Рішення № 55238644, 21.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 335/7986/15ц Головуючий у 1 інстанції: Апаллонова Ю.В.

№ провадження 22-ц778/123/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Гончар М. С.,

суддів Стрелець Л.Г.,

ОСОБА_2

при секретарі: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»» в особі представника ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначало, що 13.02.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем був укладений договір кредиту № 019М/07 на суму 25417,00 доларів США, зі сплатою 13% річних, з порядком погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів в термін згідно графіку погашення, який містить у додатку 1 до кредитного договору і є його невідємною складовою частиною, та з кінцевим терміном повернення до 10.02.2017 року.

Кредит було надано на купівлю обєкту нерухомості.

21.10.2008 року між ними було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 019М/07 від 13.02.2007 року, в якій була збільшена сплато процентів до 14,5% річних.

10.02.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору кредиту № 019М/07 від 13.02.2007 року, згідно якої додаток 1 до кредитного договору викладено в новій редакції та доповнено статтею 3 кредитного договору п. 3.3.17 у наступній редакції: «№ п.3.3.17. У випадках невиконання зобовязань за договором кредиту № 021М/07 від 13.02.2007 року забезпеченням за яким виступає нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мала, буд. 3 прим. 469, загальною площею 140,8 кв.м., достроково погасити заборгованість за цим договором включаючи проценти, комісії тощо.»

Зазначає, що умови щодо сплати кредитку та відсотків в строк передбачений договором кредиту відповідачем не виконуються, в результаті чого станом на 31.03.205 року утворилась заборгованість в сумі 32716,63 доларів США, що еквівалентно 766963 грн. 67 коп.. яка складається з: сума заборгованості за кредитом 20016,41 доларів США, що еквівалентно 469237 грн. 19 коп.; сума заборгованості за відсотками 7236,41 доларів США, що еквівалентно 169 640 грн. 50 коп.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 3367,82 доларів США, що еквівалентно 78950 грн. 46 коп., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 2095,99 доларів США, що еквівалентно 49135 грн. 51 коп.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача борг за договором кредиту № 019М/07 від 13.02.2007 року у розмірі 32716,63 доларів США, та суму судового збору у розмірі 3654 грн. 00 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» в особі представника ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. ст.213,314 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Встановлено, що 13.02.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту № 019М/07.

Відповідно до умов договору, позивач надав відповідачу кредит у сумі 25417 доларів США, зі сплатою 13 процентів річних, з порядком погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів в терміни згідно графіку погашення, який міститься у Додатку 1 до Кредитного договору і є його невід»ємною складовою частиною, та з кінцевим терміном повернення кредиту в строк до 10.02.2017 року.

21.10.2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду №1 до договору кредиту № 019М/07 від 13.02.2007 року, згідно із якою сторони домовились, викласти п.1.1 Кредитного договору у наступній редакції: кредитор зобовязується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 25417 ( двадцять п»ять тисяч чотириста сімнадцять) доларів США , зі сплатою 14,5 процентів річних, з порядком погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів в терміни згідно графіку погашення, який міститься у Додатку 1 до Кредитного договору і є його невід»ємною складовою частиною, та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 10.02.2017 року.

10.02.2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду №2 до договору кредиту № 019Ь/07 від 13.02.2007 року, згідно якої Додаток 1 до Кредитного договору викладено в новій редакції та доповнено статтю 3 Кредитного договору п.3.3.17 у наступній редакції: У випадках невиконання зобовязань за договором кредиту № 021М/07 від 13.02.2007 року забезпеченням за яким виступає нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мала, буд.3, прим.469, загальною площею 140,8 кв.м., достроково погасити заборгованість за цим договором включаючи проценти, комісії тощо».

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти ( щомісячні платежі) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України ).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права при застосуванні ст.256 ЦК України.

Умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості і строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України ).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України ).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення заборгованості за кредитом повинно здійснюватися позичальником частинами, а саме: кожного 10 числа місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України, зокрема у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, яка у силу вимог ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, за договором про надання банківських послуг, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України ) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України ).

Слід також зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові у справі від 19 листопада 2014 року у справі № 6-160цс14, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення; позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу; у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті; несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів; відповідно до вимог ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд першої інстанції про застосування строку позовної давності (а.с.52).

Із наданих Банком розрахунків заборгованості вбачається, що вимоги про стягнення простроченої заборгованості і дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором заявлені Банком з порушенням строків позовної давності.

Позичальник почав порушувати графік погашення кредиту з 02 лютого 2009 року, а процентів 28.05.2010 року.

Позичальник жодної дії, яка б свідчила про визнання боргу, не вчиняв, кредит протягом 2009-2015 років не погашав.

У звязку із порушенням позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, а саме припинення передбачених кредитним договором виплат чергового платежу за кредитом 02 лютого 2009 року, а процентів за користування кредитом 28.05.2010 року, банк 18.03.2015 року надіслав на адресу ОСОБА_4 вимогу про усунення порушення зобовязання та у звязку із відсутністю будь-яких дій щодо погашення заборгованості за кредитним договором, 12.08.2015 року банк звернувся до суду із позовною заявою про стягнення боргу за кредитним договором.

Аналіз фактичних обставин свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення простроченої заборгованості, яка існувала станом на 02.02.2012 року.

За таких обставин рішення суду на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість, яка виникла після 02.02.2012 року, розмір якої станом на 31.03.2015 року становить: за тілом кредиту 20016,41 доларів США, а також з пені за несвоєчасне повернення кредиту 78950,46 гривень

У стягненні простроченої заборгованості, яка існувала станом на 02.02.2012 року, вимоги Банку підлягають залишенню без задоволення у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягає стягненню судовий збір сплачений банком при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції у загальній сумі 7673 грн.,40 коп.( 3654 грн.+4019,40 грн.)

Керуючись ст. ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»» в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року в цій справі скасувати, ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ЄДРПОУ: 00039019, рах. № 29090130005 відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023 заборгованість за кредитним договором у сумі 20 016,41 долара США., та пеню в сумі 78950 гривень,46 коп.

В решті в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати у вигляді судового збору у сумі 7673 гривен 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: