Постанова № 55247286, 20.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа№ 910/24887/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

за участі представників:

від позивача: Рижий А.А. - представник

від відповідача: Шелестова Н.Г. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року у справі № 910/24887/15 (Суддя: Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕКОЛАН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН»

про стягнення 235 299,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року у справі № 910/24887/15 позовні вимоги ТОВ «ШЕКОЛАН» задоволено частково.

Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕКОЛАН» 220 000,00 грн. основного боргу, 1 190,96 грн. пені, 170,14 грн. 3 % річних.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року у справі № 910/24887/15 в частині стягнення з відповідача 1 190, 96 коп. пені та витрат по сплаті судового збору в сумі 3 470, 42 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, в якому зменшити розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 595, 48 грн. пені та судового збору відповідно до прийнятого рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.12.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 розгляд справи відкладено на 20.01.2016.

Представники сторін у судове засідання 20.01.2016 з'явились та надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

06.08.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕКОЛАН» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» (покупець) було укладено Договір № 114/ж купівлі-продажу (надалі - Договір), предметом якого є продаж пшениці 2, 3 класу, жита прод. відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити зерно пшениці 2, 3 класу, жита прод. - надалі товар.

Пунктом 1.4. Договору передбачено кількість товару - жито прод. 1 000,00 т. Остаточною для визначення кількості зерна, що підлягає оплаті за даним Договором, являється вага на елеваторах покупця. Місцем виконання Договору є елеватори ТОВ «Столичний млин».

Відповідно до п. 1.5. Договору орієнтовна вартість всієї партії зерна: 3 000 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 500 000, 00 грн.

Положеннями п. 1.6. Договору сторони погодили, що остаточна ціна, кількість та терміни поставки на кожну партію товару визначатимуться додатковою угодою сторін, яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.4. Договору передбачено термін, порядок та форма розрахунків: протягом 5 банківських днів по факту поставки зерна на ТОВ «Столичний млин». У разі досягнення згоди сторін, можлива попередня оплата за умови виставлення продавцем рахунку та надання податкової накладної.

Додатковою угодою № 1 до Договору «Протокол погодження цін», сторони встановили наступні ціни на зерно, що поставлятиметься, а саме: жито прод. - 2 500, 00 грн., ПДВ 20% - 500, 00 грн., загальна ціна з ПДВ - 3 000, 00 грн. Вказана ціна визначена на умовах поставки - СРТ елеватор Покупця (м. Київ, вул. Межигірська, 83), і поширюється на наступну кількість зерна, що поставлятиметься: Жито прод. 120, 00+\- 10% т.

Термін дії даної Додаткової угоди встановлюється з 06.08.2015 р. і діє по 23.08.2015 р. (п. 3 Додаткової угоди).

Пунктом 4 Додаткової угоди сторони визначили строки оплати - на протязі 20 банківських днів з моменту поставки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 1 до нього позивач передав відповідачу жито у кількості 128,38 т на суму 385 140, 00 грн. на підставі видаткової накладної № 417 від 07.08.2015 р., яка підписана представниками сторін без зауважень і заперечень та скріплена печатками обох підприємств.

Проте, відповідач всупереч умов Договору отриманий товар оплатив лише частково в сумі 155 140, 00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 230 000, 00 грн.

Під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено основний борг в сумі 10 000, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4837 від 08.10.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Нормами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, пунктом 4 Додаткової угоди № 1 до Договору сторони визначили строк оплати - на протязі 20 банківських днів з моменту поставки, тобто у строк до 07.09.2015 р. включно.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Після порушення провадження у справі відповідачем було частково сплачено основний борг в сумі 10 000, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 4837 від 08.10.2015 р.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідачем частково було сплачено основний борг в сумі 10 000, 00 грн., суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність підстав для припинення провадження в цій частині, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

У свою чергу, оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив позивачеві вартість отриманого товару, відповідний борг, який існував на момент прийняття рішення судом першої інстанції в розмірі 220 000, 00 грн., правомірно стягнуто судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 4 940, 27 грн. пені та 359, 18 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У відповідності до п. 5.3. Договору у випадку порушення умов, вказаних в п. 3.4. покупець сплачує продавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний банківський день прострочення від вартості неоплаченої партії зерна, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

В силу приписів п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши викладений позивачем у позовній заяві розрахунок пені в сумі 4 940, 27 грн. за період з 28.08.2015 р. по 16.09.2015 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розрахунок позивача є арифметично неправильним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору через неправильне визначення позивачем дня порушення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки строк оплати за умовами п. 4 Додаткової угоди № 1 до Договору виникає через 20 банківських, а не календарних днів з моменту поставки, та розміру облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня (у період з 28.08.2015 р. по 24.09.2015 р. включно розмір облікової ставки НБУ складав 27%).

Також, під час розрахунку пені позивачем не було враховано умови п. 5.3. Договору стосовно того, що пеня нараховується за кожний банківський, а не календарний день прострочення від вартості неоплаченої партії зерна.

Згідно з розрахунком суду, розмір пені у період з 08.09.2015 р. по 16.09.2015 р. складає 1 190, 96 грн. (230 000, 00 грн. х 7 банківських днів х 27% / 365).

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 359, 18 грн. за період з 28.08.2015 р. по 16.09.2015 р., суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства через невірне визначення позивачем дня порушення відповідачем грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, розмір 3% річних у період з 08.09.2015 р. по 16.09.2015 р. складає 170, 14 грн. (230 000, 00 грн. х 9 днів х 3% / 365 днів).

Колегія суддів, не приймає доводи апелянта, що розмір штрафних санкцій є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, оскільки зазначене твердження відповідачем не обґрунтовано, а крім того, суд першої інстанції правомірно поклав судові витрати на відповідача, враховуючи, що спір виник в результаті його неправомірної поведінки.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ МЛИН» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року по справі № 910/24887/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/24887/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова