Рішення № 5523484, 23.06.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-1258/06,

№ 2-794/07, № 2-13/08,

№ 2-3/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 червня 2009 року м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарях Анцибор І.Ю.

ОСОБА_1

За участю позивача-відповідача ОСОБА_2

представників позивача-відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4

представників відповідача ОСОБА_5

ОСОБА_6

представників відповідача-позивача ОСОБА_5

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за об’єднаними в одне провадження:

1. позовними вимогами ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” та Закритого акціонерного товариства “Техноцентр”, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Відкрите акціонерне товариство “Луцький автомобільний завод”, про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” здійснити гарантійний ремонт автомобіля, відновити його товарний вигляд, замінити акумулятор на новий, відновити гарантійний строк, стягнення з відповідачів грошового відшкодування моральної шкоди, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” неустойки за затримку здійснення гарантійного ремонту понад установлений строк

2. зустрічними позовними вимогами Закритого акціонерного товариства “Техноцентр” до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача вартості зберігання автомобіля на території позивача та зобов’язання відповідача до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 (далі - Позивач) вперше звернувся до суду з позовом в квітні 2006 року (т. 1 а.с. 2). В подальшому позовні вимоги неодноразово змінювалися, доповнювалися та уточнювалися. Згідно останньої редакції позовних вимог (т. 4 а.с. 150), 16.02.2005 року Позивач придбав у відповідача ТОВ “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” (далі – Відповідач-1) автомобіль ВАЗ 21213, 2005 року випуску з гарантією на 2 роки або на 40000 кілометрів пробігу. 25.11.2005 року при проходженні сервісного технічного обслуговування на підприємстві співвідповідача ЗАТ “Техноцентр” (далі – Відповідач-2) був виявлений сторонній шум в двигуні. При його розбиранні було виявлено “залягання” обох компресійних кілець поршня четвертого циліндру двигуна. Відповідачем-2 був складений акт № 426 від 29.11.2005 року, в якому зазначена ймовірна причина несправності двигуна – порушення температурного режиму ДВЗ внаслідок недотримання умов експлуатації автомобіля, на підставі чого Позивачу у здійсненні гарантійного ремонту відмовлено. Позивач вважає, що залягання кілець сталося внаслідок заводського дефекту. 02.12.2005 року Позивач звернувся зі скаргою до директора Відповідача-2 ОСОБА_8 з проханням відмінити висновок причини “залягання” кілець та “призначити питання гарантійного ремонту”, але позивачеві було відмовлено. Позивач звернувся до заступника директора Відповідача-1 ОСОБА_9 з вимогою провести гарантійний ремонт і там йому також було відмовлено. 07.06.2006 року та 19.07.2006 року Позивач звертався до Відповідача-1 з письмовими заявами щодо вжиття заходів до виконання договору купівлі – продажу, однак прохання повторно були залишені без уваги. Автомобіль Позивача вже більше 5 років без належної консервації перебуває на відкритій стоянці в дворі у Відповідача-2, через що його вартість суттєво зменшилася, чим Позивачу завдана майнова шкода на суму 21244,4 гривень. Позивач вважає, що протиправними діями відповідачів йому завдана й моральна шкоди, грошове відшкодування якої він оцінює в 70000 гривень. Крім того, на думку Позивача, Відповідач-1 має сплатити йому один відсоток від вартості автомобіля за кожен день затримки усунення недоліків. Позивач просить:

• зобов’язати Відповідачів 1 та 2 виконати ремонт його автомобіля по гарантії в повному обсязі, а саме замінити двигун автомобіля на новий та усунути дефект роздаточної коробки (відсутність фіксації важеля включення пониженої швидкості);

• зобов’язати Відповідача-1 відновити гарантійний термін (2 роки та 40000 км пробігу з часу передачі автомобіля після ремонту);

• зобов’язати Відповідачів 1 та 2 поновити товарний вигляд кузова автомобіля, для чого провести належну підготовку та пофарбувати в той же колір;

• зобов’язати відповідачів замінити акумулятор на новий;

• стягнути з Відповідачів 1 та 2 реальну суму матеріальної шкоди від втрати вартості автомобіля за час очікування гарантійного ремонту на відкритій стоянці без спеціальної консервації у розмірі 21244,4 гривень;

• стягнути з Відповідачів 1 та 2 відшкодування моральної шкоди в сумі 70000 гривень;

• стягнути з Відповідача-1 один відсоток вартості автомобіля за кожен день затримки усунення суттєвих недоліків товару понад установлений строк (14 днів) з дня отримання висновку судової експертизи у розмірі 479782,5 гривень;

• стягнути з Відповідача-1 понесені позивачем судові витрати з оплати судових експертиз у розмірі 627,84 гривень та 1173 гривень, з оплати експертизи в лабораторії ХНАДУ у розмірі 666,6 гривень, витрати з оплати послуг адвокатів у розмірі 16000 гривен та витрати на оплату інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 90 гривень

Відповідач-2 пред’явив до Позивача зустрічні позовні вимоги (т. 2 а.с. 129-130). Згідно позову, після виявлення 25.11.2005 року неполадок в роботі двигуна автомобіля Позивача, зазначений автомобіль був залишений Позивачем на території Відповідача-2. Позивач неодноразово був сповіщений про необхідність вивезення автомобіля, але останній умисно ігнорує такі вимоги, хоча був попереджений про те, що Відповідач-2 не надає послуги безкоштовної стоянки автомобілів. Відповідач-2 вважає, що фактично між ним та Позивачем був укладений договір зберігання і за зберігання автомобіля Позивач зобов’язаний сплатити Відповідачеві-2 5370 гривень. Відповідач-2 просить стягнути з Позивача зазначені грошові кошти за зберігання автомобіля та зобов’язати Позивача вивезти автомобіль з території Відповідача-2.

Ухвалою суду від 11.06.2007 року зазначені позовні вимоги об’єднані в одне провадження.

Ухвалою суду від 23.06.2009 року за заявою ОСОБА_2 його позовні вимоги до ЗАТ “Техноцентр” в частині зобов’язання здійснити гарантійний ремонт, поновити товарний вигляд кузова, замінити акумулятор на новий, стягнення матеріальної шкоди від втрати вартості автомобіля залишені без розгляду.

Ухвалою суду від 23.06.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 в порядку ч. 2 ст. 126 ЦПК України роз’єднані, та вимоги про стягнення з ТОВ “ПКЦ “Оптима, ЛТД” “реальної суми матеріальної шкоди від втрати вартості автомобіля за час очікування гарантійного ремонту на відкритій стоянці без спеціальної консервації” виділені у самостійне провадження. Подальше провадження у цивільній справі № 2-3/09 здійснювалося за рештою позовних вимог.

Позивач-відповідач ОСОБА_2, його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та заперечили проти задоволення позовних вимог ЗАТ “Техноцентр”. Наполягають на тому, що оскільки недолік автомобіля виник через заводський брак, то продавець має здійснити гарантійний ремонт автомобіля, сплатити неустойку за прострочення здійснення такого ремонту, відшкодувати завдану позивачеві моральну шкоду. Через нездійснення гарантійного ремонту, автомобіль правомірно знаходиться на території сервісного центру ЗАТ “Техноцентр”. ОСОБА_2 на запитання головуючого відповів, що спочатку він пред’являв позовні вимоги до ЗАТ “Техноцентр”, оскільки в ТОВ “ПКЦ “Оптима, ЛТД” його завірили про існування генерального договору між ними і що саме ЗАТ “Техноцентр” відповідає за гарантійний ремонт, і це ж підприємство було зазначене при продажі йому автомобіля як СТО продавця. Вартість зберігання його автомобіля на території сервісного центру йому ніхто не доводив. Дефект роздаточної коробки дійсно є, але при проходження гарантійного технічного обслуговування він про цей дефект не заявляв. Доказів на підтвердження зазначеного недоліку на цей час не має. Позовні вимоги про поновлення товарного вигляду кузова ґрунтуються на тому, що на сонці колір автомобіля змінився – був “баклажан”, а став “гнилий баклажан”. Підтвердити цю обставину доказами він не може. Позовні вимоги про заміну акумулятору на новий ґрунтуються на тому, що на його думку строк експлуатації акумулятору становить 2 роки і напевно акумулятор його автомобіля на цей час вже непридатний для використання. Підтвердити цю обставину доказами на цей час також не може.

Представники відповідача ТОВ “ПКЦ “Оптима, ЛТД” ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили фактичні обставини справи щодо виявлення 25.11.2005 року при технічному обслуговуванні автомобіля позивача в ЗАТ “Техноцентр” недоліків в двигуні (залягання компресійних кілець на четвертому поршні) про що було складено відповідний акт. Заперечили проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. Заперечення обґрунтовують тим, що висновки експертизи, якими підтверджується заводське походження недоліку двигуна автомобіля позивача, є непереконливими, суперечливими та такими, що викликають сумніви. Вважають, що виявлені в двигуні позивача неполадки виникли внаслідок порушення температурного режиму двигуна, тобто з вини споживача. За таких обставин позивач не може заявляти вимоги про безоплатне усунення недоліків автомобіля. Крім того, позивач жодного разу до Товариства з вимогою про здійснення гарантійного ремонту не звернувся. Між ЗАТ “Техноцентр” та відповідачем відсутні постійні договірні відносини щодо здійснення гарантійного ремонту проданих відповідачем автомобілів. Питання про здійснення “Техноцентром” гарантійного ремонту та його оплата узгоджуються ними в кожному конкретному випадку окремо. ОСОБА_6 наполягає на тому, що позивачем пропущений строк позовної даності для звернення до суду, оскільки позивач спочатку заявляв позовні вимоги до ЗАТ “Техноцентр” і лише після тривалого часу заявив позовні вимоги до відповідача. Вважає заявлені до них позовні вимоги про поновлення товарного вигляду кузова, заміни акумулятору на новий, стягнення матеріальної шкоди від втрати вартості автомобіля та відшкодування моральної безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Представники відповідача-позивача ЗАТ “Техноцентр” ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили фактичні обставини справи щодо виявлення 25.11.2005 року при технічному обслуговуванні автомобіля позивача в ЗАТ “Техноцентр” недоліків в двигуні (залягання компресійних кілець на четвертому поршні) про що було складено відповідний акт. Підтримали в повному обсязі заявлені до ОСОБА_2 позовні вимоги. Підтвердили пояснення представників ТОВ „ПКЦ „Оптима, ЛТД” про те, що їх підприємство здійснює сервісне обслуговування автомобілів, проданих “Оптимою”, але між ними відсутні постійні договірні відносини щодо здійснення гарантійного ремонту таких автомобілів. Питання про здійснення “Техноцентром” гарантійного ремонту та його оплата узгоджуються ними в кожному конкретному випадку окремо. ОСОБА_7 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі а відповідач неправомірних дій по відношенню до позивача не вчиняв.

Третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ВАТ “Луцький автомобільний завод”, належним чином та завчасно сповіщене про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направило. Неодноразово надавало суду письмові заяви за якими заперечувало в повному обсязі проти заявлених позовних вимог ОСОБА_2 та просило справу розглянути без участі свого представника.

В судовому засіданні допитані у якості свідків присутній при розбиранні двигуна ОСОБА_10, інженер по гарантії ЗАТ “Техноцентр” ОСОБА_11, досліджені надані сторонами і витребувані за ухвалою суду письмові докази та висновки призначених за ухвалою суду експертиз.

Аналізуючи та оцінюючи наявні докази, суд:

• оцінює наявний в матеріалах справи (т. 1 а.с. 59-71) висновок комплексної авто технічної та металознавчої експертизи № 6083/18 - № 6218/14 у якості письмового доказу, оскільки вказана експертиза судом у межах зазначеного провадження не призначалася. Не приймає його в частині висновків експертів, які ґрунтуються на спеціальних знаннях, однак вважає його допустимим доказом на підтвердження зафіксованих у ньому фактичних обставин, які іншим шляхом встановити неможливо – стану поршня 4-го циліндру та кілець при їх першому огляді до відокремлення кілець від поршня;

• відхиляє у якості доказів необґрунтованості висновків призначеної судом повторної експертизи надані представником Відповідача-1 копії висновків про можливі причини виходу з ладу двигуна автомобілі позивача та відгуків на висновок експертизи (т. 4 а.с. 125-129), оскільки по-перше, зазначені висновки та відгуки по суті є висновками, що ґрунтуються на спеціальних знаннях у галузі науки, а такі висновки набувають доказового значення, якщо вони є висновками призначеної судом експертизи, а по-друге, вони не містять переконливих доводів, за яких висновки судової експертизи можна було б поставити під сумнів;

• враховує, що Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що наявний в його автомобілі акумулятор за час зберігання автомобіля в ЗАТ “Техноцентр” вийшов з ладу або його властивості суттєво погіршилися та він потребує заміни; того факту, що товарний вигляд кузова автомобіля Позивача потребує поновлення (пофарбування), тобто що стан лакофарбового покриття автомобіля за зазначений час суттєво погіршився; а також того факту, що роздаточна коробка має недолік (дефект – відсутність фіксації важеля включення пониженої швидкості). За наведених обставини суд зазначені фактичні обставини вважає недоведеними;

• вважає необґрунтованими зауваження представників Відповідача-1 та Відповідача-2 на висновки судових експертиз:

а) на те що експертами (при проведенні додаткової експертизи) не здійснено замір на товщину нижнього компресійного кільця поршня 4-го циліндру. Зазначена експертиза є додатковою по відношенню до експертизи від 26.11.2007 року, де такий замір проводився (т. 5 а.с. 5);

б) на те, що експерт необґрунтовано дійшов висновку про неможливість зміни розмірів поршня від використання мастила “Хадо”. На думку суду обґрунтування сумнівів відповідачів є такими що суперечать не тільки висновку експертизи, а й наданим виробником мастила документам, щодо його якісних характеристик (т. 1 а.с. 240-250);

в) на те, що експертами не була дана відповідь на питання “чи можлива була з технічної точки зору експлуатація двигуна внутрішнього згоряння автомобіля при пробігу 20000 кілометрів при невідповідності нормативу геометричних розмірів нижнього компресійного кільця поршня четвертого циліндру за умови що така невідповідність мала місце від початку експлуатації двигуна”. Згідно висновків, недолік двигуна має заводське походження, автомобіль з ним експлуатувався впродовж 20000 кілометрів, таким чином відповідь експерта по те, що зазначене питання з технічної точку зору не має сенсу, у суду не викликає сумнівів щодо її обґрунтованості;

г) на те, що встановлені висновком причини “залягання” кілець є суперечливими. Відповідачі не розрізняють визначені експертом причини “залягання” нижнього та верхнього компресійних кілець;

д) на те, що зазор між канавкою та нижнім поршневим кільцем поршня 4-го циліндру є допустимим (0,035 мм). При здійсненні відповідних розрахунків представники відповідачів за основу взяли мінімальний розмір на товщину кільця, тоді як цей розмір має й більше значення, при якому зазор є набагато меншим;

е) на те, що мінімальний розмір зазору між канавкою та нижнім поршневим кільцем поршня 4-го циліндру не може бути 0 мм (як витікає в визначених експертами розмірів), оскільки в процесі експлуатації цей зазор лише збільшується. Представниками відповідача не наведено переконливих доводів на підтвердження того, що такий зазор за 20000 км пробігу двигуна мав суттєво змінитися;

ж) на те, що руйнування кільця відбулося не під час експлуатації двигуна, а під час його демонтажу. Зазначена обставина ґрунтується на акті технічного огляду (який взагалі не містить відомостей про стан кільця), згоді суду на руйнування деталей (яка не свідчить про те, що кільце не було частково зруйнованим до цього) та на висновок Донбаської національної академії будівництва та архітектури, який в цій частині не суперечить висновку експерта, згідно якого кільце залягло в канавку частково, в результаті чого кільце працювало в більш жорстких умовах (збільшилася сила тертя) частини кільця, що виступає, об внутрішні стінки циліндра. Наявні злами на кільці ще до його відокремлення від поршня, крім того, доступні візуальному огляду на виготовленій експертом при огляді поршня фотографії (т. 1 а.с. 67, фото 16);

з) відсутність відповідей на питання щодо якості бензину та зміни геометричних розмірів поршневого кільця при нагріванні. Зазначені питання втратили сенс після висновку про заводський характер дефекту нижнього поршневого кільця 4-го циліндру;

На підставі пояснень сторін, їх представників та досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 10), 16 лютого 2005 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено договір № ОП-0000142, за яким Позивач придбав у Відповідача-1 автомобіль ВАЗ 21213 з об’ємом двигуна 1700 куб.см, колір “Баклажан”, № 51767964 за 39575 гривень. На підставі оцінених в сукупності копій касових чеків (т. 1 а.с. 45, 47), копій актів передання - приймання виконаних робіт (т. 1 а.с. 46, 48), копії сервісної книжки (т. 1 а.с. 221-238) судом встановлено, що автомобіль позивача 02.04.2005 року та 19.07.2005 року при пробігу відповідно 2030 кілометрів та 10300 кілометрів проходив планові роботи з технічного обслуговування у Відповідача-2 (заміна фільтрів, мастила та т.п.). На підставі оцінених в сукупності пояснень Позивача, показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, копії замовлення (т. 2 а.с. 131), копії сервісної книжки (т. 1 а.с. 221-238) копії акту технічного огляду автомобіля (т. 1 а.с. 11), судом встановлено, що 25.11.2005 року Позивач звернувся до Відповідача-2 з письмовим замовленням на проведення планових робіт з технічного обслуговування його автомобіля, який на той час мав пробіг 20036 кілометрів. При обслуговуванні автомобіля була виявлена підвищена шумність роботи двигуна внутрішнього згоряння (далі - ДВЗ) - глухий металевий стук. При розбиранні ДВЗ 29.11.2005 року в присутності Позивача та свідка ОСОБА_10 було виявлено “залягання” компресійних кілець в канавках поршні 4-го циліндру а також зміна структури поверхневого шару поршнів (потянутість), виражене у вигляді подряпин та потертостей на юбках поршнів. 02.12.2005 року працівниками Відповідача-2 ОСОБА_11 (інженером по гарантії) та ОСОБА_12 (механіком цеху ТО та ремонту) було складено акт технічного огляду, в якому ймовірною причиною несправності ДВЗ було зазначене порушення температурного режиму ДВЗ внаслідок недотримання умов експлуатації автомобіля, через що його ремонт на думку Відповідача-2 не може бути розцінений як гарантійний. На підставі оцінених в сукупності:

• комплексної авто технічної та металознавчої експертизи № 6083/18 - 6218/14 від 07.02.2006 року (т. 1 а.с. 59-71), в досліджувальній частині якої експертами зафіксовано при огляду деталей двигуна автомобіля Позивача наявність на внутрішній поверхні 4-го циліндру з боку входження поршня з однієї сторони задири. На поршні 4-го циліндру маються більш значні нашарування продуктів згоряння на наружній поверхні дна поршня порівняно з поршнями № 1, № 2, № 3; верхнє компресійне кільце щільно “залягло” в канавку в поршні до ступеня, при котрому кільце втрачає будь який ступінь свободи, при цьому зазор між кільцем та канавкою вкритий нагаром; частини нижнього компресійного кільця щільно “залягли в канавку” на поршні до ступеня, при котрому кільце втрачає будь який ступінь свободи, при цьому зазор між кільцем та канавкою вкритий нагаром; наявний злам ділянки кільця на відрізку в 21 мм на 5 окремих частин;

• висновку судової авто технічної, металознавчої, хімічної та авто товарознавчої експертизи від 26.11.2007 року № 4808/18 - 4809/14 - 4911/09 - 4963/27 (т. 3 а.с. 3-7), згідно якого розмір на товщину нижнього компресійного кільця поршня 4-го циліндру блоку циліндрів двигуна знаходиться в межах 1,985...2,02 мм, що не відповідає належному 1,978...1,990. На образуючий поверхні поршня 4-го циліндру маються пошкодження у вигляді задирів. Зазначеного виду пошкодження мають експлуатаційний характер пошкодження;

• висновку додаткової судової авто технічної, металознавчої та хімічної експертизи від 17.04.2009 року № 657 – 658 – 659 – 660 (т. 4 а.с. 90-102), згідно якого невідповідність розміру на товщину нижнього компресійного кільця належному розміру є дефектом, що виник в процесі виготовлення. Виникнення встановлених про дослідженні пошкоджень на поршні 4-го циліндру блоку циліндрів двигуна а також “залягання” компресійних кілець в поршневі канавки поршня 4-го циліндру виникло в результаті нагріву через порушення режиму відводу тепла, обумовленого руйнуванням нижнього компресійного кільця. Руйнування нижнього компресійного кільця поршня 4-го циліндру виникло через “залягання” кільця в поршневу канавку в результаті невідповідності наявних розмірів кільця належним;

судом встановлено, що несправність ДВЗ автомобіля Позивача (“залягання” нижнього та верхнього компресійних кілець поршня 4-го циліндру блоку циліндрів, часткове руйнування нижнього компресійного кільця, механічні пошкодження на поверхні поршня та циліндру) дійсно мала місце та є наслідком заводського дефекту – невідповідності належному геометричного розміру на товщину нижнього компресійного кільця, яка мала місце від самого початку експлуатації автомобіля та знаходиться в прямому причинному зв’язку з виходом з ладу ДВЗ. Згідно копії заяви (т. 1 а.с. 12), 02.12.2005 року вказаний акт технічного огляду автомобіля Відповідачем-2 був переданий Позивачеві, а останній того ж дня подав до адміністрації Відповідача-2 письмову заяву, в якій висловив свою незгоду з висновками акту, наполягає на тому, що несправність двигуна підлягає гарантійному ремонту та просив вирішити зазначене питання без судового з’ясування. Згідно копії листа (т. 2 а.с. 133), заява Позивача Відповідачем-2 була залишена без задоволення, 19.12.2005 року Відповідачем-2 Позивачеві був підготований лист за № 438 з проханням повідомити прийняте рішення по ремонту ДВЗ (за оплату) та забрати автомобіль з території Відповідача-2. Сторонами не оспорюється та визнається судом доведеним той факт, що починаючи з 25.11.2005 року по теперішній час автомобіль Позивача знаходиться на території Відповідача-2.

Вирішуючи заявлені Позивачем позовні вимоги про здійснення гарантійного ремонту ДВЗ, суд виходить з того, що:

• згідно ст. 3 Закону України „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону № 3682-ХІІ від 15.12.1993 року зі змінами та доповненнями), споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають право на належну якість товарів;

• згідно ч. 3 ст. 12 зазначеного Закону, продавець (виготівник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів;

• згідно абз. 7 п. 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

1) гарантійний термін експлуатації - термін, протягом якого за умови дотримання Споживачем вимог експлуатаційної документації на ДТЗ, гарантується його використання за призначенням і протягом якого Виробник (Продавець) виконує гарантійні зобов’язання;

2) істотний недолік - такий недолік, що робить неможливим або недопустимим використання ДТЗ відповідно до його призначення, або такий, що може представляти загрозу для життя Споживача чи інших людей, або такий, для усунення якого необхідні великі витрати праці й часу та який проявляється неодноразово після усунення;

3) гарантійний ремонт - комплекс операцій із відновлення справності і роботоздатності ДТЗ або його складових частин, які спричинені недоліками, протягом гарантійного терміну експлуатації ДТЗ;

• згідно п. 11 зазначеного Порядку, у разі виходу ДТЗ з ладу внаслідок порушення Споживачем вимог експлуатаційної документації на ДТЗ, проведення модернізації ДТЗ, його технічного обслуговування чи ремонту поза сервісними пунктами, вказаними в Сервісній книжці, а також у разі відсутності передбачених Виробником пломб на ньому, Споживач втрачає право вимагати виконання Виробником (Продавцем) гарантійних зобов'язань щодо його ДТЗ;

• згідно п. 2.3 укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 договору купівлі-продажу автомобіля (т. 1 а.с. 10), встановлений продавцем для автомобіля строк гарантійного ремонту складає 40000 км пробігу (починаючи з показань 0 км), але не більше 2 років (починаючи з моменту передання автомобіля покупцю). Продавець зобов’язався, що протягом строку гарантійного ремонту усі вузли та деталі проданого автомобіля, несправність яких виникла в результаті виробничого дефекту або дефекту матеріалу, з якого ці вузли та деталі виготовлені, будуть безоплатно відремонтовані або замінені на нові;

Таким чином, Позивачеві в порушення вимог ч. 3 ст. 12 Закону України “Про захист прав споживачів” Відповідачем-1 був проданий автомобіль, що мав істотний недолік ДВЗ, який робить недопустимим використання автомобіля відповідно до його призначення, чим Відповідачем-1 було порушене закріплене ст. 3 Закону України „Про захист прав споживачів” право Позивача на належну якість придбаного ним товару. Істотний недолік ДВЗ був виявлений протягом гарантійного терміну експлуатації автомобіля, є наслідком виробничого заводського дефекту, відповідно не виник внаслідок порушення Позивачем вимог експлаутаційної документації автомобіля. Відповідачами не доведено існування інших підстав, за яких Позивач згідно п. 11 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів втрачає право вимагати виконання Виробником або Продавцем автомобіля гарантійних зобов’язань. За наведених обставин позивач має право, згідно умов договору купівлі – продажу автомобіля, вимагати від Відповідача-1 виконання взятих останнім на себе при укладенні договору зобов’язань – безоплатно відремонтувати або замінити на новий ДВЗ автомобіля.

Вирішуючи питання про те, чи було порушене право позивача на здійснення гарантійного ремонту, і відповідно, чи потребує воно судового захисту, суд враховує що:

• представники Відповідача-1 наголошують на тому, що саме Відповідач-1 є особою відповідальною по гарантійних зобов’язанням за проданими ними автомобілями, оскільки з Відповідачем-2 договір на здійснення гарантійного ремонту відсутній, лише на технічне обслуговування. Зазначена обставина підтверджується і представниками Відповідача-2, які пояснили, що хоча Позивач й заявляв їм вимогу про здійсенння гарантійного ремонту, однак вони не є особою, зобов’язаною здійснювати такий гарантійний ремонт. Позивач до Відповідача-1 вимогу на здійснення гарантійного ремонту не подавав, відповідно Відповідач-1, на думку його представників, права Позивача на здійснення гарантійного ремонту не порушував;

• згідно абз. 5 п. 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року, у разі відсутності договірних відносин між Виробником, Продавцем, Виконавцем щодо гарантійного ремонту ДТЗ, гарантійний ремонт ДТЗ забезпечує Продавець;

• згідно п. 8 зазначеного Порядку, продавець видає кожному Споживачеві експлуатаційну документацію на ДТЗ та оформлену Сервісну книжку з переліком місцезнаходжень і телефонів пунктів сервісної мережі, що виконують технічне обслуговування і гарантійний ремонт ДТЗ, реалізованих Продавцем;

• згідно копії сервісної книжки (т. 1 а.с. 221, 238), при продажі автомобіля Відповідач-1 передав позивачеві сервісну книжку, де у якості Станції технічного обслуговування продавця зазначив Відповідача-2 а також в розділі “Про умови проведення гарантійного ремонту” зазначив Відповідача-2 як підприємство, до якого Позивач може звертатися, якщо у нього виникнуть питання відносно експлуатації автомобіля;

• згідно абз. 1 п. 20 зазначеного Порядку, у разі виявлення у процесі експлуатації ДТЗ недоліку або істотного недоліку Споживач має право звернутися до Виконавця на один з пунктів сервісної мережі, зазначених у Сервісній книжці, за власним вибором;

• згідно абз. 2 п. 20 зазначеного Порядку, підставою для розгляду вимоги Споживача щодо виконання гарантійного ремонту ДТЗ є письмова заява Споживача, що складається у довільній формі та має містити опис недоліку, з приводу якого звертається Споживач, а також вимоги Споживача;

• згідно абз. 4 п. 20 зазначеного порядку, у разі ухилення або безпідставної чи необґрунтованої відмови Продавця або Виробника від виконання гарантійного ремонту ДТЗ Споживач має право для захисту своїх прав звернутися до суду ;

Таким чином, за відсутності договірних відносин щодо здійснення гарантійного ремонту автомобіля між Відповідачем-1 як продавцем автомобіля та Відповідачем-2 як виробником послуг з технічного обслуговування автомобіля, Відповідач-1 згідно вимог абз. 5 п. 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів є особою, яка забезпечує гарантійний ремонт автомобілів. Відповідач-1 надав Позивачу у передбаченій п. 8 зазначених Правил формі інформацію щодо власних сервісних центрів, які здійснюють технічне обслуговування та гарантійний ремонт, зазначивши зокрема Відповідача-2. Відповідачем-1 не надано будь яких доказів на підтвердження сповіщення ним Позивача про те, що Відповідач-2 не є особою, відповідальною за здійснення гарантійного ремонту і з питань гарантійного ремонту Позивачеві слід звертатися лише безпосередньо до Відповідача-1. Позивач у відповідності до вимог абз. 1 п. 20 зазначеного Порядку звернувся з письмовою вимогою про здійснення гарантійного ремонту до Відповідача-2, як до визначеного йому Відповідачем-1 сервісного центру. Суд погоджується з позицією відповідачів щодо того, що Відповідач-2 не є особою зобов’язаною здійснювати гарантійний ремонт. Разом з тим, за сукупності наведених фактичних обставин, з врахуванням того, що Відповідач-1 не визначив Позивачеві іншого порядку заявлення вимоги про здійснення гарантійного ремонту, суд вважає доведеним факт того, що з часу отримання Відповідачем-2 усної вимоги Позивача на здійснення гарантійного ремонту (після розбирання двигуна 29.11.2005 року), яка була сприйнята Відповідачем-2, про що свідчить складання останнім акту технічного огляду автомобіля з фактичною відмовою у здійсненні гарантійного ремонту 02.12.2005 року, подальшим наданням Позивачем 02.12.2005 року Відповідачеві-2 письмової вимоги на здійснення гарантійного ремонту, Позивач-1 є таким, що отримав вимогу Позивача на здійснення гарантійного ремонту. Пасивна поведінка Відповідача-1, який створивши передумови пред’явлення Позивачем позовних вимог до Відповідача-2, а не до нього, скористався ситуацією та не став роз’яснювати Позивачеві порядок здійснення гарантійного ремонту та не повідомив про особу, відповідальну за його проведення, а також враховуючи безумовне заперечення Відповідача-1 проти заявлених до них в подальшому позовних вимог про зобов’язання здійснити гарантійний ремонт, посилаючись на експлуатаційний характер істотного недоліку ДВЗ автомобіля Позивача, достатньо свідчить про ухилення Відповідача-1 від здійснення гарантійного ремонту. За наведених обставин, право Позивача на здійснення гарантійного ремонту порушене Відповідачем-1 та згідно вимог абз. 4 п. 20 зазначеного Порядку підлягає судовому захисту.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права Позивача на здійснення гарантійного ремонту ДВЗ його автомобіля, суд враховує, що:

• Позивач просить замінити ДВЗ на новий;

• згідно п. 22 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року, недоліки усуваються шляхом ремонту комплектувального виробу, окремої складової частини або, в разі недоцільності такого ремонту, їх заміною, а також виконанням регулювальних робіт відповідно до вимог експлуатаційної документації та нормативних документів;

• Згідно п. 2.5 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України № 228 від 31.07.2002 року, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків у транспортному засобі або в номерному агрегаті, які виникли з вини виробника (продавця), або фальсифікації транспортного засобу чи номерного агрегата, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач у порядку та в строки, що встановлені законодавством, і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору має право за своїм вибором вимагати від суб’єкта господарювання або виробника:

а) розірвання договору та повернення сплаченої грошової суми за транспортний засіб чи номерний агрегат;

б) заміни транспортного засобу чи номерного агрегата на такі ж або на аналогічні з числа наявних у суб’єкта господарювання (виробника);

• згідно висновку судової експертизи (т. 3 а.с. 3-7), несправність двигуна може бути усунута шляхом ремонту (заміна поршнів, поршневих кілець та розточенні циліндрів двигуна в наступний ремонтний розмір);

• під час судового розгляду справи при проведенні судових експертиз блок циліндрів автомобіля позивача був втрачений (т. 4 а.с. 14, 49);

Таким чином порушене право позивача підлягало захисту шляхом ремонту ДВЗ, однак через втрату блоку циліндрів ДВЗ не з вини Позивача таке рішення суду фактично не може бути виконане. Суд виходячи з засад розумності та справедливості, з врахуванням того, що такий спосіб захисту порушеного права є допустимим згідно вимог п. 2.5 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, вважає, що за перелічених обставин єдиним можливим і законним є спосіб захисту порушеного права позивача шляхом заміни ДВЗ на новий.

Суд враховує, що згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” № 5 від 12.04.1996 року, при постановленні рішення, яким суд зобов’язує продавця, виготівника, виконавця вчинити певні дії на захист прав споживачів (наприклад, провести ремонт, здійснити обмін, заміну, купівлю-продаж), у резолютивній частині необхідно вказувати строк, протягом якого після набрання рішенням законної сили відповідач зобов’язаний це зробити. Однак з врахуванням характеру прийнятого судом рішення (заміна номерного агрегату) виходить з того, що згідно п. 2.8 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України № 228 від 31.07.2002 року, у разі відсутності транспортних засобів чи номерних агрегатів для заміни вимога споживача задовольняється у двомісячний термін із часу подання відповідної заяви. Таким чином строк заміни номерного агрегату визначений номативно-правовим актом і не потребує стосовно цієї конкретної справи свого дублювання судовим рішенням.

Суд не приймає до уваги посилання представника Відповідача-1 на те, що Позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права з боку Відповідача-1, оскільки позивач позов вперше подав до суду своєчасно в квітні 2006 року (т. 1 а.с. 2) а позовні вимоги до Відповідача-1 заявив ще під час процедури апеляційного оскарження ухвали суду про відкриття провадження у цивільній справі, тобто своєчасно.

За вище перелічених обставин позовні вимоги Позивача про зобов’язання Відповідача-1 здійснити гарантійний ремонт автомобіля шляхом заміни ДВЗ на новий підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги Позивача про зобов’язання Відповідача-1 здійснити гарантійний ремонт – усунути дефект роздаточної коробки, замінити акумулятор на новий, поновити товарний вигляд кузова, суд виходить з того, що Позивачем не доведені фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, а саме:

• наявність дефекту роздаточної коробки;

• вихід з ладу акумулятора або суттєве зниження його властивостей;

• суттєве погіршення стану лакофарбового покриття автомобіля.

За перелічених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги Позивача про зобов’язання Відповідача-1 відновити гарантійний термін, суд виходить з того, що згідно абз. 1 п. 2 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року, гарантійні зобов'язання і гарантійний термін експлуатації ДТЗ встановлюються Виробником або Продавцем, а згідно абз. 3 п. 4 зазначених Правил гарантійний термін експлуатації збільшується на час перебування ДТЗ у гарантійному ремонті. Таким чином встановлення гарантійного терміну експлуатації автомобіля абзацем 1 п. 2 зазначених Правил дійсно віднесене до компетенції Відповідача-1, тоді як його збільшення на час перебування автомобіля на гарантійному ремонті здійснюється не на підставі вольового акту Відповідача-1, а на підставі нормативно правового акту - абз. 3 п. 4 зазначених Правил і безумовно продовжується на зазначений час, тобто з 29.11.2005 року і по час виконання гарантійного ремонту. Право Позивача в цій частині на час розгляду справи в суді не порушене, і відповідно на цей час не підлягає судовому захисту.

Вирішуючи заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення з Відповідача-2 грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що виникнення моральних страждань Позивач пов’язує зі складанням Відповідачем-2 на його думку недостовірного акту технічного огляду автомобіля та подальшою відмовою на підставі цього акту у здійсненні гарантійного ремонту. Суд враховує, що зазначений акт технічного огляду Відповідачем-2 автомобіля Позивача містив лише ймовірну причини несправності ДВЗ, нікого ні до чого не зобов’язував, був відображенням суб’єктивної думки працівників Відповідача-2 які проводили технічний огляд і не міг бути підставою для відмови Відповідачем-1 у здійсненні гарантійного ремонту, лише для проведення експертизи причини несправності ДВЗ. За наведених обставин Відповідач-2 права Позивача не порушив, моральні страждання Позивача, якщо такі й були, у прямому причинному зв’язку з діями, бездіяльністю чи рішеннями Відповідача-2 не знаходяться і за наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення з Відповідача-1 грошового відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що:

• згідно ч. 2 ст. 24 Закону України „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону № 3682-ХІІ від 15.12.1993 року зі змінами та доповненнями, чинної на час виникнення спірних правовідносин), при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” № 5 від 12.04.1996 року, при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст.24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз’яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність;

• згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної немайнової шкоди” № 4 від 31.03.1995 року, роз’яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону “Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди;

Суд враховує, що в судовому засіданні доведена протиправна винна бездіяльність Відповідача-1 щодо безпідставного нездійснення протягом тривалого часу гарантійного ремонту автомобіля Позивача. Позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним моральних страждань, разом з тим, саме порушення прав споживача на належну якість придбаного ним товару та на здійснення йому гарантійного ремонту автомобіля котрий має істотний недолік – виробничий дефект ДВЗ, з яким його подальша експлуатація є неможливою, свідчить про наявні у зв’язку з цим у Позивача втрати немайнового характеру. Зазначені втрати останній зазнав внаслідок негативних явищ, що виникли через вказану бездіяльність відповідача, а саме неможливість протягом тривалого часу (більше трьох років) споживати корисні властивості автомобіля (користиватися ним), яким позивач до виявлення недоліку користувався досить активно (за період з лютого по листопад 2005 року пробіг автомобіля становить 20000 км), прикладення у зв’язку з цим додаткових зусиль для організації свого життя, душевні хвилювання через протиправні діяння Відповідача-1 у відношенні Позивача, яким він протягом тривалого часу не міг адекватно протистояти. Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між протиправною бездіяльністю Відповідача-1 та перенесеними Позивачем моральними стражданнями. Суд не приймає до уваги посилання представників відповідачів на те, що вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди не грунтуються на законі, оскільки Закон України “Про захист прав споживачів” передбачає відшкодування такої шкоди лише у випадку завдання шкоди життю та здоров’ю споживача. Суд враховує, що дійсно такі положення містяться в Законі України “Про захист прав споживачів”, але в його редакції, яка набрала чиності після виникнення спірних правовідносин. За наведених обставин позовні вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що:

• згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” № 5 від 12.04.1996 року, при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі ст. 24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз’яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Зокрема, розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має грунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку;

• згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної немайнової шкоди” № 4 від 31.03.1995 року Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості;

Позивач оцінює перенесені ним моральні страждання в 70000 гривень. З врахуванням характеру та обсягу страждань (душевні страждання) яких зазнав Позивач, характеру немайнових втрат (тривалі сраждання строком більше 3 років, можливості відновлення порушеного права позивача), тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках Позивача, обсягу та тривалості зусиль, яких Позивач доклав для відновлення порушеного права, поведінки Відповідача-1, спрямованої на ухилення від цивільної відповідальності, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є надмірним, і необхідним, достатнім, розумним і справедливим за перелічених обставин є відшкодування перенесених позивачем моральних страждань в 3000 гривень.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-1 одного відсотку вартості автомобіля за кожен день затримки усунення суттєвих недоліків товару понад установлений строк (14 днів) з дня отримання висновку судової експертизи, суд враховує, що:

• згідно п. 23 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року, граничний термін виконання гарантійного ремонту ДТЗ - чотирнадцять днів. Інший термін має бути узгоджений сторонами. За кожний день затримки усунення недоліків понад граничний або узгоджений термін Виконавець сплачує Споживачеві неустойку в розмірі, визначеному Законом України „Про захист прав споживачів”, або заздалегідь узгодженому сторонами;

• згідно ч. 7 ст. 14 Закону України „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону № 3682-ХІІ від 15.12.1993 року зі змінами та доповненнями), при пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом 14 днів або за згодою сторін в інший термін. За кожний день затримки виконання вимоги про надання аналогічного товару та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін (14 днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару;

• згідно абз. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” № 5 від 12.04.1996 року, згідно з правилами ст. 205 ЦК суд за клопотанням відповідача вправі зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов’язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу;

• згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;

• згідно копії договору купівлі – продажу (т. 1 а.с. 10), вартість автомобіля позивача на час придбання становила 39575 гривень;

• згідно довідки Відповідача-2 (т. 4 а.с. 142-143), вартість заміни ДВЗ автомобіля позивача на новий становить 9395,74 гривень;

Суд виходить з того, що Відповідач-1 прострочив термін виконання гарантійного ремонту автомобіля Позивача, і як наслідок Позивач на підставі п. 23 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів та ч. 7 ст. 14 Закону України „Про захист прав споживачів” має право на сплату йому Відповідачем-1 неустойки в розмірі одного відсотка вартості автомобіля. Визначаючи розмір неустойки, що підлягає стягненню, суд виходить з того, що Відповідач-1 прострочив термін виконання гарантійного ремонту автомобіля Позивача більше ніж на три роки, і навіть за останні шість місяців, що передують дню увалення у справі рішення, розмір неустойки є більшим не тільки за вартість заміни ДВЗ на новий, а й за вартість автомобіля на час продажу. Виходячи з засад розумності, враховуючи вартість заміни ДВЗ на новий, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд вважає за можливе зненшити розмір неустойки до 9000 гривень, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Вирішуючи заявлені зустрічні позовні вимоги Відповідача-2 до Позивача суд враховує, що:

• згідно п. 56 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 792 від 11.11.2002 року, замовник зобов'язаний у разі неотримання без поважних причин ДТЗ (їхніх складових) у визначений договором термін відшкодовувати Виконавцю вартість їх збереження згідно з умовами договору;

• згідно абз. 2 вступної частини зазначених Правил, відповідальне збереження - комплекс організаційних і технічних заходів Виконавця, які гарантують зберігання майна власника транспортного засобу в повній відповідності з вимогами експлуатаційної чи нормативної документації протягом строку, що встановлюється в оформленому письмово договорі із Замовником;

Судом встановлений факт того, що починаючи з 25.11.2005 року по теперішній час автомобіль Позивача знаходиться на території Відповідача-2. Разом з тим, посилання Відповідача-2 на те, що між сторонами фактично був укладений договір зберігання не приймається судом до уваги, оскільки:

• перебування автомобіля Позивача на території Відповідача-2 було вимушеним, бо Позивач згідно вимог Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року доставив автомобіль до вказаного Відповідачем-1 сервісного центру де автомобіль був розукомплектований Відповідачем-2 і за таких обставин Відповідач-2 міг би заявляти вимоги про стягнення вартості зберігання автомобіля Позивача саме до Відповідача-1, який зволікав зі здійсненням гарантійного ремонту;

• Відповідачем-2 не надано доказів на узгодження сторонами вартості зберігання автомобіля, оскільки письмовий договір між сторонами не укладався, а розцінки Відповідача-2 за зберігання до Позивача-2 не доводилися;

В врахуванням прийнятого судом рішення щодо зобов’язання Відповідача-1 здійснити гарантійний ремонт автомобіля Позивача, подальше транспортування автомобіля, якщо його ремонт буде проводитися не Відповідачем-2 за дорученням Відповідача-1, має здійснюватися Відповідачем-1. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог Відповідача-2 про стягнення з Позивача вартості зберігання автомобіля та зобов’язання вивезти автомобіль слід відмовити в повному обсязі.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд виходить з того, що:

• позивачем до розподілу заявлені витрати на проведення комплексної авто технічної та металознавчої експертизи № 6083/18 - № 6218/14 (т. 1 а.с. 59-71), та експертизи в лабораторії ХНАДУ (т. 4 а.с. 35-40), які ухвалою суду не призначалися, відповідно витрати позивача на їх проведення не є судовими витратами у зазначеній справі та розподілу між сторонами не підлягають;

• експертизи у справах про захист прав споживачів мають проводитися за рахунок відповідача (Виробника, Продавця або Виконавця) і стягненню зі Споживача підлягають лише у разі необґрунтованості його вимог (щодо недоліків товару). За наведених обставин з Відповідача-1 на користь Позивача слід стягнути в повному обсязі, а не в частці пропорційній частці задоволених судом вимог, понесені ним судові витрати з оплати судової експертизи ( висновок судової авто технічної, металознавчої, хімічної та авто товарознавчої експертизи від 26.11.2007 року ) у розмірі 1173 х 100% = 1173,30 гривень. Понесені Відповідачем-2 судові витрати з оплати судової експертизи (висновок додаткової судової авто технічної, металознавчої та хімічної експертизи від 17.04.2009 року) у частці, пропорційній частці заявлених Позивачем вимог у задоволенні яких було відмовлено, з цих же підстав стягненню з Позивача не підлягає;

• позивачем до розподілу заявлені витрати з оплати правової допомоги адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Суд враховує, що правова допомога позивачеві адвокатом ОСОБА_4 надавалася в тому числі й щодо позовних вимог, котрі в кінцевій редакції позову не були предметом судового розгляду та судом не вирішувалися, тому оплата правової допомоги адвоката стосовно таких позовних вимог розподілу між сторонами не підлягає. На підтвердження понесених Позивачем витрат з оплати правової допомоги адвоката ОСОБА_3 Позивачем надані копії підписаних головою Торезької юридичної консультації квитанцій про сплату коштів в касу консультації (т. 4 а.с. 164), з яких не вбачається за ведення якої саме цивільної справи та яким саме адвокатом сплачені зазначені грошові кошти. За наведених обставин сплачені за вказаними квитанціями грошові кошти не підтверджені позивачем як судові витрати по зазначеній справі та розподілу між сторонами не підлягають. За вищевказаних обставин, розподілу між сторонам підлягають сплачені Позивачем адвокату ОСОБА_4 грошові кошти за надання юридичної допомоги стосовно позовних вимог до Відповідача-1 при розгляді судом яких остання в період з 25.05.2007 року по 08.05.2008 року приймала участь в 5 судових засіданнях загальною тривалістю 10 годин. З врахуванням граничного розміру компенсації таких витрат, та ґрунтуючись на принципі розумності та справедливості, суд вважає, що розподілу підлягають 1955 гривень (підготовка позову від 27.04.2007 року з врахуванням розумного часу 420х0,4х1год.=168 + безпосередня участь у судових засіданнях - 25.05.2007 року 420х0,4х1год.=168 + 11.06.2007 року 420х0,4х2год.=336 + 16.02.2007 року 440х0,4х3год.=528 + 07.08.2007 року 440х0,4х2,5год.=440 + 08.05.2008 року 525х0,4х1,5год.=315), з яких з Відповідача-1 на користь Позивача слід стягнути такі витрати в частці, пропорційній частці задоволених судом вимог, а саме 1955 х (9395,74+3000+9000) / (9395,74+70000+479782,5) = 48,24 гривень.

• позивачем до розподілу заявлені витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 90 гривень, з яких розподілу між сторонами підлягають лише документально підтверджені 30 гривень (т. 3 а.с. 19), оскільки решта, якщо такі й були, є надмірною оплатою. З Відповідача-1 на користь Позивача слід стягнути такі витрати в частці, пропорційній частці задоволених судом вимог, а саме 30 х (9395,74+3000+9000) / (9395,74+70000+479782,5) = 0,72 гривні.

Керуючись ст. 3, ч. 3 ст. 12, ч. 7 ст. 14, ч. 2 ст. 24 Закону України „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону № 3682-ХІІ від 15.12.1993 року зі змінами та доповненнями), п.п. 2.5, 2.8 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України № 228 від 31.07.2002 року, абз. 2 вступної частини, п. 56 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 792 від 11.11.2002 року, абз. 5, 7 п. 1, абз. 1 п. 2, абз. 3 п. 4, п. 8, п. 11, абз. 1, 2, 4 п. 20, п. 22, п. 23 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року, ч. 3 ст. 386, ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” – задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД”, юридична адреса: 85700, Донецька обл., Волноваський р-н, м. Волноваха, вул. Щербакова, б. 5, фактична адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Елеваторна, б. 3, код ЄДРПОУ 13501821, здійснити ОСОБА_2, який мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, пр-к Центральний, б. 124, кв. 2, іпн НОМЕР_1, гарантійний ремонт автомобіля НОМЕР_2, кузов ХТА 21213051767964, 2005 року випуску, а саме замінити двигун внутрішнього згоряння автомобіля на новий.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” на користь ОСОБА_2:

• грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 гривень;

• неустойку за затримку усунення недоліків автомобіля у розмірі 9000 гривень;

• судові витрати з оплати інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 0 гривень 72 копійки;

• судові витрати з оплати проведення судової експертизи у розмірі 1173 гривні 30 копійок

• судові витрати з оплати правової допомоги адвоката у розмірі 48 гривень 24 копійки;

усього 13222 (тринадцять тисяч двісті двадцять дві) гривні 26 (двадцять шість) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Производственно-коммерческий центр “Оптима, ЛТД” - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства “Техноцентр” – відмовити в повному обсязі.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Техноцентр” до ОСОБА_2 – відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення надруковане в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин