіла звернулась із завою до ТДВ «СК Кредо» про здійснення страхового відшкодування за відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньої пригоди наземного транспортного засобу Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, та просила перерахувати суми страхового відшкодування на рахунок ФОП «ОСОБА_3», який буде здійснювати відновлювальний ремонт.

Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 13642.08 грн. з вирахуванням сум ПДВ , у розмірі 2 728.42 грн. на рахунок ФОП «ОСОБА_4.», як особи, що здійснювала відновлювальний ремонт наземного транспортного засобу.

Абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до пункту 36.4 цієї ж статті, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Водночас, підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Операції з надання послуг зі страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з постачання товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Натомість, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість.

Як вбачається з реєстру платників податку на додану вартість, який розміщений на офіційному порталі Державної фіскальної служи України, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4), не зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 23-24, 81), вказане свідчить на користь відсутності підстав для сплати на його користь сум ПДВ за придбані послуги з відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок страхового випадку транспортного засобу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у відносинах, щодо справляння податку на додану вартість, підлягає застосуванню саме податкове законодавство, воно має вищу юридичну силу щодо регулювання обов'язку сплати податку на додану вартість на користь третіх осіб ніж приписи ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі», відтак доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині зменшення сум страхового відшкодування на суму ПДВ, із посиланням суто на приписи закону, що регулює відносини з надання послуг страхування, суд вважають безпідставними.

Також, суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими доводи відповідача з приводу порушень позивачем вимог Закону з огляду лише на сплату ним на користь ФОП «ОСОБА_3.» суми 2 728.42 грн., оскільки фактична сплата сум ПДВ, не спростовує висновків суду щодо правомірності дій страховика при визначені сум страхового відшкодування по страховому випадку та не може свідчити про те, що розпорядження відповідає вимогам Закону.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі №808/5555/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна