Ухвала суду № 55227237, 18.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1787/15-ц

Провадження № 22-ц/779/207/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Вінтоняк М.Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Проскурніцького П.І.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представника апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на заочне рішення Надвірнянського районного суду від 25 листопада 2015 року

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 25 листопада 2015 року задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 770583,24 грн., а також 3654 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не може погодитися із даним рішенням оскільки воно є незаконним.

29 грудня 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір №2117/07-К12, відповідно до якого позичальникові було надано кредитні кошти в сумі 578 000 грн. зі строком їх повернення до 29 грудня 2022 року.

У звязку із порушенням ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань щодо строків повернення кредитних коштів за кредитним договором, банком було подано до суду позовну заяву про примусове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що зі змісту позовної заяви та долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості чітко видно, що предметом спору є абсолютно інша сума заборгованості за кредитним договором ніж ухвалена до стягнення Надвірнянським районним судом від 18.02.2009 року та не погашена позичальником.

Зокрема, це сума заборгованості за відсотками, яка утворилася внаслідок неналежного виконання позичальником своїх кредитних зобовязань за період з 10.01.2009 року по 28.07.2015 року .

Пеня, за прострочення погашень основної заборгованості по тілу кредиту та за прострочення сплати відсотків також нарахована з 28.07.2014 року по 28.07.2015 року, тобто на час подання позовної заяви.

Суд першої інстанції жодним чином не досліджував обставин щодо заявленої банком суми до стягнення, не надав жодної юридичної оцінки доказам, долученим до матеріалів справи, отже суд не встановив дійсних обставин справи стосовно заявленого позову, а тому прийняв незаконне рішення.

Також, суд дійшов хибного висновку, що строк кредитного договору закінчився, а правовідносини, які випливають з нього, є припиненими. А також, під час розгляду справи допустив невідповідності своїх висновків дійсним обставинам справи.

Просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 Андрійовичана користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором №2117/07-К12 від 29.12.2007 року у загальній сумі 4 569 795, 93 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи за безпідставністю у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що позивач у 2009 році, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, змінив строк виконання зобовязань за цим договором і в даному випадку мало місце дострокове стягнення усієї суми кредитної заборгованості і строк кредитного договору закінчився. На час подачі даного позову між сторонами існують лише невиконані грошові зобовязальні правовідносини.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції прийшов без належного зясування дійсних обставин справи, вийшовши за межі позовних вимог, оскільки позивачем у суді не заявлялося позову про стягнення з відповідача коштів за неналежне виконання грошового зобовязання, яке виникло з прострочення виконання кредитного договору.

Судом встановлено, що 29.12.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2117/07 К12, згідно якого відповідач отримав кошти в сумі 578 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 29.12.2022 року.

Відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі вносив платежі, чим порушив умови кредитного договору.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 18.02.2009 року, яке вступило в законну силу, достроково стягнуто з відповідача на користь позивача станом на 10.12.2008 року заборгованість за кредитом в сумі 709736 грн..

Дане рішення суду за виконавчим листом відповідачем не виконане.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, п. 6.1 кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та або сплати процентів, а також за прострочення сплати будь-яких інших платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобовязання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Пунктом 7.3 цього договору передбачено, що він набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів (їхньої першої частини) та діє до виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Отже суд першої інстанції дійшов до не правильного висновку, що з відповідача на користь банку підлягають стягненню грошові кошти за порушення виконання грошового зобовязання, які позивач у позові не заявляв.

Колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь банку слід стягнути штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: суму простроченої заборгованості за процентами яка згідно розрахунку становить 756289.98 грн; суму строкової заборгованості за процентами в розмірі 10451.51 грн, а також пеню, визначену умовами кредитного договору.

Такий висновок суду співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15, яка є обовязковою для застосування усіма судами України.

Однак, визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту позовних вимог та розрахунку заборгованості, що виникла у відповідача за кредитним договором після виконання судового рішення, вбачається, що сума простроченої заборгованості за процентами є значно меншою від розміру пені, яка згідно розрахунку становить 3803054,44 грн і у рази перевищує суму заборгованості.

Також враховуючи ту обставину, що відповідачем залишилося невиконаним зобовязання за даним кредитним договором за попереднім судовим рішенням, яке є значним, а також велику суму заборгованості за процентами за даним позовом, колегія суддів вважає, що суму пені слід зменшити до 10 000 гривень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення без додержання норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням у даній справі нового рішення про часткове задоволення позову з урахуванням вищенаведених мотивів.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити частково.

Заочне рішення Надвірнянського районного суду від 25 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентиф..номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) заборгованість за кредитним договором №2117/07-К12 від 29.12.2007 року в сумі 776741.49 грн з яких: 756 289. 98 грн сума простроченої заборгованості за відсотками; - 10451. 51 грн сума строкової заборгованості за процентами; - 10 000 грн пеня, а також витрати на оплату судового збору в сумі 7673.40 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_3

ОСОБА_4