Ухвала суду № 55228137, 18.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2010/15 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.Провадження № 22-ц/780/43/16 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О. П.Категорія 40 18.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

18 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Журби С.О., Сержанюка А.С.,

При секретарі - Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в Києво-Святошинський районний суд Київської області з вказаним позовом, який мотивував тим, що йому стало відомо про те, що в мережі Інтернер, на ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ч. 4 розміщене відео з неправдивою інформацією про нього.

А саме, ІНФОРМАЦІЯ_2, під час зборів громади жителів села Софіївська Борщагівка, Кисво-Святопіинського району, Київської області, громадянин ОСОБА_3 висловився, дослівно: «ОСОБА_2, йому була зроблена недовіра як сільському голові. Він пішов у Партію регіонів. Очолював на останніх виборах штаб регіонів у Боярці. Сьогодні він просився у регіоналів щоб йому дали роботу. Він працює у санстанції директором. Люди в колективі з ним не вітаються. Його завтра звільнять з роботи. Це я вам і говорю як народ..., як районний депутат. Таких людей не потрібно і не йдіть у нього на поводу. Людина трошки хвора. Він був контужений коли працював на лісоповалі. Йому впало дерево на голову. Людина хвора, для нього місце палата в Павлова... І бувший землевпорядник ОСОБА_4 теж був у Партії регіонів. Працював по виборам у Боярці як представник ОСОБА_2. Не йдіть у них па поводу...»

Позивач вважає, такі твердження є неправдивими, так, як він ніколи не був контужений, і йому не потрібно лікуватися у лікаря-психіатра.

У серпні 2013 року він проходив комісію, у томі числі проходив огляд в «Обласному психіатричино-наркологічному медичному об'єднанні». Також він ніколи не керував виборчим штабом у м. Боярка.

Під час виборчої компанії у 2012 році до Верховної Ради України, в нього не працював ОСОБА_4, і ніколи він не отримував зарплати за роботу, як це передбачено главою VII Кодексу законів про працю України.

Поширюючи про позивача неправдиву та негативну інформацію, ОСОБА_3 принизив його честь, гідність та ділову репутацію, як людини, яка певний час працювала сільським головою Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а на момент розповсюдження інформації працював директором одного з комунальних підприємств Києво-Святошинського району Київської області.

Зважаючи на вище викладене, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_3 спростувати неправдиву інформацію, поширену про нього на зборах громади села Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, та викласти в мережу Інтернет відео, на тому ж ресурсі про спростування неправдивої інформації, стягнути з ОСОБА_3 на його користь 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, судові витрати у розмірі 510 гривень покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року, ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року, ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначив, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року є незаконним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» поняття інформації визначено як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про інформацію", відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

При розгляді справи судом встановлено, що в мережі Інтернет на ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщена інформація наступного змісту: «ОСОБА_2, йому була зроблена недовіра як сільському голові. Він пішов у Партію регіонів. Очолював на останніх виборах штаб регіонів у Боярці. Сьогодні він просився у регіоналів щоб йому дали роботу. Він працює у санстанції директором. Люди в колективі з ним не вітаються. Його завтра звільнять з роботи. Це я вам і говорю як народ... як районний депутат. Таких людей не потрібно і не йдіть у нього на поводу. Людина трошки хвора. Він був контужений коли працював на лісоповалі. Йому впало дерево на голову. Людина хвора, для нього місце палата в Павлова...І бувший землевпорядник ОСОБА_4 теж був у Партії регіонів. Працював по виборам у Боярці як представник ОСОБА_2. Не йдіть у них па поводу...»

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення проти неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації .

В ст. 15 ЦК України вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пленум Верховного Суду України в Постанові № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», в п. 15 роз'яснив, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Також, Пленум Верховного Суду України у п. 19 вищевказаної Постанови, роз'яснив, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно до ст. 47 Закону України "Про інформацію", відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

В ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" вказано, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

З роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року Пленум Верховного Суду України в Постанові № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації а мережах Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта,особи, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий, або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку, як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів, судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

В судовому засіданні, позивач не заперечував той факт, що особисто не чув від відповідача розповсюдження вказаної вище інформації на зборах громади села Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з думкою Києво-Святошинського районного суду Київської області про відмову позивачу в задоволенні позову, так як ним не визначено коло осіб, які можуть бути відповідачем у справі.

Так як Києво-Святошинський районний суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначився з законом, який регулює спірні правовідносини, порушень процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а

рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: