Ухвала суду № 55227238, 20.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10850/13-ц

Провадження № 22-ц/779/211/2016

Категорія 49

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Проскурніцького П.І., Горейко М.Д.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю апелянта та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2013 року

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 Юрієвною та ОСОБА_3, зареєстрований в відділі РАЦС Монастириського РУЮ Тернопільської області 30.08.2008р., актовий запис № 39.

Неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено на проживання з позивачем ОСОБА_2.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачу на дошлюбне не змінено.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі у розмірі по 700 (сімсот) грн. щомісячно, починаючи 12.07.2013р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 229.40 грн.

Апелянт на рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що воно винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

На час заявленого позову апелянт був зареєстрований в помешканні батьків по вул. Шевченка, 144/21 у м. Монастириськ Тернопільської області, а проживав з дружиною та малолітньою дочкою в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області по вул.. Тролейбусна, 30/15.

Йому не було відомо про те, що його дружина заявила позов про розірвання шлюбу та стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

ОСОБА_2 в позовній заяві зазначала, що він не піклується про добробут сімї, матеріально не забезпечує, зневажливо ставиться до дитини та участі у вихованні дитини не брав. Однак апелянт зазначає протилежне, про те, що саме ОСОБА_2 неналежно піклувалась про дитину, та залишала на довгий час дитину на догляд із нянькою.

Судом не вказано, з яких розрахунків він виходив, вирішуючи стягнути аліменти в розмірі саме по 700 грн. Тому вважає, що суд формально й упереджено підійшов до встановлення розміру аліментів.

Просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати. В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник вказали, що з рішенням суду в частині розірвання шлюбу погоджуються і оскаржують його тільки в частині стягнення аліментів, оскільки вважають розмір аліментів занадто великим.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі, який зареєстровано у відділі РАЦС Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області 30.08.2008р., актовий запис № 39 (а.с.4). В подружжя 24.11.2008 року народилась донька ОСОБА_4 (а.с.5) , яка проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України і роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Враховуючи відсутність даних про те, що відповідач офіційно працював на час постановлення даного рішення і отримував регулярний дохід, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що аліменти, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача на утримання дитини слід визначити в твердій грошовій сумі.

За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд врахував зазначені в ст.182 СК України обставини, а також розмір прожиткового мінімуму, який згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» (з 01.01.2013р.) становив 972грн. в місяць для дітей до 6 років, а для дітей з 6 до 18 років - 1210грн. та визначив розмір аліментів у сумі 700 грн. щомісячно, починаючи з 12.07.2013 року, тобто від дня предявлення позову. З такими доводами погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки він є молодою, працездатною особою, тому зобовязаний працювати та надавати матеріальну допомогу позивачці на утримання доньки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_5

ОСОБА_6