Постанова № 5522215, 13.05.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-а-732/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 травня 2009 року о 14 годині 30 хвилин м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи, має статус інваліда війни, перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в м. Торезі, де отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та підвищення до пенсії, передбачене ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Зазначає, що розмір пенсії, яка йому виплачується, не відповідає нормам зазначених законів, оскільки визначається не кратними розмірами прожиткового мінімуму. Позивач звернувся до УПФУ з заявою щодо перерахунку йому пенсії у належному розмірі, на що отримав відмову. Позивач вважає дії УПФУ протиправними.

Позивач просить:

• визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві пенсії з 01 квітня 2009 року протиправними, такими що не відповідають нормам статей 50, 54 ч. 4, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

• зобов’язати відповідача нараховувати та сплачувати йому пенсію згідно статей 50, 54 ч. 4, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, а саме змінив термін оскарження дій відповідача з 01 січня 2000 року в не з 01 квітня 2009 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. На запитання головуючого відповів, що до 26 березня 2009 року до УПФУ в м. Торезі з заявою щодо перерахунку пенсії він не звертався.

Відповідач УПФУ в м. Торезі Донецької області, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмове клопотання з проханням розглянути справу за відсутності свого представника та письмові заперечення проти позову. Заперечення зводяться до того, що на думку відповідача, нарахування та виплата основної, додаткової пенсії та підвищення до пенсії відповідачем позивачеві здійснювалися у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі чого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Наполягає на застосуванні до позовних вимог наслідків пропущення строку позовної давності. За ухвалою суду справу розглянуто за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні досліджені письмові докази:

• копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) з вкладкою учасника ЛНА на ЧАЕС;

• копія посвідчення інваліда війни ІІІ групи;

• копія паспорту позивача;

• копія пенсійного посвідчення;

• копія довідки МСЕК про встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності;

• копія заяви позивача до УПФУ щодо перерахунку пенсії;

• копія відмови УПФУ позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії;

• довідка про розмір виплат позивачеві;

• копії документів щодо передачі пенсійних справ з УПСЗН до УПФУ в м. Торезі;

• оригінал пенсійної справи позивача;

• копія свідоцтва про державну реєстрацію УПФУ;

• копія положення про УПФУ.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 3), віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 3), має статус інваліда війни (а.с. 3), має безстроково ІІІ групи інвалідності у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 6). Вперше пенсія по інвалідності на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону, а після отримання статусу інваліда війни - підвищення до пенсії, передбачене ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” були призначені позивачеві комісією з призначення пенсії при виконкомі Торезької міської ради (а.с. 13). 31.05.2001 року у зв’язку з переданням функцій призначення та виплати пенсії від Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради до Торезького міського управління Пенсійного фонду України, пенсійна справа ОСОБА_1 була за актом приймання-передачі (а.с. 29, 30) передана до відповідача УПФУ в м. Торезі Донецької області (на той час - Торезьке міське управління Пенсійного фонду України). Починаючи з 01.06.2001 року і на час розгляду справи в суді відповідач здійснював нарахування та виплату позивачеві вищевказаних видів пенсій (а.с. 32-34). Розмір призначеної та виплаченої позивачеві державної пенсії визначався із заробітку, одержаного в зоні відчуження, в розмірі відшкодування фактичних збитків, та становив:

- з 01.06.2001 року по 31.03.2004 року включно по 529,10 гривень щомісяця, що є меншим за 6 мінімальних пенсій за віком;

- з 01.04.2002 року по 31.12.2005 року включно по 620,32 гривень щомісяця, що є меншим за 6 мінімальних пенсій за віком;

- з 01.01.2006 року по теперішній час по 2171,13 гривень щомісяця, що у період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час є меншим за 6 мінімальних пенсій за віком, а з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року є більшим за 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність .

Розмір призначеної та виплаченої позивачеві додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, визначався відповідачем виходячи з базису - 19,91 грн., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, а з 01.01.2008 року - 15 процентами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та становив:

- з 01.06.2001 року по 31.12.2007 року по 8,31 гривень щомісяця, що є меншим за 50 процентів мінімальної пенсії за віком;

- з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року по 70,50 гривень щомісяця, що в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року дорівнювало 15 процентам прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22.05.2008 року по 31.03.2008 року є меншим за 50 процентів мінімальної пенсії за віком;

- з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року по 72,15 гривень щомісяця, що є меншим за 50 процентів мінімальної пенсії за віком;

- з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року по 72,30 гривень щомісяця, що є меншим за 50 процентів мінімальної пенсії за віком;

- з 01.10.2008 року по теперішній час по 74,70 гривень щомісяця, що є меншим за 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Розмір підвищення до пенсії до пенсії, передбачений ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” становив в період з 01.06.2001 року по 31.12.2005 року по 33,24 гривень щомісяця, з що є меншим за 200 процентів мінімальної пенсії за віком, а з 01.01 2006 року по 31.03.2006 року становив по 105 гривень щомісяця, з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року по 107,70 гривень щомісяця, з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року по 109,80 гривень щомісяця, з 01.01.2007 року по 30.03.2007 року по 114 гривень щомісяця, з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року по 121,80 гривень щомісяця, з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року по 123,30 гривень щомісяця, з 01.01.2008 року по 30.03.2008 року по 141 гривні щомісяця, з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року по 144,30 гривень щомясця, з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року по 144,60 гривень щомісяця, з 01.10.2008 року по теперішній час по 149,40 гривень щомісяця, що дорівнює 30 процентам прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 26.03.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому призначеної пенсії (а.с. 7), на що отримав письмову відмову від 01.04.2009 року (а.с. 8).

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірах:

інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній після 01.01.2008 року до 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:

інвалідам III групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 54 зазначеного закону (в редакції, чинній з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року), у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

Згідно ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 ст. 67 зазначеного закону (в редакції чинній з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року), у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року (в редакції чинній до 31.12.2005 року), і нвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам III групи — 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 13 зазначеного Закону (в редакції чинній після 01.01.2006 року), інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам ІII групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були внесені зміни до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно п. 5 резолютивної частини зазначеного Рішення, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно п.п. а, б п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” № 1 від 03.01.2002 року, установлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій та додаткової пенсії, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються … мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік”, затверджено на 2001 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 248,77 гривень.

Згідно ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік”, затверджено на 2002 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 268 гривень.

Згідно ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум на 2003 рік”, продовжено на 2003 рік дію статті 1 Закону України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік”.

Згідно ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік”, затверджено на 2004 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 284,69 гривень.

Згідно ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум на 2005 рік”, затверджено на 2005 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 332 гривні.

Згідно ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, затверджено на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня — 350 гривень, з 1 квітня — 359 гривень, з 1 жовтня — 366 гривень.

Згідно ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.

Згідно ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривня, з 1 липня — 482 гривні, з 1 жовтня — 498 гривень.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно ст. 76 Закону України “Про використання ядерної енергії та ядерну безпеку” № 39/95-Вр від 08.02.1995 року, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, та підвищення до пенсії за період з 01.01.2000 року по 31.05.2001 року включно, суд виходить з того, що функції призначення та виплати пенсій, призначених особам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, були передані до відповідача УПФУ в м. Торезі починаючи з 01.06.2001 року. Посилання позивача на те, що відповідач є правонаступником реорганізованого відділу соціального забезпечення у частині виплат пенсій, не приймається судом до уваги, оскільки така обставина спростовується дослідженими в судовому засіданні копією положення про УПФУ та копією довідки про включення УПФУ в м. Торезі до ЄДРПОУ (а.с. 27-28). Таким чином УПФУ в м. Торезі не є належним відповідачем в зазначеній частині позовних вимог оскільки не несе відповідальність за правомірність призначення та виплати пенсії позивачеві у вказаний період. За перелічених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачеві підвищення до пенсії як інваліду війни ІІІ групи у період з 01.06.2001 року по 31.12.2005 року, суд виходить з того, що в зазначений період було чинним передбачене ч. 3 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” право позивача на призначення та виплату йому підвищення до пенсії у розмірі 200 процентів мінімальної пенсії за віком. В порушення вимог закону відповідач нараховував та виплачував позивачеві підвищення до пенсії у значно меншому розмірі. За наведених обставин дії відповідача щодо призначення та виплати позивачеві підвищення до пенсії є протиправними, разом з тим:

Згідно ст. 75 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно ст. 76 цього ж Кодексу, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Згідно ст. 80 цього ж Кодексу, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 248-5 ЦПК Української РСР 1963 року, скаргу (на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) може бути подано в суд ... у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.

Позивачем позов здано в канцелярію суду 10.04.2009 року (а.с. 1), тобто з порушенням встановленого строку позовної давності. Позивач не посилається на поважні причини пропущення строку позовної давності, в судовому засіданні такі поважні причини також не встановлені, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку позовної давності. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачеві підвищення до пенсії як інваліду війни ІІІ групи згідно ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у період після 01.01.2006 року, суд виходить з того, що підвищення до пенсії позивачеві нараховане та виплачене у визначеному законом розмірі, відповідачем права позивача не порушені, відповідно позовні вимоги в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, суд виходить з того, що призначення та виплата зазначених державної та додаткової пенсії відповідачем позивачеві здійснені згідно чинних у відповідний період положень ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, за період з 01.06.2001 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.04.2008 року, суд виходить з того, що в зазначений період з було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року право позивача як особи, якій встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії у розмірі не меншому за 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснені у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачеві у вказаний період є протиправними. Разом з тим, перерахунок пенсії позивачеві, згідно приписів Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” слід здійснити з часу звернення із заявою щодо такого перерахунку, тобто з 01.04.2009 року. За наведених обставин позовні вимоги цій частині слід задовольнити частково.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату пенсії, виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, суд виходить з того, що позивач фактично просить про зобов’язання спонукати до здійснення певних дій відповідача у майбутньому, що суперечить приписам ст. 2 КАС України, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ч. 4 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік”, ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік”, ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум на 2003 рік”, ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік”, ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум на 2005 рік”, ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.ст. 75, 76, 80 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, абз. 1 ч. 1 ст. 248-5 ЦПК Української РСР 1963 року та ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю за період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року такими, що не відповідають ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Побєди, б. 90, іпн НОМЕР_1, перерахунок та виплату:

- державної пенсії згідно ст.ст. 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року включно у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, згідно ст.ст. 50, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року включно у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 15 травня 2009 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин