Ухвала суду № 55238634, 14.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №336/1110/15-ц

Провадження №22ц/778/89/16 Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Гончар М.С.

суддів: Каракуші К.В.

ОСОБА_2

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні майном, припинення реєстрації, виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 Остаточно уточнивши позов зазначала, що набула право власності на 1/2 частину будинку № 320 по вул.. Тимірязєва в м. Запоріжжі на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16.03.2007 року. В цей же день 1/2 частину будинку на підставі згаданого правочину набув і відповідач, який був її цивільним чоловіком. Свою частку в праві спільної власності на нерухомість відповідач продав їй за нотаріально посвідченим договором від 20.05.2010 року. У вказаному договорі відповідач зобов'язався не пізніше 21 травня 2010 року припинити реєстрацію в спірному житлі, звільнити будинок від належних йому речей, передати їй ключі від будинку, між тим до теперішнього часу продовжує проживати в будинку та перебувати на реєстраційному обліку. Реєстрація відповідача в належному їй житлі перешкоджає здійсненню права користування, володіння та розпорядження майном.

Посилаючись на ці обставини, просила про усунення перешкод шляхом виселення відповідача і припинення його реєстрації за адресою м. Запоріжжя вул.. Тимірязєва, 320.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення сторін апеляційного провадження, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб.

Положення наведеної норми ЦК узгоджуються із змістом ст. 156 ЖК України, відповідно до якої члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно із частиною четвертою ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, в силу якої до членів сімї наймача (власника) відносяться подружжя наймача, їх діти, батьки. Членами сімї наймача (власника) можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним та ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сімю створюють особи, що проживають разом, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки, а згідно із ч. 4 ст. 3 СК сімя створюється на підставі шлюбу, кровної спорідненості, всиновлення, а також з інших підстав, не заборонених законом та таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За змістом ч.4 ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів сімї власника права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках, тобто по 1/2 частці кожний, придбали у власність житловий будинок № 320 по вул. Тимірязєва в м. Запоріжжі (а.с.8-10). За договором купівлі-продажу від 20 травня 2010 року ОСОБА_4 продав належну йому 1/2 частину зазначеного житлового будинку ОСОБА_3 (а.с.11-13). У вказаному будинку з березня 2007 року постійно мешкає та зареєстрований відповідач, з яким позивач проживала однією сімєю без укладення шлюбу і за час якого у сторін по справі народилась 15 квітня 2009 року донька ОСОБА_5

У відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У позові ОСОБА_3 зазначала про те, що вказаний будинок був придбаний нею разом з відповідачем, як її цивільним чоловіком (а.с.66). Отже, позивач визнавала, що відповідач вселився до вказаного будинку не тільки як співвласник, а і як член сімї.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, вимоги якого ґрунтувались виключно на усуненні порушення права власності шляхом виселення (ст.391 ЦК України), обґрунтовано виходив з того, що відповідач набув право користування (сервітут) вказаним будинком спочатку як член сімї, а згодом і як колишній член сімї власника, тому на нього розповсюджуються гарантії передбачені ст.396 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про незгоду з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач набув право користування вказаним будинком як колишній член сімї не спростовують правильності вирішення справи, оскільки ОСОБА_3 у позові зазначала, отже визнала, що відповідач на час придбання вказаного будинку був її цивільним чоловіком.

Відповідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням громадян чи юридичних осіб, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Твердження апеляційної скарги про те, що відповідач, навіть в силу приписів ст.116 ЖК УРСР мав бути виселений, оскільки постійно порушував звичайний спосіб життя ОСОБА_3, що робило неможливим для позивача проживання з ним в одному будинку, не може бути взято до уваги колегією суддів, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви та уточненого позову (а.с.1-4, 66-67) таких підстав не було заявлено у позові в суді першої інстанції. Проте, позивач не позбавлена права звернутись з відповідною позовною заявою, обравши на свій розсуд інші підстави позову (ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР або ч. 2 ст. 405 ЦК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: