Рішення № 55240906, 26.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3373/15-ц 26.01.2016 26.01.2016 26.01.2016

Справа № 490/3373/15-ц

Провадження №22ц/784/246/16 Головуюча в першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Шолох З.Л., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2015 року по справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі ПАТ «КБ «Надра»)

до

ОСОБА_6,

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (далі ТОВ «Техноторг-Дон»)

про стягнення заборгованості за кредитним договором

та зустрічним позовом

ОСОБА_6

до

Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»)

про визнання поруки припиненою,

ВСТАНОВИЛА :

17 квітня 2015 року ПАТ «КБ «Надра» (уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАИ «КБ»Надра» ОСОБА_5О.) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у розмірі 42 436 917 грн. 03 коп.

Позивач зазначав, що 29 травня 2013 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Техноторг - Дон» було укладено кредитний договір № 1094140/КБ, відповідно до умов якого банк надав останньому грошові кошти двома траншами на загальну суму 40 000 000 грн. З відсотковою ставкою за користування кредитними коштами, що становить 20% річних по строковій заборгованості та 23% річних по простроченій заборгованості. Того ж числа, в забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між Банком та відповідачем було укладено договір поруки. Проте, ТОВ «Техноторг - Дон» взяті на себе зобов'язання не виконав, у звязку з чим станом на 23 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 42 436917 грн. 03 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 40 000 000 грн., заборгованості по сплаті процентів - 2 317777 грн. 77 коп., заборгованість по пені та прострочених зобов'язань за процентами - 72 7302 грн. 37 коп., 3 % річних від прострочених зобов'язань - 3066 грн. 67 коп., сума прострочених зобов'язань за процентами з урахуванням індексу інфляції - 43342 грн. 22 коп.

Посилаючись на вказане, позивач просив позов задовольнити.

27 жовтня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання договору поруки припиненим. Посилаючись на те, що 01 червня 2014 року та 14 січня 2015 року між банком та ТОВ «Техноторг - Дон» були укладені додаткові угоди № 5 та № 7 до кредитного договору, згідно яких сторони змінили розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а тому, збільшився обсяг відповідальності поручителя, без одержання на це згоди поручителя, просив на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, визнати поруку припиненою.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2015 в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано припиненою поруку за договором поруки, укладеним 29 травня 2013 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 Також вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2013 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Техноторг - Дон» було укладено кредитний договір № 1094140/КБ, відповідно до умов якого банк надав останньому грошові кошти двома траншами на загальну суму 40 000 000 грн. (а.с. 7-13).

Того ж числа між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов'язався виконати зобов'язання в тому ж порядку та розмірі, який встановлено для позичальника з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, в тому числі й у разі збільшення розміру зобов'язань позичальника. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання повністю чи в будь-якій його частині як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо (а.с. 31-33).

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти на суму 40000 000 грн. (а.с. 29, 30).

01 червня 2014 року та 14 січня 2015року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Техноторг - Дон» було укладено додаткову угоду № 5 та додаткову угоду № 7, відповідно. Згідно умов вказаних додаткових угод до вищезазначеного кредитного договору були внесені зміни щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами (а.с. 21-22, 25).

20 лютого 2015 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до ОСОБА_6 та ТОВ «Техноторг - Дон» із вимогою про повне виконання зобов'язань за кредитним договором та сплату суми заборгованості (а.с. 34, 38).

У звязку з неналежним виконанням зобовязань за кредитним договором, станом на 23 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 42 436917 грн. 03 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 40 000 000 грн., заборгованості по сплаті процентів - 2 317777 грн. 77 коп., заборгованість по пені та прострочених зобов'язань за процентами - 72 7302 грн. 37 коп., 3 % річних від прострочених зобов'язань - 3066 грн. 67 коп., сума прострочених зобов'язань за процентами з урахуванням індексу інфляції - 43342 грн. 22 коп. (а.с. 5-6).

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1161 цс 15.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», обсяг зобовязання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобовязанням і строку їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладання окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобовязання.

Як вбачається зі змісту п. 1.7 договору поруки, сторони домовились, що поручитель відповідає за цим договором і у разі збільшення розміру зобовязань позичальника за кредитним договором, виконання яких забезпечено цим договором поруки. Зміна обсягу, порядку, строку та розміру зобовязань позичальника за кредитним договором автоматично змінює обсяг, порядок, строк та розмір зобовязань поручителя за цим договором та не потребує внесення змін та доповнень до цього договору. Поручитель засвідчує, що він ознайомлений з умовами кредитного договору та погоджується забезпечувати виконання позичальником зобовязань у разі зміни порядку, розміру, строку та обсягу відповідальності позичальника.

Тобто, вказаним договором поруки узгоджені умови збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання, до якого входить і підвищення розміру процентів, та є результатом домовленості сторін цього договору, а тому згода поручителя у випадку зміни основного зобов'язання не потрібна.

Крім того, згідно п. 1.2. договору поруки, поручитель зобовязався виконати зобовязання в тому ж порядку та розмірі, які встановлено для позичальника з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, в тому числі у разі збільшення розміру зобовязань позичальника. Також, ОСОБА_6 погодився з усіма подальшими змінами кредитного договору, у тому числі всіма можливими в майбутньому змінами, що впливають на обсяг його відповідальності, зокрема, збільшують зобовязання (абзац 3 розділу «Визначення термінів» договору поруки).

За змістом пункту 2.5 кредитного договору сторони погодили, що банк має право ініціювати зміну розміру відсоткових ставок, встановлених цим договором. Тобто, кредитним договором, з умовами якого погодився поручитель, були передбачені порядок та підстави збільшення процентної ставки за користування кредитом, а аналіз та оцінка змісту кредитного договору з внесеними до нього змінами, а також змісту договору поруки, який укладений відповідачем на його забезпечення, не дають підстав для висновку про збільшення обсягу відповідальності поручителя. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_6 про визнання договору поруки припиненим є безпідставним та задоволенню не підлягає.

В звязку з неналежним виконанням позичальником кредитного зобовязання, 20 лютого 2015 року ОСОБА_6 направлена банком вимога про виконання зобовязання, яка залишена ним без задоволення (а.с. 32).

Згідно із розрахунком Банку (а.с. 5-6), станом на 23 березня 2015 року утворилася заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 42436917 грн. 03 коп., із яких: 40000000 грн. - заборгованість по кредиту; 2317777 грн. 77 коп. - заборгованість по процентам, 72730 грн. 37 коп. заборгованість по пені від прострочених зобовязань за процентами; 3066 грн. 67 коп. 3% річних від простроченого зобовязання та 43342 грн. 22 коп. сума прострочених зобовязань за процентами з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054, ст. 629 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення поруки відповідача та безпідставно відмовив у задоволенні позову Банку про стягнення заборгованості з поручителя на виконання солідарного обовязку з позичальником ТОВ «Техноторг - Дон».

З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову Банку та відмову у задоволенні зустрічного позову відповідача.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати, а саме: 3654 грн. судового збору з ОСОБА_6 на користь держави (підлягав сплаті позивачем за подачу позову до суду, але останній був звільнений від його сплати) та 4555 грн. судового збору на користь позивача, які сплачені ним при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» 42436917 грн. 03 коп. (сорок два мільйона чотириста тридцять шість тисяч девятсот сімнадцять грн. 03 коп.) заборгованості, яка утворилася станом на 23 березня 2015 року, на виконання солідарного зобовязання з товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Дон», що виникло за кредитним договором № 1094140/КБ від 29 травня 2013 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» та товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Дон», з яких:

- 40000000 грн. - заборгованість по кредиту;

- 2317777 грн. 77 коп. - заборгованість по процентам;

- 72730 грн. 37 коп. заборгованість по пені від прострочених зобовязань за процентами;

- 3066 грн. 67 коп. 3% річних від простроченого зобовязання;

- 43342 грн. 22 коп. сума прострочених зобовязань за процентами з урахуванням індексу інфляції.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» 4555 грн. судового збору та 3 654 грн. судового збору на користь держави.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про припинення поруки відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді З.Л. Шолох

ОСОБА_7