Рішення № 55246556, 22.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2016 р. Справа № 911/5388/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОАЛЬЯНС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про стягнення 395 385,94 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. від 08.01.2016);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОАЛЬЯНС» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі відповідач) про стягнення 395 385,94 грн заборгованості, з яких: 393 865 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 440 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, товар, 1 423,82 грн пені та 97,12 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2015 порушено провадження у справі № 911/5388/15, розгляд справи призначено на 22.01.2016.

У судовому засіданні 22.01.2016 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання 22.01.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОАЛЬЯНС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі філії «Бориспільський комбікормовий завод» (Покупець) укладено договір поставки № 711/2014/КАМ/0, згідно якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п. 1.2. договору предметом даного договору є соєва макуха, що надалі іменується - товар і зазначається у рахунках-фактурах на кожну окрему партію.

Вартість одиниці і загальна кількість товару визначається рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару. Ціни на товар, що поставляється постачальником за договором, зафіксовані в національній валюті України гривні. Оплата товарів покупцем проводиться в порядку 100 % після оплати за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних (п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору)

Відповідно до п. 9.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на суму 393 865 грн, що підтверджується видатковою накладною № 440 від 23.11.2015 на суму 393 865 грн (а.с. 20), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору, а також довіреністю № 1137 від 15.07.2015 (а.с. 13).

Крім того, позивачем для оплати відповідачу виставлено рахунок на оплату № 440 від 23.11.2015 на суму 393 865 грн (а.с. 21), який залишився неоплаченим останнім.

Відповідач, в порушення п. 4.3. договору за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 440 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, товар склав 393 865 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 41-42).

Предметом позову є вимоги про стягнення 393 865 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 440 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, товар, 1 423,82 грн пені та 97,12 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на суму 393 865 грн, що підтверджується видатковою накладною № 440 від 23.11.2015 на суму 393 865 грн (а.с. 20), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору, а також довіреністю № 1137 від 15.07.2015 (а.с. 13);відповідач, в порушення п. 4.3. договору за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 440 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, товар склав 393 865 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 41-42).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 393 865 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 393 865 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 440 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, позивачем за період з 15.12.2015 по 17.12.2015 нараховано 1 423,82 грн пені на суму боргу 393 865 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення строків оплати товару, визначених в п. 4.3. договору, покупець сплачує на вимогу постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару (п. 6.3.1. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 10), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 15.12.2015 по 17.12.2015 на суму боргу 393 865 грн складає 1 424,39 грн. Відтак, вимога про стягнення 1 423,82 грн пені підлягає задоволенню судом повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, позивачем за період з 15.12.2015 по 17.12.2015 нараховано 97,12 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 10), арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 15.12.2015 по 17.12.2015 становить 97,12 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 97,12 грн 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 393 865 грн боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 440 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, товар, 1 423,82 грн пені та 97,12 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський район, село Гаврилівка; ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОАЛЬЯНС» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Чичеріна, буд. 21, офіс 603; ідентифікаційний код 39275124) 393 865 (триста девяносто три тисячі вісімсот шістдесят пять гривень) 00 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 440 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, товар, 1 423 (одну тисячу чотириста двадцять три гривні) 82 коп. пені, 97 (девяносто сім гривень) 12 коп. 3 % річних та 5 930 (пять тисяч девятсот тридцять гривень) 79 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 26.01.2016

Суддя П.В.Горбасенко