Рішення № 55246438, 22.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2016Справа №910/31261/15

За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту КиєвудоМіжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою»простягнення 3271 грн. 34 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Гармашов Б.С. - представник за довіреністю № 08 від 10.02.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.12.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з вимогами до Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» про стягнення 3271 грн. 34 коп., з яких 2846 грн. 55 коп. основного боргу, 292 грн. 85 коп. пені, 85 грн. 40 коп. штрафу та 46 грн. 54 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 не здійснив оплату 70% вартості орендних платежів за користування об'єктом оренди з квітня 2015 року по жовтень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2846 грн. 55 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 292 грн. 85 коп. за загальний період нарахування з 16.05.2015 по 10.11.2015 та штраф у розмірі 85 грн. 40 коп. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 46 грн. 54 коп. інфляційних втрат за загальний період нарахування з квітня 2015 року по вересень 2015 року.

14.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; відстрочено позивачу сплату судового збору до 22.01.2016; порушено провадження у справі № 910/31261/15 та розгляд справи призначено на 22.01.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.12.2015).

У судовому засіданні 22.01.2016 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю уточнення позовних вимог, у зв'язку із наявністю заборгованості у відповідача за інший період, який не входить до позовних вимог.

Розглянувши вказане клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за період, вказаний у позові, а підставою позову є наявність заборгованості за вказаний період, у зв'язку із чим позивач не має право та одночасно зміну предмету і підстав позовних вимог, та стягнення заборгованості в межах даного позову за період, який не увійшов до позовних вимог.

Інших підстав для відкладення розгляду справи позивачем суду не зазначено.

При цьому, суд зазначає, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.01.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000466732 від 08.12.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку із вибуттям адресата.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 22.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Міжнародною громадською організацією «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» (орендар) укладено Договір оренди № 7117 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 17,20 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44, що перебуває на балансі Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2014 і становить 182677 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2015 року - 576 грн. 58 коп. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2015 року.

Згідно з Розрахунком плати за базовий місяць оренди за користуванням об'єктом оренди за березень 2015 року підлягає сплаті орендна плата у розмірі 576 грн. 58 коп. (без ПДВ).

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.4 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 у разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 його укладено строком на 2 роки 11 місяців, та діє з 29.04.2015 до 29.03.2018 року включно.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що за актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44 від 29.04.2015 позивач передав відповідачу у строкове платне користування, загальною площею 17,2 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44 (копія акту долучена позивачем до позовної заяви).

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2015 року - 576 грн. 58 коп. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2015 року.

Згідно з Розрахунком плати за базовий місяць оренди за користуванням об'єктом оренди за березень 2015 року підлягає сплаті орендна плата у розмірі 576 грн. 58 коп. (без ПДВ).

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Судом встановлено, що за період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року відповідач зобов'язаний був сплатити до державного бюджету України 70% нарахованої орендної плати (відповідно до п. 3.6 договору) у загальному розмірі 2846 грн. 55 коп., що відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви, а саме: 30 грн. 67 коп. - 70% орендної плати за квітень 2015 року; 470 грн. 23 коп. - 70% орендної плати за травень 2015 року; 472 грн. 12 коп. - 70% орендної плати за червень 2015 року; 467 грн. 40 коп. - 70% орендної плати за липень 2015 року; 463 грн. 66 коп. - 70% орендної плати за серпень 2015 року; 474 грн. 32 коп. - 70% орендної плати за вересень 2015 року та 468 грн. 15 коп. - 70% орендної плати за жовтень 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховую встановлений у п. 3.6 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 строк виконання відповідачем (орендарем) свого обов'язку зі сплати орендних платежів - не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, суд дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 30 грн. 67 коп. (70% орендної плати за квітень 2015 року) відповідач повинен був сплатити у строк до 15.05.2015 (включно); грошові кошти у розмірі 470 грн. 23 коп. (70% орендної плати за травень 2015 року) - в строк до 15.06.2015 (включно); грошової кошти у розмірі 472 грн. 12 коп. (70% орендної плати за червень 2015 року) - в строк до 15.07.2015 (включно); грошові кошти у розмірі 467 грн. 40 коп. (70% орендної плати за липень 2015 року) - в строк до 15.08.2015 (включно); грошові кошти у розмірі 463 грн. 66 коп. (70% орендної плати за серпень 2015 року) - в строк до 15.09.2015 (включно); грошові кошти у розмірі 474 грн. 32 коп. (70% орендної плати за вересень 2015 року) - в строк до 15.10.2015 (включно) та грошові кошти у розмірі 468 грн. 15 коп. (70% орендної плати за жовтень 2015 року) - в строк до 15.11.2015 (включно).

Однак, відповідач не виконав свій обов'язок та не сплатив до державного бюджету грошові кошти у загальному розмірі 2846 грн. 55 коп. (70% орендної плати за період з квітня по жовтень 2015 року), що не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду належних доказів оплати (банківських виписок, платіжних доручень, тощо), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2846 грн. 55 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» у розмірі 2846 грн. 55 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 2846 грн. 55 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» основного боргу у розмірі 2846 грн. 55 коп. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 292 грн. 85 коп. за загальний період нарахування з 16.05.2015 по 10.11.2015.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» пені у розмірі 292 грн. 85 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 85 грн. 40 коп.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 3.8 Договору оренди № 7117 від 29.04.2015 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» штрафу у розмірі 85 грн. 40 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 46 грн. 54 коп. інфляційних втрат за загальний період нарахування з квітня 2015 року по вересень 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення з Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» інфляційних втрат у розмірі 46 грн. 54 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Згідно з п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору при прийнятті судового рішення.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Враховуючи, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задоволено у повному обсязі, та беручи до уваги, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору за подачу позовної заяви до 22.01.2016, судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, офіс 314; ідентифікаційний код: 36845351) на користь Державного бюджету України (одержувач: ДКСУ у Шевченківському районі м. Києва; код одержувача: 37995466; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; МФО: 820019; рахунок: № 31111094700011; КЕКД: 22080300; назва: плата за оренду іншого державного майна) суму основного боргу у розмірі 2846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. 55 коп., пеню у розмірі 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 85 коп., штраф у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 40 коп. та інфляційні втрати у розмірі 46 (сорок шість) грн. 54 коп.

3. Стягнути з Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, офіс 314; ідентифікаційний код: 36845351) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.01.2016

Суддя І.М. Отрош