Ухвала суду № 55227231, 25.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/334/15-ц

Провадження № 22-ц/779/349/2016

Категорія 25

Головуючий у 1 інстанції Мужик І.І. І. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору (полісу) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з моменту укладення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 17 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року страхова компанія звернулася в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що на їх адресу надійшла копія ухвали суду про залучення цивільним співвідповідачем до кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 Також було надано копію полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого відповідальність ОСОБА_4 була забезпечена відповідно до полісу №АС//4985331 від 19.03.2014 року укладеним із ОСОБА_2 ПрАТ «СК «Провідна» стало відомо, що 20.03.2014 року сталася ДТП за участю відповідача ОСОБА_2 Бланк полісу був виписаний та підписаний агентом страхової компанії 20.03.2014 року в день ДТП, але вже після ДТП. Відповідно до квитанції вказано дату платежу 20.03.2014 року о 17.год. 01хв. та дату укладення договору 20.03.2014 року. Оскільки бланк страхового полісу оформлено з суттєвими помилками, рахується зіпсованим, а отже недійсним.

Просила визнати недійсним договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС//4985331 від 19.03.2014 року з моменту укладення та стягнути судові витрати.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 17 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір (поліс) обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4985331 укладений 19.03.2014 року між ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» та ОСОБА_2 з моменту укладення.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» 243 грн. 60 коп. судового збору по справі.

На дане рішення представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що між ОСОБА_2 та страховою компанією позивачем у справі, 19.03.2014 року укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, марки «Камаз», що підтверджується страховим полісом від 19.03.2014 року строком дії з 20.03.2014 року по 19.03.2015 року. Він передав страховому агенту кошти в сумі 476,77грн., однак страховий платіж сплачено тільки 20.03.2014 року о 17год 02хв, згідно квитанції. Вважає, що таке зловживання страхової компанії спрямоване з метою уникнення відповідальності по зобовязаннях.

Крім того, навіть в цьому випадку відсутні підстави для визнання договору страхування недійсним, оскільки він все одно є дійсний, однак буде діяти не з 20.03.2014 року, а з 21.03.2014 року.

Апелянт також вказує, що суд дійшовши висновку, що на час ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, визнає недійсним неукладений договір. Момент внесення страхового платежу, а отже і укладення договору страхування має значення і підлягає доказуванню при розгляді справи про стягнення страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. Вважає, що підстав для визнання цього договору недійсним немає.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлялись про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.03.2014 року о 13 год. 45 хв. сталася ДТП за участю транспортного засобу марки «КАМАЗ» днз АТ 0291 АІ під керуванням водія СПД ОСОБА_2 ОСОБА_4 та транспортного засобу марки «Опель Корса» днз АТ 8173 ВВ під керуванням ОСОБА_5, який належить ОСОБА_6

В результаті ДТП автомобілю марки «Опель Корса» днз АТ 8173 ВВ було завдано механічні пошкодження, а пасажир ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.

Як вбачається з договору (поліс №АС/49853331 від 19.03.2014 року) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля «Камаз», д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 р.в., останній був укладений 19.03.2014 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_2 строком дії з 20.03.2014 року по 19.03.2015 року включно (ас.8).

За вказаним договором, було сплачено страховий платіж в «А-Банк» тільки 20.03.2014 року о 17 год.02 хв. згідно квитанції на розрахунковий рахунок ПрАТ «СК «Провідна» в сумі 476 грн.77 коп. (а.с.9).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час вчинення ДТП, яке мало місце 20.03.2014 року о 13 год. 45 хв. цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, так як грошей за оспорюваним договором страхування не було сплачено, а тому договір страхування між сторонами не було укладено

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст.202 ч.1 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про страхування» факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно вимог Інструкції «Про порядок заповнення бланку поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг України від 29.08.2011 року №588, затвердженої протоколом МТСБУ від 01.09.2011 року №279/2011: «В графі «Сплачений» до відповідних клітинок записується година, хвилина, день, місяць рік сплати платежу та номер і вид платіжного документу (квитанція, прибутковий ордер тощо), що засвідчує таку оплату.

Отже, судом першої інстанції правильно констатовано, що в порушення вищевказаної норми в графі «сплачений» вказано тільки «19.03.2014 року та квитанція», що є недопустимим (а.с.8).

Згідно довідки УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області №936397 від 10.10.2014 року під час скоєння ШТП 20.03.2014 року о 13 год. 45 хв. у водія транспортного засобу марки «КАМАЗ» днз АТ 0291 АІ під керуванням водія СПД ОСОБА_2 ОСОБА_4 був відсутній поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто транспортний засіб був не застрахований (а.с.10).

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.03.2015 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч1. КК України та призначено покарання у виді штрафу в сумі 3400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами (ас.49-52).

Згідно ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.05.2015 року вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.03.2015 року в частині призначеного покарання ОСОБА_4 залишено без змін, а в частині вирішення цивільного позову про стягнення коштів з ПрАТ «СК «Провідна» скасовано та направлено на новий розгляд (ас.80-83).

Отже, на час укладення договору (полісу) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4985331 від 19.03.2014 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_2 у страховика були відсутні страхові ризики у звязку з можливістю настання страхового випадку у майбутньому, що є однією із необхідних умов вказаного виду договору.

Згідно вимог ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст.998 ЦК України договір страхування також визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку; 2) обєктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

Посилання апелянта про те, що суд першої інстанції помилково визнав недійсним укладений договір, колегія суддів відхиляє, оскільки норма вищезазначеної статті цивільного кодексу України прямо передбачає одну із підстав визнання судом договору страхування недійсним його укладення після настання страхового випадку.

Таким чином, суд повно зясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Його висновок про підставність позовних вимог є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_7