Ухвала суду № 55239898, 21.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/1819/15 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/783/508/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1; Т.І.

Категорія: 50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

при секретарі: Івановій О.О.,

з участю:ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 17 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, з участю третьої особи Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 17 вересня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, з участю третьої особи Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на сина сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з липня 2011 року по травень 2015 року у сумі 5183,43 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 Апелянт важає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. У апеляційній скарзі просить рішення змінити, стягнувши з нього на користь позивача 3000 грн. неустойки. Зазначає, що в період з липня 2011 року по травень 2012 року в добровільному порядку сплатив аліменти в розмірі 3150 грн. Вказує, що утримання дитини здійснювалося за весь період шляхом стягнення аліментів в користь позивача. Стверджує, що є безробітним, має невисокі та нерегулярні доходи, пенсії та інших державних соціальних виплат не отримує. Крім того, в 2015 році погасив існуючу заборгованість по аліментах на загальну суму 7905,54 грн. Також ним додатково сплачуються витрати на відвідування дитиною дитячого садка, він купує продукти харчування, одяг, тощо. Зазначає, що має хронічну хворобу, періодично лікується та не може повноцінно працювати.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2009 року.

В цьому шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2011 року, шлюб між сторонами розірвано. Зобов»язано ОСОБА_3 сплачувати аліменти на утримання сина в сумі 450 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з 18 липня 2011 року до повноліття дитини.

Згідно з проведеним державним виконавцем розрахунком заборгованість відповідача по аліментах за період з 18 липня 2011 року по 1 червня 2015 року, становить 15753,23 грн.

Заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина підтверджується у сукупності помісячним розрахунком суми останньої та тимчасовим обмеженням останнього у праві виїзду за межі України згідно з ухвалою суду від 28 квітня 2015 року.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в абзацах 1, 2 пункту 22 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СУ умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Згідно постанови Верховного Суду України, від 1 липня 2015 р. N 6-94цс15, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Позивач подала розрахунок заборгованості, згідно з яким неустойка (пеня) від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення становить 5 209,93 грн., такий розрахунок є вірним і суд першої інстанції правильно взяв його до уваги.

Встановлено, що відповідачем у серпні 2012 року сплачено 100 грн. аліментів, що підтверджується копією квитанції, наявною в матеріалах справи від 9 серпня 2012 року, тому в серпні 2012 року пеню потрібно нараховувати на 350 грн. несплаченої суми аліментів.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд прийшов до вірного висновку, що загальна сума неустойки (пені) по несплаті відповідачем аліментів становить 5183,43 грн.

Посилання позивача на його неплатоспроможність у зв»язку із безробіттям та наявністю хвороби не підтверджені належними та допустимими доказами. З поданої копії трудової книжки вбачається, що він звільнений з роботи за власним бажанням; надана копія медичної картки свідчить про одне звернення до лікаря у 2002 році (а.с.60-62).

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає встановленим судом обставинам.

Судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: